Кірсе Ману - Печать смутку - Пережити біль втрати

Ця книжка не про вмирання. Вона про життя, емоційне життя когось, хто переживає відхід, смерть близької людини. Кожен може втратити когось особливо близького. Це стається і з дорослими, і з дітьми. Ніхто не спроможний цього передбачити, чи від цього втекти.

Втрата когось - це завжди болісний особистий досвід. Ніколи не буває так, щоб різні особи намагалися так само погодитися з цим фактом, хоча їхні відчуття та реакції можуть бути подібними. Пережиття, пов’язані зі смертю близької особи, - це особливі емоції. Це не звичайний сум, який ми відчуваємо, коли довідуємося про смерть чужої нам людини. Щоразу ми по-иншому сприймаємо відхід з нашого життя різних осіб. Коли це стається, то кожен з нас також має инші потреби.

Те, як хтось сприймає втрату близької особи, залежить від його особистого досвіду, ступеня споріднености та зв’язку з померлою особою, віку та життєвих обставин. А це означає, що ми індивідуально переходимо через досвід смерти. Втрата чоловіка (або дружини) - не те саме, що втрата когось із батьків. Навіть якщо йдеться про одну і ту ж особу, то відчуття дружини (чи чоловіка), дітей чи батьків відрізнятимуться. Навіть смерть матері кожна дитина переживає індивідуально. Тому, що кожна дитина має власний образ матері, і дивитиметься на цю подію крізь призму власного сприйняття. Так само батьки, які втратили дитину, можуть по-різному переживати її смерть. Часом їхні відчуття настільки різні, що здається, ніби вони переживають відхід зовсім иншої особи. Вони віддаляються від себе, так ніби їх ніколи ніщо не поєднувало.

Відчуття суму після втрати дитини доволі часто нагадує прірву, яка віддаляє батьків одне від одного. Глибокі взаємини, які поєднують подружжя, є причиною того, що і чоловік, і дружина дуже глибоко відчувають взаємні переживання. А нести свій біль і ще й біль близької особи - надто важко. Унаслідок того чоловік і дружина будуть схильні замкнутися в собі. Таке тимчасове віддалення радше є проявом глибокого співпережиття, а не байдужосте. Воно є формою самозбереження та захисту иншої особи від додаткового смутку. Пережиття втрати близької особи зближує чоловіка та дружину і зміцнює їхній подружній союз, але трапляється, що пари можуть віддалятися від себе на якийсь час.