Любащенко - Історія протестантизму в Україні

Любащенко Вікторія - Історія протестантизму в Україні
Предмет курсу лекцій — це узагальнене, комплексне вивчення генетики та історії протестантизму на всіх етапах його еволюції в Україні у контексті аналізу історії України, її філософської, етичної, політичної, культурологічної думки. Нас цікавлять передусім явища соціального і духовного життя, що вплинули на зародження конфесії, її оригінальні риси, особливості еволюції, сучасний стан у країні.
 
На перший погляд, предмет нібито достатньо відомий світовій історіографії. Зарубіжна і вітчизняна (українознавча) наука накопичила великий фактичний матеріал; чимало монографій, розвідок, журнальних публікацій, присвячених Реформації та протестантизму. Це — фундамент будь-якого сучасного вивчення конфесії. Однак здебільшого у працях йдеться про Західну Європу (а починаючи від XIX ст. — і Північну Америку). Східну Європу досліджували вже з середини XVII ст. Щодо України, то вона й дотепер посідає чи не останнє місце у вивченні Реформації й протестантизму.
 
У зарубіжній історіографії Україна розглядається переважно як: а) малопоказовий регіон зовнішнього реформаційного впливу, модель західноєвропейського (а з кінця XIX ст. — і північноамериканського) протестантизму в православному ареалі; б) поле діяльності зарубіжних протестантських осередків; в) складова іноземної, передусім польської та російської, релігійної історії, її ілюстрація. Ті чи інші пошуки власного місця України у загальносвітових протестантських процесах обмежуються лише XVI-XVIІ ст. При цьому основна увага приділяється Реформації, а не власне протестантизмові як новій, специфічній (стосовно історично існуючих в Україні релігій) конфесійній моделі, що цікава не тільки у зв’язку із загальною релігійною історією, а й сама по собі — як ії самоцінний елемент.
 

Любащенко Вікторія - Історія протестантизму в Україні

Курс лекцій
Київ: Видання друге, доповнене і виправлене, 1995. 350 с., 32 арк. іл.
ISBN 5-7707-0617-1
 

Любащенко Вікторія - Історія протестантизму в Україні - Зміст

Вступ
  • Лекція 1. Зародження Реформації Віросповідна сутність протестантизму
  • Лекція 2. Україна в європейському реформаційному процесі Загальне й особливе
  • Лекція 3 Раціоналістичні єресі в Україні XV-XVI ст
  • Лекція 4. Ранній протестантизм в Україні (лютеранство, чеське братство, кальвінізм)
  • Лекція 5 Ранній протестантизм в Україні (атитринітаризм і социніанство)
  • Лекція 6. Місце протестантизму в національно-культурному русі XVI - першої половини XVII ст. (шкільництво, книгодрукування, розвиток мови)
  • Лекція 7. Місце протестантизму в національно-культурному русі XVI - першої половини XVII ст. (література і наука)
  • Лекція 8. Протестантизм у XVIII-XIX ст. Меннонітство
  • Лекція 9. Просвітництво і прояви пієтизму в Україні
  • Лекція 10. Раціоналістичні рухи XIX ст. Український штундизм
  • Лекція 11. Пізній протестантизм (баптизм і євангельське християнство)
  • Лекція 12. Пізній протестантизм (адвентизм, п'ятидесятництво, єговізм)
  • Лекція 13. Лютеранство і кальвінізм першої половини XX ст. Формування української протестантської церкви
  • Лекція 14. Сучасний протестантизм в Україні: динаміка і тенденції розвитку
Рекомендована література
Список скорочень
Список ілюстрацій
 

Любащенко Вікторія - Історія протестантизму в Україні - Вступ

 
Духовне життя України невід’ємне від її релігійних традицій, що, як правило, асоціюються з православ’ям, католицизмом, уніатством. Однак повне бачення самобутності нашого краю неможливе без знання минулого і сучасного протестантизму. Ця конфесія має таку давню і багату історію, що дає всі підстави характеризувати Україну як представницький протестантський реґіон у слов'янському світі. Тісно пов’язана із формуванням української культури, освіти, мови, з багатьма поворотними моментами вітчизняної історіі, конфесія виконує певну роль у сьогоднішніх релігійних процесах, духовному житті країни. 
Сторіччями протестантизм і офіційно (у дорадянський період), і приховано (при тоталітарному режимі) існував за умов переслідування як релігійна меншина. Однак на зламі ХХ-ХХІ ст. він не тільки не втратив, а й зміцнив позиції в Україні, залишаючись динамічною християнською конфесією. Причому, маємо справу із загальносвітовою тенденцією. Адже XX ст. позначене піднесенням протестантизму в усьому світі, у тому числі в таких моноконфесійних, консервативних щодо релігійних нововведень країнах як Франція, Італія, Польща, таких континентах як Азія й Африка.
 
Неминуче повернення України у лоно цивілізованого світу, її орієнтація на Захід надзвичайно актуалізують питання про роль протестантизму в суспільному і духовному житті. Це питання ось уже не одне століття залишається дискусійним. Взагалі, місце протестантизму в нашій історії ще й дотепер повною мірою не визначене. І тут, насамперед, зазначимо недостатній рівень вивчення самої конфесії, недооцінку її ролі у розвитку загальних культурних процесів, перевагу тих стереотипів, що були породжені радянським релігієзнавством або запозичені з дореволюційних праць. У першому випадку протестантизм розглядався як “релігія другого сорту”, шкідлива “радянській людині”.
 
Поступове збільшення кількості віруючих у його громадах не відповідало твердженню про “остаточне подолання релігійних пережитків", а тому реальний стан конфесії в Україні, як і в колишньому СРСР, спотворювався, уявлення про неї — деформувалося. У другому випадку маємо справу теж, переважно, з негативним змалюванням. І світська, і релігійна дореволюційна історіографія вважали протестантизм тільки продуктом західних ідейних, часто ворожих впливів на українські землі. При цьому конфесію неодмінно протиставляли іншим релігіям, передусім православ’ю. Апологетично-ідеологізований підхід до вивчення протестантизму унеможливлював його виокремлення у самостійну історичну та історико-філософську проблему.
 
Ця проблема ніколи не була об’єктом спеціального розгляду в навчальних програмах. Тема “Протестантизм і Україна" взагалі не формулювалася ні в історичних, ні у філософських дисциплінах. Мета запропонованого курсу лекцій — переглянути неґативні стереотипи, наблизитися до об’єктивного розуміння феномену протестантизму в духовній історії України, а також запропонувати зазначену проблему як складову сучасних історіософських досліджень і гуманітарної освіти. Це вимагає розгляду деяких загальних і сто рико-культур них процесів.
 
Протестантизм — невід’ємний продукт релігійної історії. Йдеться про одну з трьох (поряд з католицизмом і православ’ям) світових християнських течій, що виникла у XVI ст. внаслідок кардинальних змін європейського суспільства при переході від Середньовіччя до Нового часу. Вивчення історії та генетики (природи) конфесії неможливе без з’ясування таких духовних явищ як Відродження, гуманізм, Реформація, Контрреформація. Зрештою, їхнє повне розуміння також неможливе без розгляду ренесансно-реформаційних процесів в України, які не тільки зумовили появу тут ранньо- і пізньопротестантських рухів, а й доповнили загальноєвропейську культурнорелігійну історію. Загалом, думка про історичну закономірність і самобутність реформаційних процесів в Україні утверджується в сучасній історіографії все більше.
 
Реформація не обмежилась Центральною та Західною Європою, а стала безумовним фактом духовного життя Східної Європи. На думку М.Кареєва, “повна історія реформаційної епохи на заході Європи немислима без того, щоб в огляд цієї епохи не входили всі сторони, особливо такі, в яких рух набував певного своєрідного характеру і мав скільки-небудь відмінну долю”. Маючи, передусім, на увазі Польщу, історик зазначав: без слов’янського світу “наше знання цього культурно-релігійного явища нової історії залишається неповним”, та саме в Польщі бачив завершення реформаційної хвилі, яка йшла з центру Європи. Подібний підхід надовго залишався чи не усталенішим в історіософії.
 
Однак з відкриттям цілої епохи перед- і реформаційних рухів східноєвропейського походження (починаючи від богомілів, стрйгольників, “пожидовлених”) західний вектор Реформації перестав бути єдиним та універсальним для всіх суб’єктів її історії. Дослідження реформаційних процесів на теренах Російської держави, Великого князівства Литовського та Речі Посполитої у новому ракурсі актуалізувало проблему контроверзи Сходу і Заходу. її релігійний аспект тісно пов’язаний не тільки з традиційною для Східної Європи дихотомією католицизм — православ'я, а й з баченням протестантизму в інтра- та інтерконфесійному житті. І хоча Україна не зазнала масового поширення протестантизму, він теж став суттєвим чинником її релігійного життя. Конфесія розвивалася в Україні майже п'ять століть. Тепер вона за кількістю віруючих посідає третє місце після православ’я та греко-католицизму, а за відсотком молоді у громадах випереджає всі християнські і більшість нехристиянських течій.
 
Як і будь-яка релігія, протестантизм — елемент духовної культури. У широкому розумінні — певний продукт розумового розвитку різних народів, втілений у конкретну світоглядну форму. У вузькому значенні — носій філософських, етичних, політичних, художніх уявлень людини і суспільства у той чи інший історичний момент їхнього розвитку. Протестантизм як певний продукт соціальних перетворень не міг би виникнути без глибоких ідейних і культурних змін, що відбувалися у суспільних надрах, часто латентно, завуальовано. Ці зміни знаходили своєрідне відображення у релігії, насамперед у її догматах, культових діях, церковній формі: Вивчення протестантизму передбачає обов’язкове ознайомлення з його власне релігійним змістом — ідеями, культом, церквою. Але водночас розуміння його сутності вимагає бачення всього комплексу суспільно-історичних і культурних процесів, що сприяли його появі і подальшому розвитку.
 
Вивчення історії протестантизму в Україні не можна відокремлювати від історії сусідніх земель, насамперед Польщі, Білорусі та Литви. І не тільки тому, що тривалий час Україна була з ними безпосередньо зв’язана, а впродовж кількох століть існувала у межах Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Політичний союз наклав глибокий відбиток на культурний, мовний, побутовий, психологічний розвиток сполучених народів, навіть якщо їхнє з’єднання в історичному контексті було штучним і безперспективним. Зазначений факт має принципове значення ще й тому, що протестантизм як продукт загальноєвропейської Реформації був на теренах польсько-литовської держави єдиним, нерозчленованим на національні сеґменти та географічні резервації релігійним явищем.
 
В Україні, як і в більшості східноєвропейських країн, протестантизм стояв осторонь від проблем етнічного самовизначення народів, будучи певною міжнаціональною і міжкультурною світоглядною моделлю. У XVIXVII ст. протестантизм у польсько-литовській державі функціонував, передусім, як культурно-просвітницький фактор, що, з одного боку, з’єднував її народи, а з іншого — зближував їхню культуру з культурами інших, розвинутіших європейських держав. Еволюція конфесії у XVIII-XIX ст. призвела до поступового переведений її культурної домінанти у площину окремих ідейних пошуків діячів просвітницького руху та втрати впливу на освічені верстви, соціальну еліту. У цей час історія протестантизму пов’язана із зародженням в Україні масових релігійних рухів, що стали своєрідною ідейною формою народної соціальної утопії, підґрунтям пізніх протестантських течій, зумовлених потребами нового адепта (селянина, ремісника, городянина), соціокультурним контекстом сучасної доби. Протестантизм кінця XX ст. прагне посісти чільне місце не тільки у релігійному, а й суспільному житті України, перейшовши у ступінь свого церковного буття.
 

Категории: 

Ваша оценка: от 1 до 10: 

Ваша оценка: Нет Average: 10 (2 votes)
Аватар пользователя Андрон