Пап - Історія Закарпаття. Том ІІ

С книгами, рекламируемыми на сайте, можно лично ознакомитьсявступив в клуб Эсхатос, или оформив заявку по целевой программе.
Пап - Історія Закарпаття. Том ІІ
Поки шляхта підкоряла і визискувала селян, турки зайняли частину Мадярщини. Це було при найбільшому розквіті Османської імперії. Селім І, званий також Грізний, батько Сулеймана П, вів успішні загарбницькі війни. Він розгромив перського шаха Ізмаїла і зайняв столицю Персії Табріз, оволодів Курдистаном, розбив мамелуцькі війська і поневолив Сирію й Єгипет.
 
Коли на трон сів його син Сулейман П (1494-1520-1566), той взявся завойовувати Європу, щоб розширити турецьку імперію. Насамперед захопив Белград. Проте Європу не цікавив наступ турків, всі тоді були зайняті виступом Мартіна Лютера проти навчання католицької церкви про відпусти. Хоч Сулейман II зайняв Белград ще в 1521 р. і просувався далі догори, а звістки про підготовку турецького походу на Мадярщину приходили до Будина ще в 1525 р., мадяри мобілізувалися дуже поволі. Шляхта не хотіла змиритися з видатками на армію. Навіть ті гроші, які люд сплачував як данину, шляхта залишала собі. Головнокомандувачем мадярських військ був Калочський латинський єпископ Павло Томорі. Проте на утримання війська були потрібні єпископ Павло Томорі. Проте на утримання війська були потрібні гроші. Найбагатші магнати і прелати намагалися перекласти податки на біднішу шляхту. А селяни, пригноблені дворянами й магнатами, борючись з надзвичайною бідністю, не поспішали захищати своїх гнобителів. Тому вище духовенство і магнати були неспроможні зібрати більше як 26 тисяч військових.

Війська зустрілися біля містечка Могач, що знаходилось на південному сході від міста Пейчу в південній Мадярщині. Тут повторилося те, що сталося в битві на Солоній у 1241 р. з монголами. Мадярське військо перебувало в долині, а турецьке військо, яке розташувалося на вершині, мало точні відомості про рух мадярський військ. Вранці, 29 серпня 1526 р. турки почали наступ. їхнє військо було вдвічі чисельнішим від мадярського.
 

Пап Степан - Історія Закарпаття. Том ІІ

Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2002. - 448 с.
ISBN - 966-7363-75-9 Т.1-3
ISBN - 966-7363-77-5 Т.2
 

Пап Степан - Історія Закарпаття. Том ІІ - Зміст

Турецький наступ             
Битва під Могачем. Поділ Мадярщини    
Події на Закарпатті після битви під Могачем (1526)    
Підданство у XVI ст. в період розколу Мадярщини    
Слов’янські поселення в Заліссі (Трансильванії, Семигороді)
Реформація на Закарпатті та її причини
Антиреформація    
Європейські події й політика в XVI і XVII століттях
Закарпаття до магнатських повстань    
Заполіянські війни на Закарпатті. Спалення Мукачівського,
Грушівського і Заднянського монастирів    
Мадярські магнатські повстання на Закарпатті
Антигабсбурзькі повстання мадярських магнатів     
Повстання Іштвана Бочкая (1604-1606)    
Повстання Гйбора Бетлена (1619-1629)    
Повстання Юрія І Ракоці (1644-1648)    
Повстання українських селян Закарпаття під проводом Часаря    
Повстання Юрія І Ракоці    
Війни Юрія II Ракоці на Закарпатті    
Події на Закарпатті після смерті Юрія II Ракоці    
Повстання Тикилі (1678-1688)    
Знущання над руським населенням Закарпаття після придушення повстання Тикилі    
Ситуація напередодні селянського повстання у 1703 році та війни Ференца II Ракоці. Серія повстань руських селян Закарпаття     
Магнатське повстання Ференца II Ракоці    
Загальні висновки щодо магнатських повстань    
Загальні висновки про повстання Ференца II Ракоці    
Мукачівські єпископи в період заполіянських боїв на Закарпатті
Українська Церква Закарпаття в період мадярських
магнатських повстань (1600-1711 рр.)
Перші кроки у запроважені Унії на Закарпатті. Вістки про перші школи    
Василь Тарасович, єпископ Мукачівської єпархії    
Святодухівськнй монастир у Красному Броді
Доля закарпатоукраїнського духовенства перед Унією
Церковна Унія на Закарпатті у 1646 році
Чому була запроваджена Унія?    '
Унія була укладена з русинами
Підданство на Закарпатті в XVII столітті
Публічні повинності підданих    '
Урбаріальні повинності підданих    
Підданство в українських селах Закарпаття під час володіння турків    
Підданство після відходу турків    
Рух опору закарпатських українців проти закріпачення
Рух опришків    
Втечі українських селян    
Мукачівські єпископи після запровадження Унії    
З’єдинені Мукачівські владики    
Боротьба єпископа Декамеліса    
Антиунійний виступ Михайла Андрелли    
Роздвоєння ієрархи на Закарпатті                     
Нез’єдинені православні єпископи    
Доля закарпатоукраїнського духовенства після запровадження
Руський священик Закарпаття    
Слезіння ікон Пресвятої Богородиці
Подія слезіння й плачу ікони Богородиці в Клокочові        
Перше слезіння ікони Пресвятої Богородиці в Бовчі в 1696 році    
Слезіння ікони Пресвятої Богородиці в селі Микола 1699 року    
Слезіння ікони Пресвятої Богородиці в Рафаївцях у 1705 році    
Друге слезіння ікони Пресвятої Богородиці в Вовчі в 1715 році    
Слезіння ікони Пресвятої Богородиці в селі Павлово в 1717 році    
Чому слезили ікони Пресвятої Богородиці в церквах Закарпаття?     
Монастирі на Закарпатті в XV-XIX століттях            
Монастир у Білій Церкві — біля 1350 року    
Монастир біля Тересви — біля 1389 року    
Монастир у Сопунці — з XIV століття    
Монастир у Сарвасосі — з XIV століття    
Монастир у в Барсані — 1390 рік    
Монастир Углянський або Зановський — з ХIII століття
Монастир у Когні — 1411 рік    
Монастир святої Катерини, мучениці, на Вигорлатській горі — 1487 рік    
Мстичівський (Імстичівський) монастир св. архангела Михаїла    
Зарічський монастир — 1689 рік    
Драгівський монастир святого Миколая    
Вільхівський монастир св.св. Петра і Павла    
Монастир в селі Монастирець, що біля Горінчева Хустського району    
Монастир святого Хреста на горі Городище при Білках    
Монастир в урочищі Телятник біля Білок    
Монастир Святомиколаївський в Малому Березному на Ужгородщині    
Благовіщенський монастир в Бороняві, що біля Хуста    
Хрестовоздвиженський монастир на Буковій гірці Період після повстання Ференца II Ракоці    
Нищення руських сіл. Нові магнати на Закарпатті. 20-тисячна татарська орда на Закарпатті
Цигани на Закарпатті    
Латинство й реформація як денаціоналізатори українського населення Закарпаття    
Межі українських поселень на Пряшівщині та Татранщині
Румунський учений про волохів у Татранщині й на Пряшівщині    
Хронологія подій в 1526-1717 рр    
 

Пап Степан - Історія Закарпаття. Том ІІ - Уривок з книги

Не раз доводиться читати різні писання псевдодослідників мину­лого Закарпаття, в яких говориться, що руські священики не вміли ні читати, ні писати, або знали лише алфавіт, а писати не вміли, що взагалі були невігласами, і тому шляхтичі нібито мусіли їх екзаме­нувати, чи знають „Отче наш і „Вірую тощо. Можна відразу сказати, що все це — вигадки людей, ворожих до руської Церкви Закарпаття. Тут проявляється багато небилиць, хоч іспити шляхта справді робила, домагаючись, щоб руське духовенство знало латин­ський „Отче наш, а тих, хто його не знав, карали грошовою покутою. Це був один зі способів наживи для шляхти, спосіб здирства того мізеру, що мали крілаки-священики.
 
Це правда, що закарпатське українське духовенство здебільшо­го було закріпачене, хоч дехто був і лібертином, тобто випуще­ним або викупленим з кріпацтва. Також правда й те, що закар­патське духовенство до часів єпископа Михаїла Мануїла Олшавського (1743-1767) не мало вищої теологічної школи для підго­товки кандидатів духовенства. Кандидат духовенства вчився у свого сільського священика, поглиблював свої знання в монасти­рі чи в монастирській школі, і лиш окремим лібертинам пощас­тило студіювати богословію у вищих теологічних школах на чужині. Так, разом з тими священиками, що мали домашню теологічну освіту, на Закарпатті в усі часи жили і священикивисокосвічені, які володіли навіть кількома мовами. Про таких ми згадуємо докладніше тоді, коли аналізуємо становище єписко­пів у ті суворі часи. Проте, не варто забувати, що руська Церква тоді мала багато освічених архидияконів та звичайних священи­ків.
 
Поглянемо, який він, пересічний священик XVI століття. З тих часів до нас дійшла рукописна проповідь ченця Івана з Углянського монастиря під назвою: „Нягівська постила. Цей Іван — крілак-священик з Нягова. Він покинув свою келію і ходив із села в село. В неділі та свята проповідував у церкві, перед церквою, на вулицях, в дворах. Люди сходились і слухали його. Якщо ознайомимося з його проповіддю, то вона продемонструє нам і знання, і характер, і мораль, і гуманність, і соціальну науку закарпатоукраїнських пересічних священиків. Ось кілька витягів.
 
„Євангелія говорить про сліпого. Він не міг видіти творіння Боже і красу цього світу, день і ніч, і як на цій землі чинить Бог плоди різні, всякого роду і всяку красу цвіту польового...„Треба, щоб були церкви, але щоб була і школа біля кожної церкви, бо зі школи виходять учителі добрі, відти виходять книж­ники, попи, владики.
 
Любіть і не дайте свою віру й церкву. Заберуть від вас маєтки? Хоч би взяли турки, а хоч татари, а хоч який народ лихий, і хоч які царі погані, як візьмуть маєтки наші, і хоч жінку, і хоч дітей, щоб ви лишили віру вашу, та будуть мовити: Не візьмемо худобу вашу, ні челядь, лише одно — віруйте в нас і право наше. Але ми ніяк не відділяймося від Любові Ісуса Христа, Господа нашого, і лишім імініє наше, і жону, і діти, іще даймо голову нашу для ім’я Божого і для царства Його.
 

Категории: 

Благодарность за публикацию: 

Ваша оценка: Нет Average: 10 (1 vote)
Аватар пользователя denpon