Бубер - Я і Ти

Мартін Бубер - Я і Ти. Шлях людини за хасидським вченням
Одвічне джерело мистецтва полягає в тому, що образ подибується людині й завдяки їй хоче ставати твором. Він не виплід її душі, а явище, яке з'являється в ній та потребує від неї діяльної сили. Вага лежить на істотному вчинку людини: якщо вона здійснює його, якщо вона своїм єством промовляє засадниче слово до з'явного образу, то в такому разі струмениться діяльна сила, виникає твір. Учинок охоплює жертву і ризик. Жертва: нескінченна можливість, що покладається на вівтар ббразу; все, що тільки-но, граючи, пронизувало перспективу, мусить викорінюватися, нічого з цього не має проникати у твір; так воліє винятковість візаві [des Gegentiber].
 
Ризик: засадниче слово може бути промовлено лише цілим єством; той, хто віддається цьому, не має нічого приховувати від себе; і твір не терпить, на кшталт дерева і людина, щоб я поринав у розпруження Воно-світу [Eswelt], а він владарює: якщо я йому належно не слугую, то він руйнується, або руйнує мене. Образ, що подибується мені, я не можу досвідчити й описати; я можу лиш здійснити його. І все ж я бачу його, у променях сяяння візаві, ясніше за всяку ясність досвідченого світу. Не як якусь річ з-поміж «внутрішніх» речей, не як якесь зображення здатності «виображення», а як присутнє [das Gegenwartige]. Перевірений з огляду на предметність, образ зовсім не «ось тут»; одначе що було б більш присутнім, аніж він? І дійсний стосунок є те, в чому я перебуваю до нього: він діє на мене, як і я дію на нього. 
 

Мартін Бубер - Я і Ти. Шлях людини за хасидським вченням

Пер. з нім.
К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2012. 272 с. 
ISBN: 978-966-378-253-9 
 

Мартін Бубер - Я і Ти. Шлях людини за хасидським вченням - Зміст

Віктор Малахов Шляхами Бубера 
Мартін Бубер Я і Ти (переклад В. Терлецького) 
  • Частина перша 
  • Частина друга 
  • Частина третя 
  • Післямова  
  • Примітки перекладача 
  • Покажчик імен 
Шлях людини за хасидським вченням (переклад Н. Спринчан) 
  • 1. Самоусвідомлення 
  • 2. Особливий шлях 
  • 3. Рішучість 
  • 4. Почни із себе 
  • 5. Не займайся собою 
  • 6. Там, де стоїш 

Мартін Бубер - Я і Ти. Шлях людини за хасидським вченням - Шляхами Бубера

 
Автор цієї невеликої за обсягом книжки - людина, причетна до найбільшого відкриття гуманітарної думки останнього сторіччя. Можна навіть сказати, що їй, цій людині, належить у відкритті, про яке йдеться, найяскравіша - хоча далеко не вичерпна - роль. Мені б не хотілося зловживати гучними словами, але що вдієш: це справді так. Ця людина - Мартін Бубер, а відкриття, про яке вона сповістила своїх сучасників, - відкриття світу Ти. Мартін (Мордехай) Бубер народився 1878 р. у Відні. З трирічного віку виховувався в родині свого дідуся, відомого філантропа і знавця давньої єврейської літератури Шломо Бубера у Львові. Вчився у львівській гімназії, вищу освіту здобував в університетах Відня, Берліна, Ляйпціга, Цюріха. В 1904 р. у Відні захистив докторську дисертацію з проблем індивідуації в містичних ученнях Миколи Кузанського та Якоба Бьоме. Інтерес до містики, як західної, так і східної, згодом одізвався у власних буберівських філософсько-теологічних розвідках. З часів студентства Мартін Бубер - учасник сіоністського руху (до речі, в цьому причина того, що за радянських часів твори Бубера доходили до нашого читача хіба що в самвидаві: ще б пак, мало того, що «буржуазний філософ», так іще й - страшно вимовити! - сіоніст). Метою сіоністів було повернення євреїв до Святої Землі й облаштування ними на ній власного національного вогнища. Втім, у фарватері сіонізму Бубер обирає не політичний, а культурницький напрям, через що швидко й розходиться з політичними керманичами руху.
 
Згодом, у 30-40-ві роки, він іще виявить себе на політичній ниві як прихильник ідеї (неприйнятної для кожної зі сторін вікового конфлікту) створення в Палестині двонаціональної єврейсько-арабської держави, проте головне його натхнення зосереджується на питаннях духовного життя власного народу і загалом на осмисленні людського шляху у світі. Обстоюючи зв'язок національного і загальнолюдського, Бубер знаходив суворі слова для засудження ідеології націоналізму, яка не визнає для нації іншої мети, окрім самоствердження: «Нація, що не має іншої мети, ніж ця, приречена на вимирання». Тільки наявність «дійсно наднаціонального завдання» відкриває перед національною спільнотою шлях розвитку. Чи дивно, що така настанова аж ніяк не завадила Буберові все життя відчувати творчу причетність до долі, думки і покликання свого народу? Неоціненним, зокрема, є внесок Бубера у вивчення хасидизму - своєрідної містичної течії в юдаїзмі, яка починаючи з II пол. XVIII ст. поширюється на Правобережній Україні та у прилеглих місцевостях Східної Європи. В хасидських оповідях Бубер убачав яскраве втілення життєвої мудрості єврейського народу, цілющі «ліки» проти відчуження і знедуховлення. Всього протягом свого життя Мартін Бубер опрацював духовний спадок близько сотні хасидських діячів; деякі висновки з цих студій викладені в есеї «Шлях людини за хасидським вченням» (1950), яке нині пропонується до уваги українському читачеві. Можна з певністю сказати, що великою мірою саме завдяки діяльності Бубера багатюща спадщина хасидів стає надбанням освіченої Європи. Відповідно, у свідомості бодай якоїсь частини громадського загалу антисемітські образи «підступного єврея» витісняються колоритними постатями хасидських цадиків (праведників) - мудрих, дивакуватих, не без хитринки і гумору. 
 

Категории: 

Благодарность за публикацию: 

Ваша оценка: Нет Average: 10 (1 vote)
Аватар пользователя brat Andron