Проповідь про вплив Бога на історію

Я не проповідник, але Бог так покерував моїм життям і дав такі відкриття, що я вірю, що це Божа воля, щоб я ними поділився з вами таким способом, через цю проповідь.

Поскільки в проповіді буде висвітлюватися також і проблема війни, до якої буде неоднозначне відношення то доведеться зачепити ще іншу тему: про плюралізм в церкві, Що є нормальним явищем тому, що всі ми створені різними і кожен думає по різному, якщо він думає самостійно, а не копіює чужі думки певних авторитетів, яким він найбільше довіряє.

 

В Біблії є написано «Будьте однодумні». Але є також і описаний перший приклад, так сказати, нормального інакодумства (Мр.9:38,39), яке не засуджує Бог. Ви уявіть, на той момент Ісус був єдиним джерелом істини. І тут появився чоловік, який, не питаючи дозволу і нічого не вчившись у Ісуса вирішує собі щось робити без Ісуса і без Його учнів. І це ще й виявилось правильним.

 

Яскравим прикладом інакодумства в церкві є інтернет-передача «2 портфелі». Суть передачі в висвітлюванні протилежних точок зору на різні питання, але на основі Біблії. Двоє ведучих передачі притримуються протилежних точок зору не тільки теоретично, а і на ділі (Г. Мохненко, наприклад, брав участь у війні, а С. Демидович проти такого поступку). І при цьому ці ведучі залишаються великими друзями.

 

Логічний висновок стосовно інакодумства в церкві: це нормально, це позитивно, це ознака думаючої, живої церкви. Церква, яка хоче рости повинна розуміти, що інакодумства не уникнути. Але головне, щоб це інакодумство було в межах Біблії. І як співіснують різні християнські церкви так може співіснувати інакодумство в одній християнській церкві. Інакше церква стане обмеженою, відсталою, не буде розвиватися.

 

А тепер переходимо до основної теми - про війну, поскільки війна є невід’ємною частиною історії людства.
Поскільки в Україну прийшла війна – найбільше мене почала хвилювати проблема війни, тобто можливість віруючих брати участь в захисті своєї країни.

 

В Протестантських церквах України дуже поширена позиція невтручання не тільки в військові справи, а навіть у політику. Хоча і перші протестанти і сучасні протестанти в різних країнах і православні і католики і євреї – всі є прихильниками захисту своєї Батьківщини зі зброєю в руках.

 

Аргументи пацифістів прості і в основному широко відомі: раз є заповідь не вбий – значить не можна вбивати ні в якому разі і незважаючи ні на що, навіть коли кругом повбивають усіх, в тому числі і власних дітей.. Але я вважаю що це надто спрощений підхід до складної проблеми, який не враховує багато аргументів протилежного підходу. 

Отже, підходимо до аргументів захисту країни зі зброєю в руках.

 

Аргумент №1. Коли Бог дав Мойсею заповіді на горі Синай, серед яких була і «Не вбий» євреї відправились завойовувати обітовану землю і ці завоювання супроводжувалися масовими вбивствами. З цього можна зробити логічний висновок, що заповідь «Не вбий» мала певні винятки.

 

В Новому Заповіті Ісус Христос дав нові заповіді «люби ближнього свого, як самого себе» (Мт.22: 37-39) і «любіть ворогів своїх» (Мт.5:44). Логічно можна допустити, що поскільки заповідь, дана Мойсею, мала винятки – то і заповідь, дана Ісусом, також має винятки. Наприклад, якщо роздумати над цим питанням то логічно випливає такий висновок: поскільки нам треба любити і своїх ворогів і своїх ближніх – то, коли ми знаємо, що наші вороги вбивають наших ближніх то щоби захистити наших ближніх нам треба обеззброїти, або знешкодити наших ворогів. Ну а як ще інакше можна проявити любов до ближнього, якого вбивають? В випадку невтручання в процес вбивства ближнього він просто звинуватить вас в байдужості, егоїзмі, або боягузтві.

 

Аргумент №2. Ісус сказав: «Віддайте кесарю кесареве, а Богові Боже» (Мк.12: 13-17). Отже, якщо кесар каже, що треба захищати свою країну то треба по заповіді Ісуса виконати волю кесаря. І тут може виникнути суперечка: якій заповіді надати перевагу – чи "люби ближнього", чи "люби ворога",чи виконати волю кесаря чи Старозаповітній «Не вбий» без будь-яких винятків. Але в будь-яких випадках, навіть, якщо віруючий помилково надає перевагу останньому варіанту відповіді, якщо би він був чесний і принциповий він все одно мав би піти на війну, але зброю до рук не брати. Наприклад в якості повара, лікаря, писаря, комп’ютерщика, або подібно до героя фільму «По соображениям совести». В іншому випадку віруючі просто хитрують і обдурюють кесаря. Але Бога все одно не обдурять.

 

Аргумент №3. Луки 3:14. Іван Хреститель не наказав воякам скласти збою хоч є заповідь «Хто меча підніме – від меча і загине». Тобто, очевидно, що в цьому випадку ця заповідь до них не стосувалася. А віруючі часто застосовують заповіді не розібравшись конкретно до ситуації.

 

Аргумент №4. Римлян 9:3 Павло ніби ставить любов до свого народу вище від любові до Бога.

 

Аргумент №5. Римлян 13:4. Незважаючи на те, що володар носить меча (тобто вбиває мечем. а отже він є володар-вбивця), він названий – Божим слугою. Відповідно всі кого володар уповноважує і наділяє владою носити зброю щоб карати злочинців також підпадають під цей статус.

 

Аргумент №6. Матвія 25:31-46( «…Коли ми Тебе нагодували, відвідали…») З цього місця випливає, що служіння Богові, це служіння людям. А по притчі про доброго самарянина (Луки10:25-37), служіння людям треба ставити на перше місце в порівнянні зі служінням Богові.

 

 

І останній аргумент №7 (найбільш обширний і мав би бути найбільш переконливим). Він ґрунтується на тих місцях з Біблії де сказано, що Бог карає грішників і благословляє праведників: Повтор Закону 28. Це історії про знищення Содому і Гомори, язичників обітованої землі, покарання Ізраїлю, коли він грішив і благословіння, коли навертався до Бога, це історії народів і окремих людей. Цих історій безліч. І, як написано в Ів.21:25 «і сам світ не вмістив би написаних книг» про все, що вчинив Бог. Тобто це і факти з історії людства і реальна ситуація в світі (Дії 5:34-39.

 

Джозеф Маттері сказав такі слова: «Ми можемо зрозуміти задум Бога щодо людства, вивчаючи не тільки історію церкви, але і всесвітню історію. Історія світу – це Його історія, відкриття Його планів і кінцевої мети. Вивчати історію – це вивчати Бога в дії.»

Про що ж говорить нам Бог через історію світу? Тобто кого Він карав і кого благословляв? Ну тут, як я вже казав, прикладів безліч.

 

Наприклад, протестанти з радістю, як аргумент переваги їхньої віри над іншими і Божого благословіння наводять той факт, що протестантські країни найрозвинутіші в світі. І це дійсно, можна сказати, неоспоримий факт.

 

Але, в такому разі, і католики можуть навести, як аргумент їхньої правоти і переваги над православними їхню більшу розвинутість і чисельність. І якщо сприймати принцип благословіння Божого щодо протестантів то ми мусимо сприймати цей принцип і щодо католиків. А історія католиків в цьому плані є досить неоднозначною. Тому, що в ній були і Хрестові походи і інквізиція і індульгенції і тридцятилітня війна з протестантами. Але, незважаючи на всі ці негативи Бог, як бачимо, не знищив католиків подібно як Содом і Гомору, а благословив, навіть більше ніж миролюбних православних, які не брали участі в Хрестових походах і за це ще й були покарані, бо втратили Константинополь. А пізніше породили ще й безбожну імперію – СРСР, а в даний період – найнебезпечнішу для світу Російську імперію. 

Хотілось би також навести приклади не тільки з світової історії. І ці приклади є в історії як католицької так і в історії протестантської церкви: «Історія хр.-катол. Церкви» Антонія Ваплєра, Олександра Стефановича стр.73., «Історія христ. Церкви» Андре Міллєра 2 стр.610,611.

 

Тому висновок з історії людства можна зробити такий, що Бог є джерелом життя і захист життя, навіть зі зброєю в руках, є Божою справою і служить для розширення Божого Царства, бо інакше в світі на 100% настало би царство сатани. І ще один висновок, який можна зробити стосовно українських протестантських церков: вони, в силу своєї обособленості і зверхності по відношенню до світового протестантизму по причині тривалого поневолення українського народу, яке сформувало в ньому рабську психологію не мають глобального бачення Світового Царства Божого і його впливу на українські церкви і бачення того, як українські церкви можуть впливати на ситуацію в світі і зокрема в Російській імперії.

Але хай благословить нас Господь і дасть мудрості все зрозуміти і прийняти правильні рішення.