Домашовець – Українське Місійно-Біблійне Товариство – Об’єднання Українських Євангельсько-Баптистських церков у ЗСА

Українці прибували до Америки від найдавніших часів. Серед вояків у визвольній армії Вашінґтона, в роках 1726-1776, зустрічаємо такі українські прізвища як Богун, Князь, Зублій, Чесний, Караван, Полин.1 Також знаними ранніми імігрантами до Америки були українські козаки на Алясці й на острові Кодяк у роках 1867-1885.2 Від того часу з поневоленої Москвою України почало їхати багато наших вигнанців, знедолених важкими утисками жорстоких поне- вольників. Вони на далекій чужині шукали свободи від переслідувань і від злиднів, кращого життя і кращої долі.

Брутально переслідувані російською православною церквою і указами російських царів ери Победоносцева українські баптисти з Київщини й інших місцевостей України у великій кількості емігрували до Америки від 1880 року, коли після появи в російській імперії закону від 3 травня 1883 року, який дав право сектантам свобідно збиратися на свої богослужения, але почали їх карати різними адміністрацій- ними карами: роз’єднувати родини, відбирати в батьків дітей і маєток тощо,3 а зокрема після нелюдяного царського указу «о признаній штунды особо вредною сектою» з 4-го липня 1894 року, коли пересліуваня перейшли всякі міри людяносте.4 Одна така група важко переслідуваних українських баптистів на чолі з відважним Харитоном Сабаровичем знайшла працю на фабриках Люївілу в Кентакі. Незабаром вони притягнули до себе другу групу віруючих з України, у якій були Яковченко, Терешко, Цимбаленко й інші. За ними третя група знайшлася у Філядельфії, Пенсильванія, деякі з них переїхали до Норфольку в Вірджіні’і, де вже в 1890-их роках вони мали свої богослужения.5 Понад 120 душ переслідуваних баптистів з Київщини прибули кораблем до Балтимору, звідки поїхали до Південної Дакоти, де для них було дуже багато землі.

Вже до Першої світової війни приїхало чимало наших віруючих з України й поселилися в таких стейтах як Нью- Йорк, Пенсильванія, Конектікат, Іліной, Мічіган, Каліфорнія і інші6 В першій половині нашого століття багато наших людей, а між ними й баптистів поселилися не лише в ЗСА, але й у Канаді та в Південній Америці Баптисти звичайно гуртувалися довкола своїх церков, а навіть творили свої церковні об’єднання. Маємо звістку про «Комітет українських баптистів в Америці», організований у Бофало, в 1901 році, Миколою Гнатівим, вихідцем з Івано-Франківщини7. Деякі почали видавати українські духовні журнали — «Свідок Правди», за редагуванням Івана Колесника, з 1911 року,8 а потім, під час Другої світової війни — «Християнський Вісник», за редагуванням відомого пастора Петра Кіндрата, з 1942 року . Від 1927 року українські баптисти на чужині читали й активно підтримували свій український духовно-будуючий журнал «Післанець Правди», який виходив у Західній Україні від січня 1927 року до серпня 1939 року, під редагуванням пастора JL Жабко-Потаповича до часу, коли почалася Друга світова війна, яка принесла багато змін у житті нашого народу в Україні й на чужині. Ті цілком нові обставини поставили українських баптистів на чужині до нової відпові- дальности й до особливих завдань відносно свого одновірного братства й однокровного народу.