Домашовець – Український євангельсько-баптистський рух

Володимир Домашовець – Український євангельсько-баптистський рух
Візантійське християнство, прийняте в Україні при кінці десятого століття, віддзеркалювало його загальний стан у середніх віках. Воно у своїм вигляді вже було досить формальне і духовно слабке, підкорене політичній владі — візантійському імператорові для ширення його політичної сфери впливу на північ від Чорного моря, а не для звіщання Христової Євангелії на спасіння кожному, хто повірить і охриститься в Ім'я Ісуса Христа.
 
Візантійського імператора, який тратив грунт під ногами в своїй боротьбі з Римом і з магометанами, не цікавила правдива християнізація українського народу, але він думав про політичну й економічну користь, яку міг мати з України.
 
З тієї важливої причини на наші землі він почав слати грецьких священиків, які не знали добре або й узагалі не знали мови нашого народу, і не могли принести йому жодної користи з духовної науки Біблії.
 
Наслідком того релігією нашого народу стало двоєвіря — християнство змішане з поганством.
 

Володимир Домашовець – Український євангельсько-баптистський рух - В його 150-літній ювілей 1852 - 2002

 
Луцьк: Релігійне товариство «Місійна книжкова фабрика «ХРИСТИЯНСЬКЕ ЖИТТЯ», 2002 г. – 96 с.
 

Володимир Домашовець – Український євангельсько-баптистський рух - В його 150-літній ювілей 1852 – 2002 – Зміст

 
  • 1.         Пролог          
  • 2.         Передумови
  • 3.         Провісники
  • 4.         Початок
  • 5.         Подвижники
  • 6.         Проблеми
  • 7.         Переслідування
  • 8.         Прогрес  
  • 9.         Проблиски
  • 10.       Перемога
  • 11.       Поширення
  • 12.       Протидія
  • 13.       Поборники
  • 14.       Погром
  • 15.       Промінчик  
  • 16.       Підміна
  • 17.       Протест
  • 18.       По чужині
  • 19.       Продовження
  • 20.       По новій дорозі 0
  • 21.       Прогноза
  • 22.       Додаток
  • 23.       Головніші бібліографічні джерела
 

Володимир Домашовець – Український євангельсько-баптистський рух  - В його 150-літній ювілей 1852 – 2002 - Пролог

 
Ми живемо в часі, коли люди зайнялися виключно матеріяльними справами життя і перестали дбати навіть за свої культурні здобутки. Одним із них — це історія свого народу й своєї релігії. Вони знецінюють вартість історії, відкидають її вивчання і кажуть, що вона нас нічого не вчить. Марк Туллій Ціцерон (106-43 рр. до Хр.) дав їм відповідь: «Не знати, що було в минулім, означає завжди залишатися дитиною». Джордж Сантіяна (1863-1952) сказав: «Хто забуває або нехтує минулим, той приречений повторяти його найменше бажанні особливості». А Бог наказує: «Пам'ятай про дні давні, розважайте про роки усіх поколінь, — запитай свого батька, і покаже тобі, твоїх старших, а вони тобі скажуть». «Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячись на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру».
 
Але й вичання історії не цілком легка справа, зокрема якщо йдеться про насвітлення фактів і гіпотез, про безсторонність та об'єктивність на їх споглядання і про оцінку подій та осіб, які творили історію, але не мали часу її писати.
Християнська історіографія має також свої труднощі: надмірна самопевність, або непевність себе, чи навіть затуманювання невідповідною інтерпретацією різних подій можуть накреслити хід історії не в цьому напрямку, куди вона справді пішла.
Іншою трудністю в історіографії є неабиякий вплив світських вищих наукових інститутів, де сучасні історики віддзеркалюють різновиди своєї філософії і методології в історичних працях. Тепер великий вплив на історіографію мають філософії позитивізму, ліберал-демократизму й навіть неомарксизму.
 
Проте, найгіршим явищем історіографії є зловмисна, свідома або й несвідома фальсифікація історії. Цим способом історія України зазнала жахливого калічення, коли її нам писали чужинці — греки перекручували на свій лад наші літописи, поляки називали Україну Малопольщею, а наш народ — малополяками, росіяни, в подібний їм спосіб, називали Україну Малороссю, наш народ — малорусским, себе ж кликали великоросами, або як це зробив священик Арсеній Рождественский, коли назвав свою дисертацію «Южно-русскій Штундизм», замість того, щоб назвати її «Украинский Баптизм». А за ним деякі історики ділять історію на періоди штундизму, штундо-баптизму, баптизму, необаптизму тощо цілком безпідставно.
 
 

Категории: 

Ваша оценка: от 1 до 10: 

Ваша оценка: Нет Average: 10 (3 votes)
Аватар пользователя warden