Савчук - До взаємовідносин між Українськими Православними Церквами

На засіданні повної Консисторії Української Греко- Православної Церкви в Канаді, що відбулося 16-18 грудня 1971 року, Високопреосвященніший Архиєпископ Михаїл, Заступник Митрополита, у своєму СЛОВІ згадав також і про деякі події, які в останніх роках мали місце в житті Митрополій УАПЦ на еміграції та УПЦ в США.

 

Він зокрема звернув увагу на деякі постанови Надзвичайного Собору УАПЦ на еміграції, що відбувся 12-14 вересня 1969 року, та 7-го Собору УПЦ в США, що відбувся в жовтні 1971 року, і висловив думку, що настільки ті постанови відносяться до загальних справ цілої Української Православної Церкви, та оскільки в них згадується також і Українська Греко-Православна Церква в Канаді, — то нам треба ближче над тими постановами застановитися та провірити, чи ми можемо з тими постановами солідаризуватися та під ними підписуватися. Вислухавши завваг і рекомендацій Владики Михаїла та зваживши, що порушені ним справи вимагають ширшого дослідження і розгляду, Консисторія винесла постанову, щоб це зробила Комісія Міжцерковних Зв’язків з тим, що вона, розглянувши справу основно, передасть Консисторії свої завваж'ення, опінію та висновки у формі писаного звіту. 

 

Канада, Вінніпег, 1972

Видання комісії міжцерковних зв'язків при консисторії Української Греко-Православної Церкви в Канаді

 

 

1. Від Охрещення Русі (України) до 1686 р. Українська Православна Церква, з Київським митрополитом на чолі, була під канонічною юрисдикцією (зверхністю) Царгородського патріярха. В тому ж 1686 р. Царгородський патрі- ярх зрікся своєї зверхности й Українська Церква була силою приєднана до Московського патріярхату. 

 

2. Уряд Української Народньої Республіки своїм декретом з 1 січня 1919 року проголосив, що Українська Православна Церква має бути автокефальна, і з цього акту починається нова — автокефальна доба Української Православної Церкви. Несповна три роки пізніше Всеукраїнський Собор, що відбувся 14-30 жовтня 1921 року в Києві, відновив українську православну ієрархію, з Митрополитом Василем Липківським на чолі, та проголосив, що Українська Православна Церква „є автокефальна, ніякому духовному урядові інших православних церков не підлягає і сама порядкує своїм життям за провідництвом Святого Духа”. (Див. Діяння Всеукраїнського Православного Собору 1921 р.). Як відомо, Українська Автокефальна Православна Церква з 1921 року була комуністичною владою цілковито знищена, при чому згинуло понад ЗО єпископів, понад 2000 священиків та велика кількість вірних. 

 

3. Під час другої світової війни, а саме в 1942 р., в часі окупації України німецькими військами, для Церкви в Україні був висвячений новий єпископат, якого очолив архиєпископ Луцький Полікарп, як „Тимчасовий Адміністратор Православної Автокефальної Церкви на звільнених землях України”. Адміністратором Владику Полікарпа призначив Варшавський Митрополит Діонисій „на просьбу української громади, зорганізованої в Церковні Ради на Волині”. (І. Власовський, „Нарис історії Української Православної Церкви”, т. IV, ч. 11, ст. 214). Але коли війна закінчилась і совіти знову окупували Україну, весь єпископат виеміґрував до Німеччини, де були маси українських біженців (скитальців), і там оформив себе, як єпископат „Української Автокефальної Православної Церкви на еміграції”. 

 

Починаючи з 1947 р., члени цього єпископату, крім Митрополита Полікарпа й Архиєпископа Ніканора, виеміґрували до інших країн, а саме: Архиєп. Мстислав — до Канади (на запрошення УГПЦК); Архиєп. Сильвестр — до Австралії; Єп. Платон — до Канади (до дочки); Архиєп. Михаїл — до Канади (на запрошення УГПЦК); Єп. Вячеслав — до США (там приєднався до Російської Церкви); Єп. Ігор — до США (створив собі свою церковну організацію з кількох громад); Єп. Григорій — до США (гл. більше про нього вдолині); Єп. Володимир — до США (приєднався до УПЦ в США); Єп. Геннадій — до США (зразу був у складі ієрархії УПЦ в США, а пізніше з неї вийшов). Із названих членів єпископату УАПЦ на еміграції, оці вже упокоїлися: Митр. Полікарп, Митр. Ніканор, Єпископи: Вячеслав, Платон, Ігор, Володимир.