Шкарін Анатолій

Одного разу хтось із фарисеїв на ім’я Симон запросив Ісуса до себе на обід. За звичаєм навколо трапезного столу з частуваннями та дорогим вином розмістилося багато гостей, серед яких були й учні Христа, і близькі знайомі Симона, представники релігійної еліти того часу - фарисеї та книжники. Учні Ісуса були голодні, тому в простоті сердечній безсоромно наминали їжу, зачерпували гнучким хлібом з широких тарілок мангольд із сочевицею та квасолею, запивали компотом із сушених фруктів, зварених у вині з водою та медом. Фарисеї ж їли чемно, усім виглядом підкреслюючи, що є носіями особливої святості та знання законів Бога. Вони уважно придивлялися до неординарного рабина та Його учнів, аналізували.

Раптом сталося щось надзвичайне! У приміщення до чоловіків безцеремонно увірвалася схвильована простоволоса жінка з витонченим алебастровим глечиком у руках. Вона опустила заплакані очі під докірливими спопеляючими поглядами фарисеїв і впала на коліна біля ніг Ісуса. Місцеві жителі впізнавали в ній вуличну повію.

Що вона збирається робити?! Тільки через повагу до почесного гостя Симон стримався, щоб негайно не викинути її геть! А жінка вела себе так, ніби пережила сильне емоційне потрясіння. Вона плакала, не перестаючи. Сльози падали прямо на ноги Ісуса, покриті пилом галілейських доріг. На очах враженої публіки жінка почала витирати ноги Ісуса своїм волоссям. Потім тремтячою рукою зняла пробку з глечика - і приміщення наповнилося тонкими пахощами дорогоцінної ароматичної олії. Жінка плакала й рясно намащувала ноги Ісуса маслом.