Фаусті, Канелла - У школі Луки

С книгами, рекламируемыми на сайте, можно лично ознакомиться, вступив в клуб Эсхатос, или оформив заявку по целевой программе.
Фаусті Сільвано, Канелла Вінченцо - У школі Луки : Євангеліє, яке варто перечитувати і слухати, яким варто молитися і ділитися
Ось як відбуваються відвідини Бога: Господь «іде», «наближається до брами нашого міста» і рушає назустріч нам, коли ми виходимо з неї, щоб увійти в пащу смерті; «бачить і зворушується», і за його словом вщухає «плач» і пробуджується надія; тоді він «приступає», «торкається» смерті та «зупиняє її ходу» і видає наказ: «Встань!». Власне, він є милосердям, яке заповнює нашу нужду.
 
Ця розповідь (воскресіння юнака з Наїну) слугує для того, щоб воскресити в нас таку віру, яку мав сотник. Ми, хоч і не можемо зустріти Господа особисто, як жителі Наїна, але можемо зустріти його в могутності його слова, і тоді насмілюємося просити неможливого, яке може здійснитися навіть за його відсутності, цьому нас навчає попередній уривок. Співчуття Бога — це його здатність вжитися в нашу історію, це його відповідь на нашу ситуацію потреби, страждання, провини, небезпеки. Казати, що Бог виявляє співчуття і милосердя, означає стверджувати, що він враховує нашу структурну неміч і діє конкретно — хоч ми цього часто й не помічаємо, — змінюючи і перетворюючи негативну ситуацію, яка нас отруює, і так повертає нам радість життя. 
 

Фаусті Сільвано, Канелла Вінченцо - У школі Луки : Євангеліє, яке варто перечитувати і слухати, яким варто молитися і ділитися

пер. з італ. О. Бодак
Львів : Свічадо, 2018. 560 с.
ІSBN 978-966-938-264-1
 

Фаусті Сільвано, Канелла Вінченцо - У школі Луки : Євангеліє, яке варто перечитувати і слухати, яким варто молитися і ділитися - Зміст

Посібник для читання
Євангеліє від Луки
  • Щоб ти знав стійкість науки, якути прийняв (1,1-4)
  • [Слова мої] здійсняться свого часу (1,5-25) 
  • Нехай зо мною станеться по твоєму слову (1,26-38) 
  • Щаслива та, що повірила (1,39-45) 
  • Величає душа моя Господа (1,46-56) 
  • Йоан — його ім’я (1,57-66) 
  • Благословен Господь... (1,67-80) 
  • Настав їй час родити (2,1-7) 
  • Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель (2,8-20)
  • Нині, Владико, можеш відпустити... (2,21-38) 
  • Маю бути при справах Отця мого (2,39-52) 
  • Що маємо робити? (3,1-20) 
  • Ти — мій Син (3,21-38)
  • Його спокушав (4,1-13)
  • Сьогодні збулось це писання у вухах ваших (4,14-30) 
  • Його слово було повне влади (4,31-32) 
  • Вийди з нього (4,33-37)
  • І, зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати (4,38-39)
  • Я маю звіщати добру новину про Царство Боже (4,40-44)
  • Кинули все й пішли слідом за ним (5,1-11) 
  • Господи, якщо хочеш, можеш мене зробити чистим (5,12-16) 
  • Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи! (5,17-26) 
  • Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних (5,27-32) 
  • А твої їдять та п’ють! (5,33-39) 
  • Син Чоловічий — Владика і суботи (6,1-5) 
  • Простягни свою руку! (6,6-11)
  • Вибрав з них дванадцятьох (6,12-19) 
  • Блаженні... горе ж вам... (6,20-26)  
  • Любіть ворогів ваших (6,27-31) 
  • Будете Всевишнього синами (6,32-35) 
  • Будьте милосердні (6,36-38) 
  • Учень не більший за вчителя (6,39-42) 
  • Кожне бо дерево за своїм власним плодом пізнається (6,43-45) 
  • Кожний, хто приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх... (6,46-49)
  • Але скажи лиш слово, й одужає слуга мій (7,1-10) 
  • Юначе, кажу тобі, встань! (7,11-17) 
  • Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати? (7,18-23) 
  • І всі діти мудрости виправдали її (7,24-35) 
  • Два довжники були в одного позикодавця (7,36-50)
  • З ним були дванадцять і деякі жінки (8,1-3) 
  • Сторицею вродило (8,4-8) 
  • Вам дано знати тайни Царства Божого (8,9-10) 
  • Зерно це слово Боже (8,11-15) 
  • Вважайте, отже, як слухаєте (8,16-18)
  • Мати моя і брати мої (8,19-21) 
  • Хто це такий? (8,22-25) 
  • І вони благали його, щоб він не велів їм іти в безодню (8,26-39) 
  • Хто доторкнувся мене? (8,40-56) 
  • Тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати (9,1-6)
  • Хто ж це такий? (9,7-9) 
  • Узяв п'ять хлібів... їх поламав (9,10-17) 
  • Христос (Помазаник) Божий... Син Чоловічий (9,18-22) 
  • Коли хто хоче йти за мною (9,23-27) 
  • Це Син мій, Вибранець, слухайте його! (9,28-36) 
  • Просив я твоїх учнів..., та вони не здоліли (9,37-43а) 
  • Затямте собі добре ці слова (9,436-45) 
  • Одне спало їм на думку (9,46-48) 
  • Хто не проти вас, той з вами (9,49-50) 
  • Постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму (9,51-56) 
  • Здатний до Царства Божого (9,57-62) 
  • Ось я вас посилаю (10,1-16) 
  • Але радійте тому, що ваші імена записані на небі (10,17-20) 
  • Так, Отче (10,21-22) 
  • Щасливі очі (10,23-24) 
  • Люби (10,25-28) 
  • А хто мій ближній? (10,29-37) 
  • Сівши в ногах Господа, слухала його слова (10,38-42) 
  • Отче (11,1-4) 
  • Все ж таки з-за його настирливости підведеться і дасть, скільки той потребує (11,5-8) 
  • Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять! (11,9-13) 
  • То, значить, прийшло до вас Боже Царство (11,14-26) 
  • Блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають (11,27-28) 
  • Знак Йони (11,29-32) 
  • Гляди, отже, чи світло, що в тобі, не є темрява (11,33-36)
  • Горе вам... рід цей здасть за це рахубу! (11,37-54)
  • Остерігайтесь фарисейської закваски (12,1-12)
  • Не від того, що хто має, залежить його життя (12,13-21)
  • Не журіться... Отець же ваш знає, що вам воно потрібне (12,22-34) 
  • Будьте подібні до людей, що чекають на пана свого (12,35-48)
  • Як же воно, що не розпізнаєте часу цього? (12,49-59) 
  • Як не покаєтесь, усі загинете так само (13,1-5) 
  • Лиши її ще на цей рік (13,6-9) 
  • Жінко, ти звільнена від своєї недуги (13,10-17) 
  • На що схоже Царство Боже? (13,18-21) 
  • Останні стануть першими, а перші — останніми (13,22-30) 
  • Немов квочка (13,31-35) 
  • Перед ним якийсь чоловік, хворий на водянку (14,1-6) 
  • Кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений (14,7-11) 
  • Заклич убогих, калік, кривих, сліпих. І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити (14,12-14) 
  • Щоб дім мій наповнився (14,15-24) 
  • Той не може бути моїм учнем (14,25-35) 
  • Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась (15,1-7) 
  • Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила (15,8-10) 
  • Веселитись і радіти треба було (15,11-32) 
  • Що мені робити? (16,1-9) 
  • Не можете служити Богові й мамоні (16,10-15) 
  • Чинить перелюб (16,16-18) 
  • Тепер він тішиться тут, а ти мучишся (16,19-31)
  • Додай нам віри (17,1-10) 
  • Ісусе, наставнику, змилуйся над нами! (17,11-19) 
  • Коли прийде Царство Боже?... Де, Господи? (17,20-37) 
  • Про те, що їм треба молитись завжди (18,1-8) 
  • Боже, змилуйся надо мною грішним! (18,9-14)
  • Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього (18,15-17) 
  • Одного ще тобі бракує (18,18-30)
  • Вони ж нічого не зрозуміли (18,31-34) 
  • Що хочеш, щоб я зробив тобі? (18,35-43) 
  • Сьогодні на цей дім зійшло спасіння (19,1-10) 
  • Промишляйте ними, поки я повернуся (19,11-28) 
  • Господь його потребує (19,29-40) 
  • Побачив місто, він над ним заплакав (19,41-44) 
  • Дім мій — дім молитви (19,45-48) 
  • Якою владою ти це робиш? (20,1-8) 
  • Один чоловік насадив був виноградник (20,9-19) 
  • Віддайте, отже, що кесареве — кесареві, а що Боже — Богові (20,20-26) 
  • Бог же не є Бог мертвих, але живих (20,27-40) 
  • Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином? (20,41-44) 
  • Побачив він також і вдову (20,45-21,4) 
  • Не лишиться камінь на камені, який не був би перевернений (21,5-24) 
  • Тоді побачать Сина Чоловічого (21,25-28) 
  • Погляньте на смоковницю (21,29-33) 
  • Зважайте на самих себе (21,34-38) 
  • Наближалося свято Опрісноків... й шукав нагоди, щоб видати його (22,1-6) 
  • Ідіть та приготуйте нам Пасху (22,7-13) 
  • Це — моє тіло (22,14-20) 
  • Я між вами як той, що служить (22,21-30) 
  • Я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла (22,31-38) 
  • Хай не моя, а твоя буде воля! (22,39-46) 
  • Це ваша година (22,47-53) 
  • Ні, це не я (22,54-62) 
  • Це я (22,63-71) 
  • Ти цар юдейський? (23,1-12) 
  • Розіпни його! (23,13-25) 
  • Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде? (23,26-32) 
  • Сьогодні будеш зо мною в раї (23,33-43) 
  • Отче, у твої руки віддаю духа мого! (23,44-49) 
  • І вже заходила субота (23,50-56) 
  • Його нема тут: він воскрес (24,1-12) 
  • Христос справді воскрес і з'явився Симонові (24,13-35) 
  • Це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть (24,36-49) 
  • А як він благословляв їх, віддалився від них (24,50-53) 

Фаусті Сільвано, Канелла Вінченцо - У школі Луки : Євангеліє, яке варто перечитувати і слухати, яким варто молитися і ділитися - Євангеліє від Луки

 
Данте називає Луку «scriba mansuetudinis Christi» («письменник Христової лагідності», Про монархію, XVI,1). І справді, його Євангеліє — це Євангеліє милосердя: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк 6,36). Це наскрізна тема цілого його твору, що складається з двох книг, друга з яких — Діяння апостолів, історія первісної Церкви — тісно пов’язана з першою. Отож, те, що робили і казали апостоли, стає критерієм інтерпретації Євангелія, яке розповідає «про все, що Ісус робив та що навчав від початку» (Ді 1,1). Лука родом з Антіохії, що в Сирії, був учнем і певний час супутником Павла (2 Тм 4,11; Флм 24), ймовірно, лікарем (Кол 4,14). За переданням, він був ще й художником. Його Євангеліє, найбільше з усіх чотирьох Євангелій за обсягом (1151 віршів, майже вдвічі більше за Євангеліє від Марка), було написане близько 80 р. по Хр.
 
Як людина освічена і чутлива, як людина, що любить точність, Лука починає своє Євангеліє передмовою у вишуканому класичному стилі (Лк 1,1-4), в якій заявляє і пояснює Теофілу (справжньому чи вигаданому персонажеві, якому присвячений цілий твір, що було характерно для того часу), що він зібрав і дослідив джерела (серед яких значну частину Євангелія від Марка), опитав свідків, які бачили все на власні очі, і докладно все вивідав, щоби все «написати за порядком», щоб «ти знав стійкість науки, яку ти прийняв» (Лк 1,3-4). Розповідь починається «Євангелієм дитинства» (Лк 1,5-2,52), в якому Лука переймає біблійний стиль Септуагінти, грецького перекладу Старого Завіту. У паралельних сценах він описує звіщення і народження Йоана Хрестителя та Ісуса, збагачує її прекрасними піснеспівами «Величає душа моя», «Благословен Господь» і «Нині відпускаєш». Євангельську розповідь можна поділити на дві частини: «катехиза слухання» (Лк 3,1-9,50) і «катехиза споглядання» (Лк 9,51-24,53). 
 
Перша частина описує єдиною картиною усю діяльність Хрестителя (Лк 3,1-20), далі йдеться про служіння Ісуса в Галилеї (Лк 4,14-9,50), ця частина охоплює перші чуда, вибір Дванадцятьох, Проповідь на рівнині (паралельна до Нагірної проповіді з Мт 5,1-7,27, але коротша за неї), переображення. У першій частині Євангелія йдеться про слухання Слова, яке перемінює обличчя. Друга змальовує це обличчя: це обличчя Сина, який іде до Єрусалима, де віддасть своє життя за братів. Межа, яка відокремлює початкову діяльність в Галилеї від довгої подорожі, що приведе Ісуса до Єрусалима, позначається урочистою фразою: «А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий (з цього світу), він постановив (гр. "зробив кам'яним своє обличчя") пуститися в дорогу до Єрусалиму» (Лк 9,51). Звідси починається друга частина (Лк 9,51-24,53), що змальовує шлях Спасителя, який здійснює «святу подорож» (пор. Пс 84,6: «твої дороги має в своєму серці»), вона сягає кульмінації у «видовищі» (спогляданні, гр. thеогіа, Лк 23,48) розіп'ятого праведника, який «почав возноситись на небо» (Лк 24,51). Друга частина, принаймні до входу в Єрусалим (Лк 9,51-19,28), укладена з дуже рідкими відсиланнями на інших євангелистів і базується на власному матеріалі Луки.
 
 

Категории: 

Благодарность за публикацию: 

Ваша оценка: Нет Average: 10 (2 votes)
Аватар пользователя lexmak