Герасимчук – Англо-український та українсько-англійський релігійний словник

«Англо-український та українсько-англійський релігійний словник», укладений Лесем Герасимчуком і виданий у Києві 1997 року, являє собою особливий тип богословської праці, яку не можна оцінювати за тими самими критеріями, що й систематичну монографію, біблійний коментар або історико-церковне дослідження. Перед читачем не послідовний виклад авторської доктрини, а двомовний лексикографічний довідник, богословський зміст якого розкривається через добір термінів, способи встановлення перекладних відповідників, конфесійні пріоритети, розташування матеріалу та додатки. Тому логіка книги полягає не в розвитку єдиної тези від розділу до розділу, а в побудові мовного мосту між англомовною релігійною літературою та українським богословським мовленням. Саму появу такого видання 1997 року слід розглядати в контексті релігійного й культурного відродження пострадянської України. Після десятиліть державного атеїзму духовні навчальні заклади, церковні видавництва, перекладацькі групи та богословські гуртки відчували гострий дефіцит сучасної української термінології. Водночас до країни надходив значний масив англомовних біблійних коментарів, місіонерської літератури, довідників, підручників із систематичного богослов’я та історії Церкви. Словник Герасимчука виник саме в точці перетину цих процесів: він мав допомогти читачеві не лише зрозуміти іншомовний текст, а й висловити його зміст засобами української мови, яка ще не цілком відновила свою повноцінну функцію мови академічного богослов’я.

Укладач чітко формулює це практичне завдання вже в передмові. Він зазначає, що в Україні дедалі більше вірян звертаються до поглибленого вивчення Святого Письма та пов’язаної з ним історичної й тлумачної літератури, внаслідок чого читачеві постійно доводиться користуватися англомовними виданнями та перекладати як з англійської українською, так і у зворотному напрямку. Особливо показовим є авторське зізнання: «Нинішнє видання — це перший крок, скерований до того, аби полегшити цю роботу в системі двох мов: англійської та української». У цій фразі поєднуються перевага й обмеження всього проєкту. Автор не претендує на остаточність і нормативність своєї праці; він свідомо пропонує перший крок, спробу, початкову фіксацію ще формованого двомовного богословського простору. На звороті титульного аркуша книгу прямо позначено як «пробне видання», а передмова завершується проханням про критичні відгуки та поради. Це істотно для справедливої оцінки словника: багатьох його недоліків не можна заперечувати, однак їх необхідно співвідносити з піонерським характером праці та зі станом української релігійної лексикографії середини 1990-х років.

Метод укладача також сформульовано досить виразно. Він пише: «Основний масив лексики словника пов’язаний з найпоширенішими текстами учбових коментарів до Святого Письма, богослівних словників, довідників, молитовників, а також періодичних видань». Отже, перед нами не словник, побудований на одному конфесійному катехизисі або на термінології певної богословської школи, а практична вибірка з різних типів релігійного письменства. До неї входять слова, що трапляються в біблійній екзегезі, літургійній практиці, церковному управлінні, догматиці, релігієзнавстві та історії конфесій. Важливе методологічне уточнення звучить так: із численних загальномовних значень укладач має намір подавати «лише ті значення, котрі мають безпосередній стосунок до віровизнавчих проблем». Тим самим релігійне значення слова свідомо відокремлюється від його світських уживань. Такий підхід цілком виправданий для невеликого спеціалізованого довідника: користувач, який зустрів у богословському тексті слова communion, grace, office, order, see, confession або ministry, справді потребує не всього спектра їхніх значень, а саме церковного й доктринального відповідника. Водночас така методика вимагає виняткової точності, оскільки вилучене з контексту релігійне значення нерідко залежить від конфесії, історичної епохи та жанру тексту. Саме тут виявляється головна проблема словника: прагнучи стислості й практичності, він надто часто подає контекстуально обмежений варіант як універсальний відповідник.

Структурно книга складається з кількох великих частин. Після титульних аркушів і короткої передмови йде англо-український словник, що охоплює матеріал від початкової літери A до завершальних статей на W. Далі вміщено окремий українсько-англійський словник, який починається з «абатиса — abbess» і завершується словами, пов’язаними з ангелологією та церковним одягом. Заключний блок утворюють додатки: англійський та український тексти молитви «Отче наш», англійська й українська версії Нікео-Константинопольського Символу віри, а також таблиця повних і скорочених назв біблійних книг двома мовами. Таким чином, книга рухається від рецептивного читання до активного перекладу, а потім від окремих лексем до цілісних нормативних текстів християнської традиції. Така композиція є доволі продуманою. Читач спершу вчиться розпізнавати англійські релігійні терміни, потім дістає можливість шукати англійські відповідники українських понять, а в додатках бачить, як окремі одиниці функціонують усередині молитовного, догматичного й бібліографічного контексту.

Початкова частина англо-українського розділу відразу демонструє широту задуму. Уже під літерою A поруч стоять монастирсько-канонічні abbacy, abbess і advowson, біблійні Abraham’s bosom та abyss, догматичні adoption і atonement, літургійні altar, altar-bread та amice, ангелологічні angel, angelolatry й angelology, а також поняття порівняльного релігієзнавства — animism, avatar, alchemy. Цей набір показує, що словник задумано не лише як посібник із християнського богослов’я у вузькому значенні. Він прагне охопити релігію як цілісне культурно-історичне поле, включаючи нехристиянські вірування, магічні практики, східні релігії та філософсько-релігійні системи. Водночас уже перші сторінки виявляють особливу концентрацію на англіканській і західноєвропейській церковній інституційності. Такі слова, як advowson, benefice, Benefit of Clergy, canonical hours, chapter-house, chantry, Convocation або conformist, належать до специфічної історії Англійської церкви та права. Для українського семінариста 1990-х років вони могли бути менш нагальними, ніж базові терміни патристики або православної літургіки, однак їхня присутність цілком пояснюється характером англомовних джерел, якими користувався укладач. Словник значною мірою відображає не абстрактне християнство, а ту релігійну картину світу, яка закріплена в британській словниковій і довідковій традиції.

У межах літер A–C поступово вимальовуються кілька тематичних пластів. Перший утворюють назви предметів і просторів богослужіння: altar, antependium, apse, basilica, belfry, biretta, breviary, campanile, cassock, cathedral, chapel, chasuble, choir, cingulum, cloister. Завдяки їм словник виявляється корисним не лише перекладачеві догматичного трактату, а й читачеві праць із церковного мистецтва, архітектури та літургіки. Другий пласт становлять найменування церковних санів та інституцій: abbot, bishop, cardinal, canon, chaplain, clergy, consistory, council. Третій охоплює власне віровчительні поняття: belief, creed, Catholicity, charism, Christological, confession, conversion, Creation. Четвертий пов’язаний із конфесійною історією: Anglicanism, Anglo-Catholicism, Calvinism, Congregationalism, Counter-Reformation. Особливо цінним є те, що укладач часто подає не лише окреме слово, а й усталені словосполучення: Body of Christ, Book of Common Prayer, Catholic Epistles, Church Militant, Church Triumphant, Confession of Faith, Christian fellowship. Для перекладача саме такі словосполучення нерідко важливіші за ізольовані лексеми, оскільки їхнє значення не завжди виводиться шляхом механічного складання значень окремих компонентів.

Однією з переваг словника є прагнення розрізняти сакральне та загальномовне вживання за допомогою великої літери. Так, body перекладається як «тіло», а Body — як «Тіло Господнє»; deity означає «божество», тоді як Deity — «Бог»; creator може бути звичайним «творцем», але Creator позначає Бога-Творця; word має загальне значення «слово», тоді як Word указує на Логоса. Подібне графічне розрізнення особливо важливе в христологічному та тринітарному контексті. Воно показує, що укладач сприймає богословську лексику не як нейтральний набір релігієзнавчих термінів, а як мову сповідання, де орфографічна форма здатна виражати догматичний зміст. Аналогічним чином до словника включено титули Almighty, Comforter, Consoler, Atoner, Mediator, Preserver, Judge. Ці статті допомагають розпізнавати найменування Бога і Христа, які в англійській проповідницькій та молитовній літературі можуть уживатися без додаткового пояснення.

Розділи D–H продовжують розширювати богословську карту. Тут представлено поняття божественності та обоження — deific, deification, deiform, divine essence, divine nature, Divine Will; терміни вчення — doctrine, dogma, dogmatics; есхатологічну лексику — damnation, Day of Doom, eternal, Everlasting God, hell, Judgement-Day; еклезіологічні категорії — early Church, ecclesiology, ecumenical, election; євхаристійні та святкові найменування — Eucharist, Easter, Epiphany; терміни єресіології та святості — heresy, heretic, holiness, Holy Church. На особливу увагу заслуговує включення поняття demythologization, яке відсилає до дискусій біблійного богослов’я XX століття, і deposit of faith, важливого для католицької догматики. Це показує, що словник не обмежується найпростішою парафіяльною лексикою, а намагається охопити мову академічних дискусій. Водночас глибина охоплення є нерівномірною. Поряд із фундаментальними категоріями можуть з’являтися загальномовні слова на кшталт disappointment, desire, care або tenderness, чия релігійна специфічність не завжди очевидна. Добір матеріалу часом видається залежним від випадкових джерел, а не від заздалегідь розробленого частотного чи концептуального мінімуму.

У цьому самому діапазоні особливо помітною є міжрелігійна широта: Dharma, dervish, Druid, Taoism, Hinduism, Hinayana, Confucianism, Brahma, deva та інші поняття включаються поряд із християнською термінологією. Таке рішення слід оцінити позитивно, оскільки воно визнає, що англомовна релігійна література охоплює не лише тексти християнських конфесій, а й праці з історії релігій. Однак словник не завжди відокремлює нейтральний науковий опис від мови старої конфесійної полеміки. Слова heathen, idolator, superstition, Mahometan або Crescent подаються без указівки на архаїчність, оцінність чи обмеженість уживання. У сучасному релігієзнавстві та міжконфесійному діалозі таке маркування є необхідним. Коли Crescent просто ототожнюється з «магометанством» або ісламом, а superstition включає в себе «поганську релігію» та «болвохвальство», словник відтворює не лише значення англійського слова, а й світоглядну ієрархію старої християнської довідкової літератури. Для історичного тексту такий переклад може бути доречним; для сучасного нейтрального опису він потребує пояснення.

Середина англо-українського розділу, що охоплює літери I–P, найбільше насичена термінами, безпосередньо пов’язаними з догматикою, богослужінням та церковною історією. Тут розміщено incarnation, Incarnate Son, imposition of hands, inspiration, intercession, justification, Logos, mediator, ministry, mystery, original sin, orthodoxy, pantheism, parousia, patristic, Pentateuch, predestination, priesthood, propitiation і prophecy. Разом вони утворюють своєрідний короткий покажчик до систематичного богослов’я. Тут само представлено численні найменування східнохристиянських реалій: icon, iconoclasm, iconolatry, kontakion, prokimenon, troparion, panakhyda, naos, prothesis. Хоча багато відповідників передано в західноукраїнській або греко-католицькій формі, сам факт їхнього включення перешкоджає цілковитому пануванню англікансько-католицької лексики й свідчить про прагнення укладача поєднати східну та західну церковні традиції.

Особливо змістовним є лексичний комплекс навколо Втілення. У словнику розрізняються incarnate, incarnation, Incarnation, incarnational та incarnational religion. Таке словотвірне розгортання корисне для студента, який має бачити не лише базовий термін, а й похідні форми. Аналогічно представлено icon, iconoclasm, iconolatry, iconological, iconologist та iconology; predestine, predestination; prophet, prophetic, prophecy; priest, priesthood, priestcraft. Саме тут словник наближається до справжнього термінологічного гнізда, що дозволяє простежити зв’язок між поняттям, носієм дії, дисципліною та прикметником. Однак послідовність не витримується в усьому корпусі. Іноді англійський іменник, що позначає особу, перекладається назвою вчення або практики: bibliolater передано як «бібліолатрія», а Bible critic — як «біблійна критика». У таких випадках порушується граматична й логічна еквівалентність: особа перетворюється на дисципліну або явище. Для перекладача-початківця це особливо небезпечно, оскільки словник, покликаний запобігти помилці, сам може її закріпити.

У заключних англійських розділах R–W концентруються поняття Реформації, таїнств, спасіння, Трійці та богопоклоніння. Тут містяться Reformation, regeneration, revelation, sacrament, salvation, sanctification, Scripture, Second Coming, soteriology, tradition, Transfiguration, Trinity, Triune God, unction, visible Church, worship і Word made flesh. Наявність таких термінів робить словник потенційно корисним під час читання підручників із догматики. Особливо значущими є soteriology та soteriological, theodicy, theophany, transcendence, typology — поняття, без яких неможлива робота із сучасною академічною літературою. Водночас системність знову виявляється неповною. Для деяких центральних догматичних категорій подано один приблизний відповідник, тоді як другорядні церковно-побутові реалії отримують кілька пояснень. Це відображає практичне, а не суворо наукове походження словника: укладач фіксував слова, які йому траплялися, але не будував вичерпної онтології богословської мови.

Українсько-англійська частина починається на сторінці 47 і зовні виглядає дзеркальним відображенням першої, однак її функція дещо інша. Англо-український розділ допомагає розуміти прочитане, тоді як зворотний словник призначений для породження тексту: перекладу української статті, проповіді, лекції чи церковного документа англійською мовою. Тут особливо корисні ряди синонімічних відповідників. Так, «віра» співвідноситься з belief і faith, «віросповідання» — з creed, worship і church membership, «церква» — з Church, Greek Church, Catholicity, state-church, parish church, invisible Church та іншими сполуками, «причастя» — з communion, Sacrament і Supper, «святий» — з holy, sacred, saint, hallowed і Divine. Такі гнізда показують користувачеві, що українське слово не завжди має єдиний англійський відповідник і що вибір залежить від контексту. У цьому полягає важлива перевага двонапрямного формату.

Однак зворотна частина також демонструє, наскільки небезпечним є механічне розуміння двомовного словника як системи цілком зворотних відповідників. Якщо англійське church membership помилково або надто широко перекладено як «віросповідання», то в українсько-англійському розділі читач отримує можливість перекладати «віросповідання» назад як church membership, хоча може йтися про конфесійну належність чи віровизнання, а не про формальне членство в громаді. Подібним чином «вірник» пов’язується не лише з believer та worshipper, а й зі spiritual, що перетворює прикметник або іменник іншого смислового поля на позначення віруючої людини. Помилка, допущена в першій половині, у другій набуває вигляду системного підтвердження. Тому зворотний словник особливо потребував би контекстних позначок, прикладів уживання та зазначення частин мови.

Не менш важливою є робота укладача з українською конфесійною варіативністю. У книзі співіснують «єпархія» і «діецеза», «священик», «ксьондз», «піп», «жрець», «парохія» та «парафія», «бискуп» і передбачуваний загальнохристиянський єпископ, «клир» і «духівництво». Ця множинність відображає реальну історичну картину українського християнства, де православна, греко-католицька, римо-католицька та протестантська термінології перетинаються, але не збігаються. Словник не прагне штучно уніфікувати їх, і це можна вважати перевагою. Водночас він майже ніколи не пояснює, до якої традиції належить той чи інший варіант. Термін «бискуп» уживається як основний переклад bishop, хоча для православного або нейтрального академічного тексту природнішим було б «єпископ», тоді як «біскуп» доречний насамперед у римо-католицькому або історичному контексті. Без конфесійних позначок читач ризикує створити текст, що термінологічно змішує різні церковні культури.

Особливу богословську цінність мають заключні додатки. На сторінках 86–87 вміщено англійський та український тексти Господньої молитви. Англійська версія відтворює традиційну біблійну форму зі зверненням «Our Father which art in heaven», а українська починається словами «Отче наш, що єси на небесах!» і містить прохання «Нехай прийде Царство Твоє». Розміщення паралельних молитовних текстів перетворює словник із набору розрізнених одиниць на невеликий навчальний посібник із сакрального перекладу. Читач бачить, як kingdom, will, daily bread, debts, temptation, evil, power і glory функціонують не у відокремленій статті, а всередині канонічного молитовного цілого. Це особливо корисно для семінаристів, проповідників та перекладачів богослужбових текстів, оскільки релігійна мова засвоюється не лише через визначення, а й через ритм, синтаксис та усталені формули церковної пам’яті.

Ще значущішими є англійський та український тексти Нікео-Константинопольського Символу віри. Англійська версія містить формулу «I believe in one, holy, catholic and apostolic Church», а українська передає її як сповідання «єдину, святу, соборну і апостольську Церкву». Таке зіставлення дозволяє побачити, що англійське catholic у цьому контексті не можна автоматично перекладати як «католицька» у вузькоконфесійному значенні: йдеться про кафоличність або соборність Церкви. Додаток у такий спосіб частково виправляє ту семантичну невизначеність, яка залишається в окремих словникових статтях. Не менш показовим є завершення українського тексту: «Сповідую одне хрищення на відпуст гріхів. Чекаю на воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь». Тут лексика хрещення, прощення, воскресіння та майбутнього віку поєднується в догматично впорядковану послідовність, показуючи справжню природу богословського терміна: він живе не ізольовано, а всередині сповідання віри.

З богословського погляду примітним є також уміщене у квадратні дужки додавання «and the Son» — «і Сина» у статті про походження Святого Духа. Укладач не усуває західну формулу Filioque і не вводить її беззастережно, а графічно виокремлює як варіативний елемент. Це можна розуміти як спробу зберегти придатність тексту для читачів різних конфесій. Однак відсутність пояснення обмежує цінність такого рішення. Студент, не знайомий з історією суперечки про Filioque, може не зрозуміти, чому слова взято в дужки, яке місце вони посідають у латинській традиції та чому відсутні в початковому грецькому тексті Символу. У більш академічному виданні тут була б потрібна коротка історико-догматична примітка. Проте сам факт фіксації різночитання свідчить про конфесійну чутливість укладача й про розуміння того, що переклад Символу віри не є нейтральною мовною операцією.

Завершальна таблиця назв і скорочень книг Біблії також має значну практичну цінність. Вона зіставляє Genesis, Exodus, Leviticus, Psalms, Isaiah, Matthew, Romans, Revelation та інші англійські назви з українськими найменуваннями й усталеними скороченнями. Укладач указує джерела обох систем: англійські форми подано за оксфордським виданням Біблії 1886 року, українські — за київським виданням Біблійних товариств 1995 року. Завдяки цьому додаток допомагає не просто перекласти назву книги, а й розшифрувати бібліографічне посилання в англомовному коментарі. Для студента, який уперше працює з англомовною екзегетичною літературою, здатність швидко розпізнати Isa, Jer, Eze, Mt, Ro або 1Co має безпосереднє навчальне значення. Водночас вибір старого англійського видання пояснює деякі архаїчні форми, що трапляються в додатках і, ймовірно, вплинули на загальний мовний вигляд словника.

Головна сильна сторона праці полягає в її історичній своєчасності. Заява укладача: «Ми маємо намір з Божою допомогою уперше створити в Україні двомовний словник вірника» — виражає не лише особисту видавничу програму, а й культурну потребу епохи. Українська богословська мова в 1990-ті роки відновлювалася після тривалого витіснення з публічної, університетської та видавничої сфери. Створення двомовного словника означало повернення українській мові здатності говорити про складні питання догматики, бібліїстики, літургіки та порівняльного релігієзнавства. Навіть там, де запропонований відповідник можна оскаржити, сам акт його пошуку є частиною формування інтелектуальної традиції. Словник спонукає не задовольнятися російським посередництвом між англійською та українською, а вибудовувати прямий перекладацький зв’язок. У цьому сенсі його значення виходить за межі утилітарного довідника.

Другою перевагою є виняткова тематична широта. У книзі представлено біблійні імена й реалії, богословські дисципліни, християнські догмати, церковні посади, богослужбові предмети, архітектурні елементи, чернечі традиції, релігійні свята, єресі й конфесії, а також поняття індуїзму, буддизму, ісламу, юдаїзму, даосизму та давніх релігій. Читач може зустріти поруч Trinity, Eucharist, iconoclasm, Calvinism, Talmud, Upanishads, Dharma і Shintoism. Така широта робить словник корисним для вступного курсу релігієзнавства та історії релігій. Особливо цінними є рідкісні історичні терміни, відсутні у звичайних двомовних словниках: advowson, chantry, clerestory, misericorde, tractarianism, ultramontanism, suffragan, temporalities. Для дослідника британської церковної історії цей матеріал може виявитися кориснішим, ніж багато загальномовних довідників.

Третьою перевагою є включення словосполучень і коротких пояснень. Укладач не обмежується схемою «одне англійське слово — одне українське слово», а подає такі одиниці, як baptism of blood, Church Militant, Church Triumphant, divine revelation, deposit of faith, imposition of hands, presence of God, propitiatory sacrifice, Son of God, Word made flesh. Деякі статті містять культурно-історичні коментарі: canonical hours пояснюються як установлені години молитви й церковного вінчання в Англії, Benefit of Clergy — як непідсудність духовенства світському суду, chantry — як пожертва або каплиця для заупокійного служіння. Саме такі пояснення перетворюють словник на початковий енциклопедичний довідник.

Найбільшу безпосередню користь книга здатна принести студентам семінарій і богословських факультетів, особливо на початковому етапі вивчення англійської мови. Вона допомагає засвоїти базову релігійну лексику й побачити, які загальномовні англійські слова набувають спеціального значення в церковному контексті. Пастирі та проповідники можуть використовувати її під час читання англомовних коментарів і підготовки перекладних матеріалів. Історикам Церкви стане в пригоді значний масив англіканської, католицької та протестантської інституційної термінології. Миряни, які прагнуть читати зарубіжну духовну літературу, знайдуть тут швидкі відповідники для багатьох незнайомих слів. Перекладачам словник корисний як джерело варіантів і як покажчик напрямів пошуку, але не як остаточна нормативна інстанція. Для професійного перекладу кожен важливий відповідник необхідно перевіряти за сучасними словниками, конфесійними документами та контекстом вихідного твору.

Критичну оцінку слід починати з того, що словник не забезпечено повноцінним науковим апаратом. У ньому немає списку використаних словників і корпусів, немає вказівок на частотність, дату першого вживання, конфесійну належність, стилістичне забарвлення, частину мови чи граматичні особливості. Передмова перелічує типи джерел, але не називає конкретних коментарів, довідників і періодичних видань, з яких добиралася лексика. Тому неможливо встановити, чи є рідкісний відповідник авторським рішенням, запозиченням зі старішого словника або відображенням певної церковної традиції. Для академічної лексикографії це серйозний недолік, оскільки термінологічна рекомендація має бути перевірюваною.

Ще істотнішими є окремі семантичні неточності. Англійське adoption у богослов’ї, особливо в контексті Павлових послань, означає усиновлення Богом, тоді як запропоновані «засвоєння; прийняття» не виражають особистісного та юридико-сотеріологічного змісту поняття. Atonement передано як «покута; примирення», але перший варіант зближує спокуту з покаянним задоволенням, а другий відображає лише один аспект ширшого вчення про викупну жертву. Залежно від контексту були б потрібні «спокута», «викуплення», «примирення», а можливо, й окреме пояснення відмінностей між теоріями спокути. Primitive faith перекладається як «примітивна віра», що є типовим хибним другом перекладача: англійське primitive в історико-церковному контексті частіше означає первісну або ранньохристиянську віру, тоді як українське «примітивна» набуває оцінно-принизливого відтінку.

Низка помилок стосується не відтінків, а самої категорії поняття. Church membership — це членство в церкві або належність до громади, але не «віросповідання». Bible critic позначає дослідника або представника біблійної критики, а не саму «біблійну критику». Bibliolater — людина, яка абсолютизує букву біблійного тексту, тоді як «бібліолатрія» позначає явище, а не особу. Doctors of the Church і Fathers of the Church — категорії, що перетинаються, але не є тотожними, тому переклад першого вислову як «Вітці Церкви» стирає важливу історико-католицьку відмінність. Ash Wednesday передано як «Середохрестя», хоча Попільна середа західного літургійного календаря не збігається із середохрестям східної традиції. Такі відповідники особливо небезпечні, оскільки зовні виглядають церковно переконливо й можуть без перевірки бути перенесені в навчальний або богослужбовий текст.

Серйозні питання викликає змішування атеїзму, язичництва та нерелігійності. У зворотній частині «атеїст» співвіднесено з pagan, а «атеїзм» — з irreligion. Pagan означає язичника, а не атеїста; irreligion може позначати нерелігійність, безвір’я або негативне ставлення до релігії, але не є точним терміном для філософського атеїзму. Таке змішування відображає традиційну полемічну мову, в якій усі форми нехристиянського світогляду могли зближуватися, однак для сучасного богослов’я й релігієзнавства воно неприйнятне. Необхідно розрізняти atheist, atheism, pagan, paganism, heathen, unbeliever, irreligion і secularism, оскільки за кожним словом стоїть окремий історичний та концептуальний зміст.

Не цілком вдало передано й деякі літургійні реалії. Amice не тотожний омофору й тим паче чернечому каптурові; це особлива частина західного літургійного облачення. Communion Service може в певному контексті відповідати євхаристійному богослужінню, але його безумовне ототожнення з «Божественною літургією» переносить східний термін на англіканську або протестантську службу без необхідного застереження. Catholicity означає кафоличність, вселенськість або соборність Церкви, а не просто «католицьку церкву». Episcopal, Anglican, Catholic, Orthodox і universal потребують особливо обережного перекладу, оскільки їхній зміст змінюється залежно від того, позначають вони конфесійну інституцію, властивість Церкви, історичну традицію чи догматичну ознаку.

У книзі трапляються орфографічні та набірні помилки: Ascention замість Ascension, TYinity замість Trinity, окремі спотворені форми англійських слів та українських заголовків. Частина таких дефектів у доступному PDF могла посилитися під час сканування й автоматичного розпізнавання, однак багато з них видно вже в друкованій композиції сторінок. Для словника, де користувач звертається саме по правильну форму іншомовного слова, така редакційна недбалість особливо відчутна. Помилку в монографії можна розпізнати з контексту; помилка у словниковій статті здатна відтворюватися в подальшому навчанні та перекладі.

Глибша богословська проблема полягає у відсутності розмежування конфесійних значень. Grace, justification, sacrament, tradition, priesthood, Church, catholic, assumption, confirmation, ministry й atonement належать відразу кільком християнським традиціям, але розуміються в них неоднаково. Словник часто ставить поруч православні, католицькі, англіканські та протестантські відповідники, не пояснюючи відмінностей. Так, priest може означати католицького або православного священника, тоді як minister — протестантського служителя; Sacrament може перекладатися як «таїнство», але обсяг і кількість таїнств відрізняються; confirmation у західних традиціях не цілком збігається з православним миропомазанням; assumption може позначати католицьке вчення про взяття Діви Марії до небесної слави, а не просто «успіння; смерть». Без позначок «православне», «римо-католицьке», «англіканське», «протестантське», «історичне», «архаїчне» та «полемічне» словник ризикує створювати хибну картину повної взаємозамінності термінів.

Попри всі ці недоліки, книга заслуговує не поблажливого забуття, а серйозного визнання як ранній етап української богословської лексикографії. Її цінність полягає не в безпомилковості, а в постановці завдання, яке 1997 року було культурно й церковно необхідним. Укладач зрозумів, що доступ до світової богословської спадщини вимагає не лише перекладу окремих книг, а й розроблення стійкого поняттєвого апарату. Він спробував поєднати мову Святого Письма, церковної історії, літургіки, догматики та релігієзнавства; забезпечив читача прямим і зворотним покажчиком; включив молитовні й віровизнальні тексти; запропонував систему біблійних скорочень. Тим самим невеликий довідник набув характеру програми подальшої роботи.

Сучасне перевидання цієї праці вимагало б ґрунтовного опрацювання, а не простого виправлення друкарських помилок. Варто було б перевірити кожну статтю за актуальними англомовними та українськими богословськими словниками, забезпечити терміни конфесійними й стилістичними позначками, розрізнити сучасні, архаїчні та полемічні вживання, додати частини мови, транскрипцію, типові словосполучення та приклади з біблійних перекладів, соборних документів, літургійних книг і визнаних богословських праць. Особливо важливо було б відокремлювати переклад від короткого визначення: слово atonement потребує не лише кількох українських відповідників, а й пояснення, що воно позначає відновлення спілкування Бога і людини через викупну дію Христа; catholicity вимагає вказівки на вселенськість і соборність; justification — на виправдання грішника; adoption — на усиновлення Богом. Електронний формат дозволив би пов’язати прямий і зворотний розділи, додати пошук за тематичними галузями й оперативно виправляти виявлені неточності.

Підсумкова оцінка словника тому має бути подвійною, але не суперечливою. Як сучасний нормативний інструмент для точного академічного або церковного перекладу він є недостатнім і місцями ненадійним. Його не можна використовувати як єдиний авторитет під час перекладу догматичних формул, літургійних текстів або міжконфесійних документів. Однак як піонерський посібник, історична пам’ятка українського релігійного відродження та відправна точка для вивчення англомовної церковної лексики він зберігає безсумнівне значення. Найбільшу користь книга принесе читачеві, який поєднує вдячність за виконану роботу з критичною уважністю, перевіряє запропоновані відповідники й сприймає словник не як завершений канон, а саме як той «перший крок», яким його чесно назвав укладач. У цій скромній самооцінці полягає головна сила праці Леся Герасимчука: він не закриває дискусію про мову богослов’я, а відкриває її, запрошуючи українське церковне й академічне середовище продовжити творення термінологічної культури, здатної водночас зберігати власну традицію та вступати у змістовний діалог зі світовою християнською спадщиною.