Тегза Себастьян – Дорога - Пізнаючи красу та силу християнства

Зізнаюсь щиро: в мене не було наміру писати цю книгу. Я просто робив коротенькі дописи та різні нотатки у своєму профілі в Facebook. Роздумував над питаннями віри і писав. Писав від серця, писав про наболіле, писав про те, що переживав сам і те, що спостерігав навколо. Згодом, це стало для мене регулярним заняттям, щось на кшталт ведення богословського щоденника чи колонки в журналі. В такий спосіб я зробив свої думки немов відкритою книгою для інших. І багато хто почав дякувати за це й висловлювати схвальні відгуки. Відтак кілька друзів незалежно один від одного запропонували мені видати їх окремою книгою. Саме так я й зробив, зібравши докупи всі свої дописи, які писав за сім років; однак, розмістив їх не в хронологічному порядку, як вони були написані, а в логічному, розділивши за темами на окремі частини та розділи. Після цього провів ґрунтовну редакцію всього тексту, затираючи усі шерехатості та шви, щоб надати йому цілісності. І так, врешті, вийшла єдина книга.

Коли склалася ціла картина, стало очевидно, що її зміст охоплює всю панораму християнської віри, адже, як виявилось, (хоча це й не входило в мої задуми) у своїх дописах я торкався усіх важливих тем християнського вчення: від Божого об'явлення до християнського погляду на суспільні справи; від того, як стати християнином, до того, як християнин повинен жити в світі; від того, що Бог зробив для нас у Христі, до того, якою повинна бути наша відповідь на дар спасіння. Все це визначило назву книги - Дорога. Передусім тому, що вона влучно передає зміст самої книги, яка розповідає про красу та силу християнства; і водночас вказує на те, що її написання - це плід моєї особистої дороги віри.

Річ у тім, що Дорога - це одна з найдавніших назв християнства. І перш ніж віруючих почали називати християнами, самі вони називали себе Господніми учнями й послідовниками Дороги.' Бути учнем Ісуса Христа означало, властиво, слідувати за Ним Його дорогою. В юдаїзмі, для прикладу, дорогою правди називали Закон, себто спосіб життя згідний із Божими заповідями. Однак в Ісусі Христі християни знайшли для себе «нову і живу дорогу»,1 2 якою є не просто якийсь список дороговказів, а сама Особа Ісуса. Тому, що Ісус не просто вказує дорогу, Він сам нею і є. У Ньому ціль є ідентична самій дорозі до неї.3 Він веде нас за Собою і звершує наш вихід з неволі гріха, несправедливості та зла. І здійснює Він це, несучи нас у Собі. Тому справжнє християнське життя - це не так життя для Христа, як Христове життя в нас, себто життя в глибокій єдності з Ним.