Міжнародний Біблійний Коментар - Том 3

С книгами, рекламируемыми на сайте, можно лично ознакомиться, вступив в клуб Эсхатос, или оформив заявку по целевой программе.
Міжнародний Біблійний Коментар - Католицький та екуменічний коментар на XXI століття - Том 3. Повчальні та пророчі книги
Уникальное издание, не имеющее аналогов на русском языке

Вавилонський полон (586-538 роки перед Р. Хр.), коли ціле керівництво єврейської громади та значну частину населення утримували в полоні у Вавилоні, є поворотним пунктом у біблійній історії. Після завершення цього періоду нічого вже не залишалося таким самим у єврейському світогляді, у способі виявляти свою віру, організовувати свої установи й у культивуванні власних традицій і звичаїв.
 
Вплив подій того часу був такий значний, що мусив спричинити зміни. Храм розграбували та зруйнували війська, які визнавали чужих богів. Як же в тій ситуації можна було підтримати питання особливого статусу Ягве? Землю Ізраїля, обіцяну предкам і передану євреям, окупували вавилоняни. Що це означало для ідеї народу, якого вибрав Бог? Царя Давидової династії було принижено і притягнуто в полон на аркані, мовби звичайного полоненого. Чи можливо було за таких обставин урятувати саме поняття вічного Божого союзу, укладеного колись із царем Давидом?
 
Слідом за травмою, якої завдало вавилонське завоювання та яка порушила всі основи, з’явилися не такі помітні, проте тривалі, а відтак нищівні наслідки. Народ був змушений «пісень Господніх на чужій землі співати» (Пс. 137). Люди мусили виспівувати свої гимни «непереможній» силі Бога та його нескінченній благодаті в тіні величних язичницьких храмів і в супроводі надокучливого гамору процесій на честь язичницьких богів-покровителів переможних армій. Без сумніву, значна кількість тих людей мала спокусу податися слідом за тими, котрі робили нібито логічний висновок, що історичні події дискредитували Ягве. Слід повернутись обличчям до Таммуза (Єз. 8, 14), простягнути руки до цариці небесної (Єр. 44, 17), долучитися до процесії на честь Ваала чи Нево (Іс. 46, 1); перемога належить богам нової імперії!
 
З огляду на історичну орієнтацію біблійної віри історичних подій - навіть подій катастрофічних - не можна було ігнорувати; належало збагнути їхній сенс відповідно до Божої волі. У контексті вавилонського завоювання вірні зробили висновок, що тут слід визнати не поразку Господа, а крах помилкового уявлення про Бога. Можливо, найпростіше було б описати вплив вавилонського полону на біблійну віру, сказавши, що цей полон завдав смертельного удару фліртуванню народу Ізраїля з імперською релігією.
 

Міжнародний Біблійний Коментар - Католицький та екуменічний коментар на XXI століття - Том 3. Повчальні та пророчі книги

Видавництво «Свічадо», 2018., 630 стор.
ISBN 978-966-938-051-7
ISBN (Том 3) 978-966-938-229-0
 

Міжнародний Біблійний Коментар - Католицький та екуменічний коментар на XXI століття - Том 3. Повчальні та пророчі книги - Зміст

  • Мудрість: Шлях осмислення Бога (Шон МакЕвеню)
  • Книга Іова (Роланд І. Мерфі, Ганс-Вінфрід Юнглінґ)
  • Книга Псалмів 1-41 (Ганс-Вінфрід Юнглінґ)
  • Книга Псалмів 42-89 (Кетлін Фармер)
  • Книга Псалмів 90 - 150 (Джанфранко Равазі)
  • Книга Приповідок (Хільберто Ґорґульйо, Ана Флора Андерсон та Ерік Ейнікель)
  • Книга Проповідника (Антоон Схоорс)
  • Книга Пісня Пісень (М. Тимотея Еліот, Хосе Вільчеч та Ерік Ейнікель)
  • Книга Мудрости (Хосе Вільнес та Ерік Ейнікель)
  • Книга Сираха (Денієль Дж. Харрінгтон)
  • Профетизм і пророки (Джозеф Бленкінсопп)
  • Книга пророка Ісаї (Анн-Марі Пеллетьє)
  • Книга пророка Єремії (Барбара Бозак, Віктор Мануель Фернандес)
  • Плач Єремії (Віктор Мануель Фернандес)
  • Книга пророка Варуха (Луїс Еріберто Рівас, Луїс Геріберто Рівас)
  • Лист Єремії (Луїс Геріберто Рівас)
  • Книга Пророка Єзекиїла (Хесус Асурменді Руїс)
  • Книга пророка Даниїла (Андре ля Кок)
  • Малі пророки (Горасіо Симіян-Иофре)
  • Книга пророка Осії (Орасіо Симіян-Йофре)
  • Книга пророка Йоіла (Ана Фльора Андерсон і Жильберто Ґорґульйо)
  • Книга пророка Амоса (Руй ді Менезіш)
  • Книга пророка Авдія (Віктор Саланґа)
  • Книга пророка Йони (Ерік Ейнікель)
  • Книга пророка Міхея (Ян Голман)
  • Книга пророка Наума (Сантьяго Аусін)
  • Книга пророка Авакума (Хосе Марія Абреґо)
  • Книга пророка Софонії (Вальтер Фогельс, Хосе Льоза Вера)
  • Книга пророка Аггея (Хосе Льоза Вера)
  • Книга пророка Захари (Пабло Р. Андіньяк)
  • Книга пророка Малахії (Едріен Ґраффі)
  • Міжзавітній період і виникнення апокаліптики (Пол Д. Генсо)
Перелік авторів тому
Перелік скорочень
 

Міжнародний Біблійний Коментар - Католицький та екуменічний коментар на XXI століття - Том 3. Повчальні та пророчі книги - Розмаїття форм пророкувань

 
«Пророкування» належить до тих специфічних слів, які мають дуже широку, проте слабко окреслену сферу значень. Зазвичай його розуміють, як здатність передбачати майбутнє, проте воно може бути пов’язаним зі заснуванням релігії (наприклад, пророкування Мойсея, Ісуса чи Магомета); зі жвавим, емоційним способом проповідування, як-от у випадку з Оралом Робертсом чи з Біллі Ґремом; із керівництвом сектою чи культом (як-от, напр., у випадку з Девідом Корешем); із громадською діяльністю (напр., Оскар Ромеро чи Мартін Лютер Кінґ-молодший) і з багатьма іншими категоріями та явищами. Є також загальне переконання, що пророк - це постать суперечлива, опозиційна до усталеної політичної чи релігійної системи. Хоча це часто відповідало істині у стародавньому Ізраїлі та в історії Церкви, як і відповідає істині й у сучасному світі, проте біблійний пророк міг відігравати і конструктивну, і дестабілізаційну роль у своєму суспільстві.
 
Ранньохристиянське пророкування мало насправді насамперед позитивний характер і було спрямовано, згідно з 1 Кр. 14, 3, « на повчання, попередження, розраду».  Відповідно до традиційного християнського погляду, усталеного від часів НЗ аж донедавна, вважали, що головна роль пророків СЗ полягала у віщуванні нової реальносте у Христі й у Церкві. Отже, пророцьке віщування мало поєднувати минуле та майбутнє в одну безперервну історію спасення. У юдаїзмі, втім, незмінно акцентують Закон (Тору) як фундамент життя особи та релігійної громади, тож роль пророка послідовно окреслюють як проповідування та передавання нащадкам первинного Мойсеевого об’явлення.
 
Нещодавно критична біблійна наука визнала за необхідне дослідити явище профетизму, не керуючись цими догматичними передумовами. Тож учені поставили собі запитання: яке значення терміна «пророк» у його первісному лінгвістичному, літературному та суспільному контексті? Українське слово «пророк» походить від грецького profetes, яке означає того, хто промовляє від імени когось іншого, переважно божества. Завданням, напр., дельфійських пророків було тлумачити незрозумілі, екстатичні висловлювання пітійської жриці - Аполлонової речниці. Та знаємо і таких пророків, як, напр., пророчиця Кассандра, котрі пророкували долю чи призначення. А властиво, кожного, кого вважали натхненним від бога, можна було назвати пророком. Варто зазначити, що для того, щоби підкреслити більш декларативні та раціональні аспекти пророкувань, грецькі перекладачі староєврейського Святого Письма вживали слово profetes і дієслово, що йому відповідало, а не слово mantis і споріднене з ним дієслово (висловом mantis позначали екстатичну особу чи віщуна й відтак екстатичні способи поведінки).
 
Власне, ні грецький, ані староєврейський термін не передає реального значення поліморфного явища профетизму в Ізраїлі. Широко вживаний староєврейський термін nabi' (множ, nebi ’іт\ який початково міг означати щось на кшталт «покликаний», є одним із визначень релігійних фахівців, наділених надзвичайними здібностями. Ішлося про таких осіб, як провидець (ro'eh), візіонер (духовидець) (hozeh) і Божий чоловік ('is 'elohim), а також - у подальшій послідовності - про ворожбитів, некромантів та інших фахівців, котрі чинили те, що забороняла ортодоксія (пор. Втор. 18, 10-11), але що було практиковано впродовж цілої історії Ізраїля. Пророкування в широкому сенсі - на відміну від священства - було однаково доступне і для чоловіків, і для жінок, хоча ми не чуємо про «Божих жінок», - можливо, з огляду на суспільну ситуацію та на мандрівний спосіб життя, який у тій культурі не був відповідний для жінки.
 
Тому що терміном nabi' почали окреслювати практично кожну важливу постать у традиції (включно з Авраамом і з Мойсеєм), і це знайшло вияв також і в НЗ, поява цього терміна в розповіді чи у пророцькому тексті (а також у назвах пророцьких книг) не обов’язково розкриває перед нами статус та ідентичність тих осіб, до котрих його вжито. Мусимо читати самі тексти і стежити за реальними вчинками тих людей, за їхніми зв’язками зі сучасниками, а особливо зі сучасними їм інституціями; мусимо шукати відповіді на запитання про те, на чому ті особи базували своє право промовляти і бути чутими, а також як вони розуміли свою місію. Знаючи характер біблійних джерел, мусимо зважати на те, що це завдання не є легким, а в деяких випадках воно просто
нездійсненне.
 
 
 

Категории: 

Благодарность за публикацию: 

Ваша оценка: Нет Average: 10 (3 votes)
Аватар пользователя Андрон