Історія релігії в Україні - Том 8 - Нові релігії України

С книгами, рекламируемыми на сайте, можно лично ознакомитьсявступив в клуб Эсхатос, или оформив заявку по целевой программе.
Історія релігії в Україні: у 10-ти т. - Т. 8. Нові релігії України
Для розуміння природи і характеру неорелігійних вірувань важливого значення набуває з'ясування питання про світоглядні орієнтації їх послідовників. Оскільки існують свої специфічні світоглядні особливості у представників різних неорелігійних течій, то спочатку визначимо конфесійну належність опитаних. Серед наших респондентів виявилось: неопротестантів - 51,1 %, буддистів - 13,4 %, крішнаїтів - 16,7%, представників сайєнтологічних рухів ("Наука розуму", різні психотехніки тощо) - 10,2%, синтетичних неорелігій (бахаїсти та ін). - 8,6%.
 
Більшість опитаних становлять неохристияни, переважно представники нових протестантських спільнот. Проте серед них вже є немало й прихильників інших неорелігійних як для України рухів. Це переконливо засвідчує той факт, що поле дії традиційного для України християнства, як і неохристиянства, потроху починає звужуватися. Звичайно, відданість переважної більшості нашого населення християнським цінностям є ще високою. Християнство продовжує залишатися не тільки найпоширенішою, а й найбільш шанованою в Україні вірою. Останнє засвідчують і проведені в різний час Відділенням релігієзнавства Інституту філософії НАНУ соціологічні дослідження. Вони, зокрема, показують, що індекс популярності християнських церков набагато вищий, ніж у політичних партій, профспілок і ЗМІ, не кажучи вже про державні структури - Президента, Уряд, Верховну Раду (Див.: Релігійна панорама. -2002. - №3. - С. 50-51).
 

Історія релігії в Україні: у 10-ти т. - Т. 8. Нові релігії України

За ред. проф. А.Колодного
Редколегія: А.Колодний (голова) та ін.
Київ, 2010 р. - 828 с.
ISBN 966-531-201-4
 

Історія релігії в Україні: у 10-ти т. - Т. 8. Нові релігії України - Зміст

Вступ. ФЕНОМЕН НЕОРЕЛІГІЙ (Л.Филипович)
Частина перша. НОВА РЕЛІГІЙНІСТЬ: ОСОБЛИВІСТЬ, СТАН, ПЕРСПЕКТИВИ
Розділ 1. ДУХОВНІ ВИЯВИ НЕТРАДИЦІЙНОЇ РЕЛІГІЙНОСТІ
  • 1. Особливості буденного світогляду послідовників нетрадиційних вірувань (П.Косуха з доопрацюванням А.Колодного)
  • 2. Ціннісні орієнтації нетрадиційного віруючого (П.Косуха з доопрацюванням А.Колодного)
  • 3. Наука в контексті нетрадиційних вірувань (А.Щедрін)
  • 4. Натуралістичні міфи - феномен нової неорелігійності (А.Щедрін)
  • 5. Марновірство як позатрадиційна релігійність (А.Щедрін)
  • 6. Екзистенційний устрій нової релігійності (С.Качурова)
  • 7. Кеносистизм як вияв нетрадиційності (О.Карагодіна)
  • 8. Обряди в неорелігіях (В.Бодак, Л.Филипович)
  • 9. Шляхи і форми навернення в нові релігійні течії (О.Карагодіна)
  • 10. Проблема вибору нетрадиційної віри (Л.Филипович)
Розділ 2. СТАТУС НЕТРАДИЦІЙНОЇ РЕЛІГІЙНОСТІ
  • 1. Географія неорелігій України (А.Колодний)
  • 2. Детермінанти нетрадиційної релігійності (А.Колодний)
  • 3. Соціально-демографічний портрет нетрадиційного віруючого (П.Косуха з доопрацюванням А.Колодного)
  • 4. Нетрадиційність і сучасні суспільно-політичні процеси (П.Косуха з доопрацюванням А.Колодного)
  • 5. Нетрадиційна релігійність в контексті національного (П.Павленко)
  • 6. Нові релігії у дзеркалі вітчизняних мас-медіа (В.Єленський)
  • 7. Правові проблеми буття релігійної нетрадиційності (М.Бабій)
  • 8. Фактори релігієвибору і забезпечення його свободи (О.Карагодіна)
  • 9. Тенденції неорелігійного процесу в Україні (Л.Филипович)
Розділ 3. РЕЛІГІЙНЕ МІСІОНЕРСТВО І НОВІ РЕЛІГІЇ
  • 1. Прозелітизм і нові релігійні течії (В.Єленський)
  • 2. Релігійне місіонерство в оцінках традиційних конфесій (А.Колодний)
  • 3. Місцеві Церкви та закордонне місіонерство (М.Маринович)
  • 4. Християнські місії України
    • а) Християнська місія „Світло на Сході” (А.Колодний)
    • б) Християнське товариство „Україна для Христа” (О.Кос, Є.Концур, О.Мамонов)
    • в) Християнська місія „Сім’я” (Р.Стівенс)
    • г) Благодійницька християнська спільнота «Армія Спасіння» (О.Азарова, К.Білявська, А.Вербицька)
    • д) Євангельська місія „Добра новина” (А.Колодний)
  • 5. Правові аспекти місіонерської діяльності в Україні (М.Бабій)
Частина друга. КОНФЕСІЙНЕ РІЗНОМАНІТТЯ НОВИХ РЕЛІГІЙ УКРАЇНИ  
Розділ 1. РІДНОВІРСЬКІ ТЕЧІЇ
  • 1. Українська Рідна Віра (Г.Лозко)
  • 2. Собор Рідної Української Віри (О.Безверхий)
  • 3. Рідна Православна Віра (В.Куровський)
  • 4. Слов’янська духовна течія „Великий Вогонь” (Г.Боценюк)
  • 5. Рідна Українська Національна Віра (РУНВіра) (А.Колодний)
  • 6. Рідновір’я російського походження в Україні (В.Куровський)
  • 7. Схорон єж словен (Єднання всіх слов’ян) (А.Колодний)
Розділ 2. ХРИСТИЯНСЬКА НЕТРАДИЦІЙНІСТЬ
  • 1. Церква Христова в різноманітті її виявів (П .Павленко)
  • 2. Церква Христа (І.Козловський)
  • 3. Новоапостольська Церква (А.Колодний)
  • 4. Церква Назарянина (А.Колодний, П.Мартьянов)
  • 5. Українська Християнська Євангельська Церква (Л.Падун)
  • 6. Історія виникнення і сучасний стан харизматичного руху (В.Титаренко)
    • а) Церква Світових Жнив (О.Бай)
    • б) Об’ єднання Незалежних Харизматичних Християнських Церков України (А.Гаврилюк)
    • в) Християнська Церква „Перемога”(Г.Мадава)
    • г) Харизматична Церква „ Посольство благословенного Царства Божого для всіх народів” (С.Жукотанська)
    • д) Харизматичний рух „Нове покоління” (А.Колодний, А.Тищенко)
    • е) Церква «Дім Слави Божої» (С .Прудивус)
    • є) Асоціація Церков «Благая весть» (С.Продивус)
  • 7. Християнська Церква Кальварі Чапел (О.Жуковська, Л.Картель)
  • 8. Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (А.Колодний, Ю.Корольов)
  • 9. Церква Останнього Завіту (С.Артемович)
  • 10. Церква Нового Єрусалиму (А.Колодний, О.Васильєв, О.Вітер)
  • 11.Православна Церква Божої Матері (С.Вутянов)
  • 12. Еміші або Діти Бога Живого (А.Колодний)
Розділ 3. НЕООРІЄНТАЛІСТСЬКІ РУХИ
  • 1. Товариство Свідомості Крішни (Є.Нартов)
  • 2. Місія Чайтан’ї (А.Колодний)
  • 3. Рух Шрі Чайтан’я Сарасват Матх (О.Романенко)
  • 4. Вчення Сатья Саї Баби (А.Колодний)
  • 5. Вселенська Чиста Релігія (Сахаджа-йога) (З. і А.Савицькі)
  • 6. Брахма Кумаріс (Ю .Карапетян, О .Грибенко)
  • 7. Вчення Махаріші - засновника трансцендентальної медитації (ТМ) (Є. Ставицька, В .Шепель)
  • 8. Шрі Чінмой і його Центр (В.Коломицев)
  • 9. Спільнота Сія-Світ (А.Колодний, М.Бондар, А.Валеня, Т.Ткачук)
  • 10. Буддійські новоутворення України
    • а) Білий Лотос (Черкаська громада буддистів) (А.Колодний, М.Бердичевська, Д.Гетьман, К.Гончарова)
    • б) Буддійський орден Ніппондзан Мьоходзі (А.Колодний)
    • в) Школа Карма Каг’ю (Т.Фрідман)
  • 11.Ошо Радніш та його вчення (А.Колодний)
Розділ 4. ТЕЧІЇ „НОВОГО ВІКУ” І ДУХОВНІ ВЧЕННЯ
  • 1. Новий вік: поняття, історія, концепції (О.Карагодіна)
  • 2. Міжнародний рух Граля (К.Дем’янчук)
  • 3. Саєнтологія як нове духовне вчення (Харків. центр саєнтологів)
  • 4. Китайський цигун - школа Фалуньгун (Л.Кнутарьова)
  • 5. Жива Етика або Агні Йога (І.Савіна)
  • 6. Теософське товариство (Я.Любивий)
  • 7. Система природного оздоровлення Вчителя Іванова (О.Карагодіна, Г.Петренко, С.Холодникова)
  • 8. Вчення Григорія Грабового як неорелігія (А.Колодний, С.Свистунов)
  • 9. Школа Симорон (В.Матвеєв)
  • 10. Анастасіївці (А.Колодний)
Розділ 5. СИНТЕТИЧНІ РЕЛІГІЙНІ СПІЛЬНОТИ  
  • 1. Віра Багаї (Національні збори багаїв України)
  • 2. Церква Єднання (М.Ільїн)
  • 3. Велике Біле Братство
    • а) Біле Братство очима соціолога (В.Єленський)
    • б) Неорелігійний феномен Великого Білого Братства (В .Гринько)
    • в) Нова спільнота Преображенного Людства Велике Біле Братство Юсмалос (В.Брицька)
    • г) Космічне Полімистецтво Третього Тисячоліття як нове видання Великого Білого Братства (А.Колодний)
  • 4. Євреї за Ісуса (К.Данильченко, Ю. Коцеруба)
  • 5. Спільнота Вознесених Володарів (А. Колодний, О.Четверик)
Розділ 6. ПСЕВДОРЕЛІГІЇ ЯК ТЕЧІЇ СУСПІЛЬНОГО НЕСПОКОЮ  
  • 1. Аум Сінрікьо (А.Колодний)
  • 2. Сатанізм як псевдорелігія (М.Закович)
Післяслово. НОВІ РЕЛІГІЙНІ ТЕЧІЇ В ДОСЛІДЖЕННЯХ УКРАЇНСЬКИХ ВЧЕНИХ (Л Филипович)
 

Історія релігії в Україні: у 10-ти т. - Т. 8. Нові релігії України - ВСТУП. ФЕНОМЕН НЕОРЕЛІГІЙ

 
Нові релігії - це явище, з яким людство познайомилося відносно недавно, але події, які супроводжували його появу і функціонування, зробили нові релігії надто відомим фактом нашого життя. «Славу» новим релігіям принесли не їхні новітні гуманістичні ідеї і теорії чи конструктивна діяльність на благо всього суспільства, а насамперед негативні наслідки конфліктного зіткнення інтересів новостворених і вже існуючих соціальних організмів та ідеологічних систем. Однією з перших стала трагедія в Джорджтауні (Гаяна, 1978 рік), коли 900 членів релігійної секти покінчили життя самогубством. //У 1993 році недалеко від міста Вако (штат Техас, США) 80 прихильників адвентистсько-розкольницької групи "Гілка Давида" спалили себе. Сумний перелік продовжив "Храм Сонця", 16 членів якого в 1995 році в Швейцарії добровільно пішли з життя. Несподівано про себе заявила японська релігійна організація "Аум Сінрікьо", отруївши в метро газом зарином тисячі японців. Мовчазне оціпеніння настало і від березневого 1997 року повідомлення про самогубство на ранчо Санта-Фе (США) 39 осіб із релігійної групи "Райські ворота". Україна також могла стати місцем колективного суїциду восени 1993 року, якби справдилися пророцтва про кінець світу і воскресіння 144 тисяч білих братчиків на чолі з Марією Деві Христос. Наведений список трагедій не є повним і навряд чи цими прикладами закінчується. Він з певною періодичністю може доповнюватися завдяки непередбаченим сплескам релігійного фанатизму, надмірної експресивності чи затяжної депресії представників деяких нових релігійних рухів.
 
Збільшення кількості послідовників нових релігій, урізноманітнення форм і напрямів останніх, життєздатність (суспільна та індивідуальна сприйнятливість і живучість) запропонованих неорелігіями шляхів спасіння і входження або невходження в світ, негативні наслідки функціонування нетрадиційних угрупувань неовіруючих - все це привело до усвідомлення того, що новий сегмент релігійного життя потребує уваги з боку суспільства.  Серед тих, хто відповідально зацікавився неорелігіями, були й урядовці з релігійних справ, і стурбовані можливою конкуренцією традиційні церкви, і закохані у сенсації журналісти, і допитливі вчені. Проведені масштабні і локальні, цілісні й вузькоспеціальні дослідження релігієзнавців і теологів, психіатрів і психологів, юристів і правників. Зрештою, думки щодо релігійних неорухів розділилися. Одна частина суспільства, уособлена в спільноті богословів, членів родин, що постраждали, на їхню думку, від неорухів, налаштована рішуче: всі неорелігії є шкідливими для людини і суспільства, вони відрізняються від століттями перевірених істин, заперечуючи традицію, несуть в собі небезпеку руйнування особистості і дестабілізації суспільства, а тому їх потрібно заборонити з тим, щоб уникнути відомих трагедій в подальшому. Опоненти ж таких оцінок вважають, що нічого страшного в поширенні нових релігій немає, а навпаки - їхня поява свідчить про духовні пошуки людства, які потрібно культивувати і підтримувати. Третя частина, представлена експертами з різних сфер - наукової і державної, зайняла більш виважену позицію: глибоко вивчити явище, зрозуміти дійсні й уявні причини їх виникнення, динаміку і стратегію розвитку, проводити постійний моніторинг змін, які відбуваються в релігійному середовищі, відслідковувати тенденції неорелігійних процесів, провадити активну соціальну роботу серед адептів неорелігій з метою корекції їхніх настроїв і соціально важливих вчинків.
 
Жодна з наведених позицій не домінує в суспільній свідомості чи державній політиці щодо нових релігій тієї чи іншої країни. Одній з них бракує визнання прав людини як найвищої цінності демократичного суспільства, зокрема в сфері свободи совісті, що передбачає повагу до будьякого світоглядного і духовного вибору. Інша - не враховує солідарні інтереси спільноти, народу, соціуму взагалі, а це створює конфлікт між суспільними духовними пріоритетами та індивідуальними свободами.
Дистанціювання різних підходів і точок зору щодо НРТ відбувається не за географічним чи конфесійним, політичним чи національним принципом. В кожній країні - від ліберальної Європи і демократичних США до феодальних країн ісламської Азії чи посткомуністичних держав колишнього СРСР і Далекого Сходу - співіснують помірковані прихильники і непохитні противники нових релігій, які віднаходять достатньо «переконливі» аргументи на користь рішучих заходів проти НРТ або гуманістичних закликів за право людини сповідувати індивідуально чи колективно альтернативну систему цінностей, якими постають нові релігії для їх послідовників. Між тим, наша уява про неорелігії не є реалією самих неорелігій, які давно вже стали не просто фактом, але й фактором, в деяких випадках - проблемним фактором релігійного і загалом суспільного життя.
 
Крім такої очевидної біди, як самогубство десятків і сотень людей, з неорелігіями почали пов’язувати й інші проблеми духовного життя: кризу традиційних церков, втрату культурної ідентичності етноконфесійних спільнот, розбалансування внутрішнього світу людини тощо. Серед реально існуючих небезпек турбує та легкість, з якою сучасна людина відмовляється від усталених форм релігійної віри, від духовного зв’язку з попередніми поколіннями, навертаючись у нетрадиційну віру. В цьому справедливо вбачають загрозу для історичних церков, яким все важче утримати сакральну та аксіологічну домінанту своєї релігійної традиції. Але ж хіба в кризі останньої винні виключно нові релігії? Хіба ця проблема глобального безпам’ятства, втрати історичних коренів, самозагубленості в мікро- і макросвітах породжена саме НРТ? Хіба це не ознака всеохоплюючої трагедії у наш час всієї культури, всього людства, будь-якої людини?
 

Категории: 

Благодарность за публикацию: 

Ваша оценка: Нет Average: 10 (3 votes)
Аватар пользователя warden