Джордж Вервер - Література та євангелізм - Роль літератури у справі євангелізації

Коли мені виповнилось приблизно чотирнадцять років, я отримав поштою примірник Євангелія від Івана, надісланий жінкою-християнкою, яка знала, що Господь відповідає на молитви і вірила в силу друкованого Божого Слова. Упродовж наступних двох років я регулярно перечитував цей невеличкий буклетик доти, доки під час однієї з евангелізаційних зустрічей не отримав „народження не з тлінного насіння, але з нетлінного, Словом Божим живим та тривалим" (1 Петр. 1: 23).

Наступного ж дня після свого навернення я почав евангелізувати оточуючих за допомогою евангелізаційної літератури та особистого свідчення, і відтоді не перестаю робити це. За цей час я засвоїв чимало уроків, а Господь використав для цього велику кількість людей та християнських організацій. Я у великому боргу перед багатьма молодими християнами, через яких Господь ще й досі навчає мене цінним урокам. Ці молоді люди різних національностей працюють на Божій ниві по всьому світові, розповсюджуючи сотні, мільйони примірників християнської літератури. Саме їхній досвід і покладено в основу цієї книги. Вперше я написав цю працю приблизно сорок років тому. Відтоді вона розійшлась по всьому світові десятками різних мов. За ці роки змінилося чимало, особливо з появою інтернету та електронної пошти. Тепер у нас є навіть електронні книги! В якій би формі викладу люди не читали, однак нині читачів набагато більше, ніж будь-коли раніше. А оскільки відтоді населення світу майже подвоїлось і тепер перевищує шість мільярдів чоловік, наше завдання залишається не менш важливим, як і потреба у подальшому перевиданні цієї книги.

Найважливішим уроком за всі, які мені довелося вивчити завдяки іншим людям, був той, якого навчив мене Сам Господь через Своє Слово та Свою спрямовуючу руку: для того щоб отримати перемогу в християнському житті або в служінні нашому Господу, надзвичайно важливо, щоб наші очі були спрямовані на Спасителя. Якщо ж ми зосередимося на процесі виконання роботи й дозволимо йому захопити себе, нас неодмінно чекатиме розчарування. Сконцентрувавши свою увагу на інших людях або на зиску, який можна від них отримати, ми також неминуче зазнаємо розчарування. Рано чи пізно ми усвідомимо, що наші серця сповнені зневіри, бо ми прагнемо шани від людей, а не від Бога (Івана 5: 44).