Історія релігії в Україні - Том 7 - Релігійні меншини України

С книгами, рекламируемыми на сайте, можно лично ознакомитьсявступив в клуб Эсхатос, или оформив заявку по целевой программе.
Історія релігії в Україні: у 10-ти т. - Т. 7. Релігійні меншини України
В суспільній думці прийнято виділяти три основні етапи, духовні ситуації в історії Європи - премодерн, модерн і постмодерн. Епохальної зміни своїх парадигм зазнали тут і релігії. Проте ми не можемо часово і сутнісно пов’язувати ці етапи із багатоконфесійною еволюцією духовного життя всього світу, бо ж означені ситуації не знайшли свій виразний вияв у розвитку кожної з наявних в ньому релігій. Ці етапи більш виразно виокремлюються хіба що в християнстві.
 
Проте, говорячи про релігійний премодерн, модерн і постмодерн щодо християнства, ми не маємо шукати їх в кожній з його конфесій, а мусимо підходити при цьому до християнства як цілісного духовного феномену в контексті всієї його історії.
Перший етап - премодерн - хронологічно можна розпочинати з ІV-V століть - часу перших Вселенських Соборів і діяльності Отців Церкви, коли релігія знайшла своє пряме відображення у віроповчальних конструктах насамперед католицизму та православ’я. Премодерн базується на ідеї Божого патернального провидіння: все наявне у світі є нижчим, похідним від нього, бо ж Бог - «не від світу цього», є самодостатньо сущим. У п’ятому столітті засновник західної християнської теології Августин, використавши філософію Платона для формування системи свого богослов’я, узагальнив основні елементи християнського вчення, чим придав християнству певну цілісність.
 

Історія релігії в Україні: у 10-ти т. - Т. 7. Релігійні меншини України

За ред. проф. А.Колодного
Редколегія: А.Колодний (голова) та ін.
Київ, Українська Асоціація релігієзнавців,2011 р. - 600 с.
ISBN 978-966-2315-24-0
 

Історія релігії в Україні: у 10-ти т. - Т. 7. Релігійні меншини України- ЗМІСТ

Вступ. Релігійні меншини України: стан і проблеми (О.Бучма)
Розділ 1. КОНФЕСІЙНИЙ ПЛЮРАЛІЗМ І СВОБОДА БУТТЯ РЕЛІГІЙНИХ МЕНШИН 
  • 1. Конфесійний плюралізм етапу постмодерну (А. Колодний)
  • 2. Конфесійне багатоманіття України: формування і стан (А.Колодний)
  • 3. Релігійна мережа України в її статистичному обліку (Л.Владиченко)
  • 4. Природа релігійних меншин і правові проблеми їх буття в Україні (Л. Филипович)
  • 5. Правове регулювання діяльності релігійних меншин України в контексті вимог міжнародного права (М Бабій)
Розділ 2. РЕЛІГІЙНІ МЕНШ ИНИ ІСТОРИЧНОГО ХРИСТИЯНСТВА
1. Православні церковні меншини України
  • а) Російська Православна Церква Закордонна (А.Колодний)
  • б) Православна Євангельська Апокаліпсична Церква (О.Саган)
  • в) Українська Реформатська Православна Церква (А.Бажал, Л.Божко)
  • г) Українська Автокефальна Православна Церква – канонічна (А.Колодний)
  • д) Апостольська Православна Церква (С.Вутянов)
  • е) Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ (Ігор Ісиченко)
2. Течії православного коріння
  • а) Православне сектантство в Україні (О.Саган)
  • б) Старообрядство: віхи історії і сьогодення (С.Таранець)
  • в) Старообрядці-безпопівці в Україні та Росії (С. Таранець)
  • г) Інокентіївці (А.Колодний)
  • д) Істинно Православна Церква (Л.Шугаєва)
  • е) Істинно Православні Християни (Л.Шугаєва)
  • є). Іоанніти - течія хіліастично-есхатологічного спрямування (Л.Шугаєва)
  • ж) Леонтіївці (Л.Шугаєва)
  • з) Молокани (Л.Шугаєва)
  • и) Осташество як православна течія (В.Докаш, М.Шкрібляк)
3. Католицькі меншини України
  • а) Вірмено-Католицька Церква в Україні (І.Гаюк)
  • б) Християни-покутники (В.Підлуський)
  • в) Василіянський Чин святого Иосафата (О. Недавня)
  • г) Феномен ковпаківців-традиціоналістів (О.Недавня)
  • д) Харизматичний рух в Католицькій Церкві: відгомін в Україні (П.Яроцький)
4. Спільноти ранньо-протестантського коріння
а) Німецькі лютерани в Україні (М.Бондур, М.Ковтунюк)
  • б) Українська Лютеранська Церква (В.Горпинчук)
  • в) Шведські лютерани (А.Колодний)
  • г) Англіканство в Україні (І.Ванохіна, У.Ванько)
  • д) Українська Євангельсько-Реформована Церква (Л.Стасюк)
  • е) Закарпатська Реформатська Церква (Л.Стасюк)
  • є). Пресвітеріанська Церква (І.Задорожній)
  • ж) Менноніти на українських теренах (А.Колодний)
  • з) Методистська спільнота України (А.Колодний, П.Мартьянов)
5. Меншини пізнього протестантизму
  • а) Спілка Церков Євангельських християн- баптистів (О.Лахно)
  • б) Собор незалежних Євангельських Церков України (Б.Воропін, О.Баштанський)
  • в) Адвентисти Сьомого Дня Реформаційного Руху (В.Мельник)
  • г) Протестантська Церква України (А.Колодний)
Розділ 3. РЕЛІГІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН
  • 1. Вірменська Апостольська Церква України (І.Гаюк)
  • 2. Іудаїзм в Україні (В. Єленський)
  • 3. Хасидизм як різновид іудаїзму (В.Андросова, А.Колодний)
  • 4. Релігія караїмів (Ю.Полканов)
  • 5. Релігійний чинник в контексті історії кримчаків (І.Ачкіназі)
  • 6. Румунська Православна Церква в Україні (О. Саган)
  • 7. Цигани: їх історія, вірування і звичаї (А.Колодний)
Розділ 4. ІСЛАМ НА УКРАЇНСЬКИХ ТЕРЕНАХ 
  • 1. Духовне Управління мусульман Криму (А.Булатов)
  • 2. Духовне Управління мусульман України (А.Колодний)
  • 3. Духовне Центр мусульман України (І.Козловський, І.Луковенко) 
  • 4. Духовне Управління мусульман України «УММА» (С.Ісмагілов)
  • 5. Київський Муфтіят (К.Хуснатдінов)
  • 6. «Альраід» в релігійному і громадському контексті України (О. Фриндак)
  • 7. Нові мусульманські течії Криму (А.Булатов)
  • 8. Шиїзм як течія мусульманської релігії (Абдул Халік)
  • 9. Суфізм в Україні (О.Лавринович)
Додаток. Релігійна карта України 1991-2011 років (укладач А.Колодний)
 

Історія релігії в Україні: у 10-ти т. - Т. 7. Релігійні меншини України - ВСТУП. РЕЛІГІЙНІ МЕНШИНИ УКРАЇНИ: СТАН І ПРОБЛЕМИ

 
Демократичним державним і суспільним курси свого розвитку, який обрала Україна, визначили її релігійне багатоманіття, де чільне місце посіло таке помітне у духовному житті суспільства явище як релігійні меншини. Всі ці процеси відбуваються на тлі глобальних трансформацій у сучасному світі, який стає все більше відкритим до взаємодій і взаємовпливів між різними його елементами, плюралістичним і мультикультурним, в якому вільно співіснують різні релігійні традиції. Водночас в ньому спостерігаються й протилежні прояви, зокрема дискримінація певних груп людей, які називаються меншинами. Все частіше із засобів масової інформації дізнаємося, що меншини відчувають на собі політичний, культурний, економічний та фізичний гніт, а то й явний геноцид.
 
На тлі цих загальносвітових тенденцій і процесів у релігійноменшинному бутті Папа Бенедикт XVI і Патріарх Варфоломій І вважають, що Євросоюз повинен стати на захист прав релігійних меншин [Див.: www.inalusta.ru/sn_new/545].
 
Звичайно, загальносвітові процеси безпосередньо чи опосередковано позначаються на бутті релігійних меншин в Україні, впливають на характер їх діяльності, а відтак - і на ставлення до них з боку держави, суспільства, громадян, релігійних більшостей. З іншого боку, внутрішня релігійна, культурна, економічна та політична ситуація в державі й суспільстві формують унікальність та неповторність феномену релігійних меншин, детермінують специфіку їх функціонування, дій і взаємодій.
 
Варто зауважити, що в національному законодавстві термін «релігійні меншини» відсутній. Цей термін вживається в міжнародних правових документах, які визнала Україна, зокрема, в «Декларації про права осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин» (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1992 р.) та в Резолюції Комісії з прав людини ООН від 3 березня 1995р. «Права осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин».
 
На думку М.Ю. Бабія, термін «релігійна меншина» постає як дериват поняття «національна меншина». Науковець описує поняття «релігійна меншина» як певну конфесійну спільноту, «яка за чисельністю, рівнем поширення, впливу в релігійному середовищі територіально не посідає домінуючого становища, а віросповідна і культова практика якої має свою самодостатність і самобутність» [Бабій М.Ю. Правовий статус діяльності релігійних меншин // Релігійна панорама. Спецвипуск 2006 року. - К., 2006. - С. 15]. До релігійних меншин, які функціонують в Україні, дослідник відносить релігійні спільноти національних меншин (іудеї, караїми, мусульмани, вірмено-григоріани та ін.), історично традиційні для України релігійні спільноти деяких протестантських конфесій, старообрядців, молокан, лютеран та ін., нетрадиційні релігійні новоутворення (неохристиянські, неоорієнталістські, езотеричні та неоязичницькі спільноти, синтетичні неорелігії, саєнтологічні рухи та ін.) і так звані регіональні релігійні меншини домінуючих, традиційних в Україні, конфесій (громади УАПЦ, УГКЦ, РКЦУ в Східних областях України й УПЦ МП - в Західних) [Там само. - С. 15-16].
 
М.С. Катько в праці «Критерии определения меньшинства» визначає кількісні (група має бути менш численною при порівнянні її з іншими і не домінувати в суспільстві) і якісні (група повинна відзначатися стійкими етнічними, релігійними і мовними характеристиками) критерії визначення меншин. Під меншинами він розуміє групи громадян держави, що чисельно менші від основної частини населення і/чи не займають домінуюче становище, відзначаються стійкими етнічними, мовними, релігійними і культурними характеристиками та мають бажання зберегти свою самобутність. При цьому дослідник феномену зауважує, що варто під меншинами розуміти як етнічні, так і релігійні, мовні і культурні меншості й об’єднувати їх одним терміном «меншина». Якщо самоідентифікація особи чи ідентифікація групи відбувається за релігійною ознакою (а етнічні, мовні, культурні характеристики при цьому постають як другорядні), то тут варто говорити про релігійні меншини.
 
Таким чином, релігійна меншина - це група громадян держави, що чисельно менша від основної частини населення і/чи не займає домінуючого становища й має стійкі релігійні характеристики та намагається зберегти свою релігійну самобутність.
 

Категории: 

Благодарность за публикацию: 

Ваша оценка: Нет Average: 10 (2 votes)
Аватар пользователя warden