Тріпп - Гроші викупу

«Пол Тріпп розглядає питання грошей — а також пов’язаних із ними проблем — у широкому контексті Божої слави та благодаті. В результаті його книга вийшла глибоко практичною. Книга «Гроші викупу» не просто ознайомлює нас зі списком завдань, які необхідно виконати, але пропонує бачення Бога, що дає можливість приборкати владу грошей і змінити життя».

Тім Честер [Tim Chester], пастор церкви «Благодать» [Grace], Борогбрідж; викладач у Кроссленд Тренінг.

 

«Тріпп мудро зосереджується на нашому бажанні правильно окреслювати Божі благословення. З глибин нашого серця витікає або вдячність, або ж прагнення матеріальних речей, і цим визначається наше ставлення до фінансів та багатства — ставлення відкритої руки або затиснутого кулака. Неодмінно прочитайте цю книгу; в ній закладена велика мудрість, яку слід засвоїти кожному».

Кен Волперт [Ken Volpert], керівник відділу інвестицій в Європі для великої компанії з управління активами.

Ми сиділи на сусідніх місцях в автобусі з Чайнатаун у Нью-Йорку до Чайнатаун у Філадельфії. Я мав довгі та виснажливі служіння на вихідних, і тому не хотів говорити ні з ким, але ми були затиснуті разом на останньому місці в автобусі, тому я сказав «привіт» своєму попутнику і запитав, що змусило його їхати до Філадельфії. Він відповів, що проживає там, і запитав мене, що я робив у Нью- Йорку. Почувши від мене, що я брав участь у християнській конференції, він негайно повідомив мені, що він атеїст і не бачить жодного сенсу в будь-якій релігії взагалі. Так розпочалася наша двогодинна розмова.

 

Коли я слухав його, мою увагу привернули три речі. По-перше, впевненість, з якою він говорив. В свої двадцять вісім років він був переконаний, що він все добре розуміє. Він не надто добре орієнтувався у філософії, мав лише поверхневі знання про релігії світу і практично зовсім нічого не знав про християнство, проте він мав цю впевненість. Він був богословом, хоча сам навіть гадки не мав про те, що він ним був. У нього був далеко не нейтральний погляд на природу життя. Швидше, він мав організовану систему поглядів на життя, смерть, ідентичність, сенс і мету — про те, що було, що є і що буде. Він, звісно, назвав би себе «не- релігійним», проте насправді він мав своє богослов’я так само, як і я.

 

Крім того, мене вразила масштабність припущень, які він дозволяв собі робити. Його зовсім не турбувало те, він може помилятися. Він не намагався чимось підтверджувати свої припущення. Цей молодий чоловік вважав, що його атеїзм був чимось логічним і науково обґрунтованим, і він навіть співчував таким людям, як я — котрі покладалися на наш «неспроможний релігійний містицизм». У його арсеналі не було жодних першоджерел — як, наприклад, Біблія, які б підтверджували його точку зору, але він почувався неймовірно впевнено зі своїми важливими припущеннями про природу життя та реальності.

 

Насамкінець, слухаючи свого нового знайомого, я був вражений тим, що щоранку він надівав собі на очі окуляри, через які дивився на все, що його оточувало. Я не маю на увазі справжні окуляри — зір у нього, безперечно, був гарний. Я маю на увазі, що він дивився на все в житті через свій власний набір інтерпретативних окулярів. Все, про що ми говорили, і все, з чим він стикався або про що думав, розглядалося та пояснювалося з точки зору його атеїзму. Його особистість, сексуальність, гроші, відносини, моральність, погляд на історію, політику та все інше, в чому він брав участь або про що думав, було пов’язано з його поглядом на життя. Він був вдумливим і розумним, він серйозно ставився до життя, але, на жаль, він дивився на все через неправильні окуляри. Все, що для нього здавалося ясним і зрозумілим, насправді було неймовірно спотвореним. Те, що здавалося йому очевидним, не здавалося б таким, якби він зняв окуляри. І коли б він носив інший набір філософсько-богословських окулярів, він все розумів би по-іншому.