Ріцціотті - Життя Ісуса Христа

Ріцціотті - Життя Ісуса Христа
Ісус – це найбільший парадокс історії.
 
Появляється в малозначній провінції Римської Імперії, в народі, що його тодішні римляни називали “найтемнішим з усіх” (Тацит), і “шкідливим для всіх” (Квінтіліян) “огидне стадо рабів” (Тацит).
Із своєї країни він, під час свого життя, не виходить і ніколи не виявляє бажанням пізнати світ мудреців, мистців, політиків, завойовників, що тоді мали верх над усім. В своїй країні він переводить дев’ять частин свого життя незнаний в біднім селищі, знанім тільки із своєї незначності. Там не ходить до школи, не читає мудрі пергаменти, не має зав’язків із мудрецями свого народу. Він – звичайний робітник. Через тридцять років ніхто не знає, хто він, крім двох або трьох осіб, що мовчать так, як і він сам.
 

ДЖЮЗЕППЕ РІЦЦІОТТІ - ЖИТТЯ ІСУСА ХРИСТА. з критичним вступом

Праці Греко-Католицької Богословської Академії
Видання українського католицького університету ім. Св. Климента папи
РИМ 1970 г. – 710 с
 

ДЖЮЗЕППЕ РІЦЦІОТТІ - ЖИТТЯ ІСУСА ХРИСТА. з критичним вступом - ЗМІСТ

До Читачів 
Передмова 
ВСТУП
  • Батьківщина Ісуса Христа (§§1-5)   
  • Ірод Великий (§§ 6-12) 
  • Наступники Ірода: Архелай - Антипа - Филип (§§ 13-19)  
  • Римські намісники: Понтій Пилат (§§ 20-27)
  • Садукеї, Фарисеї, Книжники та інші єврейські угрупування (§§ 28-45)
  • Храм і священство (§§ 46-56)  
  • Синедріон (§§ 57-61)   
  • Синагога (§§ 62-67)  
  • Єврейські звичаї й вірування (§§ 68-86)  
ДЖЕРЕЛА (§87)    
  • Джерела нехристиянські (§87)   
  • Офіційні єврейські джерела (§§ 87-89)  
  • Йосиф Флавій (§§ 90, 91)  
  • Римські та інші письменники (§§ 92, 93)    
  • Християнські джерела  
  • Документи поза Новим Завітом (§§ 94-101)    
  • Новий Завіт поза Євангеліями (§§ 102-104)    
ЄВАНГЕЛІЇ (§§ 105-113)   
  • Матей (§§114-126)  
  • Марко (§§ 127-134)   
  • Лука (§§ 135-145)     
  • Питання про Синоптиків (§§ 146-154)    
  • Йоан (§§ 155-171)     
ХРОНОЛОГІЯ ЖИТТЯ ІСУСА ХРИСТА (§ 172)  
  • Народження Ісуса (§§ 173, 174)  
  • Початок проповідування Йоана Христителя (§§ 175, 176)  
  • Тривалість Ісусової діяльносте (§§ 177, 178)  
  • Дата Ісусової смерті (§§ 179-162)  
  • Перепис населення за правління Кирінія (§§ 183-188)    
  • ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД ІСУСА (§§ 169-193)  
  • РАЦІОНАЛІСТИЧНІ ПОЯСНЕННЯ ІСУСОВОГО ЖИТТЯ (§§ 194-224)  
  • Заховане життя
    • « Коли всесвіт був у мирі » (§ 225)    
    • Сповіщення Захарі! (§§ 226, 227)    
    • Сповіщення Марії (§§ 228-234)
    • Народження Йоана Христителя (§§ 235-237)  
    • Иосиф, муж Марії (§§ 238, 239)  
    • Народження Ісуса (§§ 240-248)    
    • Очищення Марії (§§ 249-251)    
    • Волхви (§§ 252-255)     
    • Вбивство немовлят (§§ 256, 257)     
    • Перебування в Єгипті (§ 258)  
    • Назарет (§§ 259-264)    
  • Від початку прилюдного життя до першої Пасхи
    • Йоан Христитель і хрищення Ісуса (§§ 265-270)   
    • Пустиня й спокуси (§§ 271-276)  
    • Кінець Йоанової діяльности й початок Ісусової (§§ 277, 278)  
    • В Галилеї (§§ 279, 280)
    • Весілля в Кані (§§ 281-285)
  • Від першої Пасхи до другої
    • Торговці у храмі (§§ 286, 287)   
    • Никодим (§§ 288-290)  
    • Закінчення Йоанової діяльности (§§ 291, 292)
    • Самарянка (§§ 293-297)   
    • Поворот до Галилеі й перша діяльність (§§ 298, 299)     
    • В Капернаумі та в інших місцях (§§ 300, 301)   
    • Вибір чотирьох учнів (§§ 302, 303)    
    • Інші чуда і перші перешкоди (§§ 304-309)  
    • Дванадцять апостолів (§§ 310-314)  
    • Нагірна проповідь (§§ 315-335)    
    • Сотник а Капернауму й вдова з Наїм (§§ 336, 337)  
    • Посли від Йоана Христителя (§§ 338-340)   
    • Неназвана грішниця (§§ 341, 342)  
    • Подрібна Ісусова діяльність (§§ 343-345)   
    • Втихомирення бурі й геразинський біснуватий (§§ 346-348)  
    • Дочка Яіра. Кровотечива жінка. Два сліпі (§§ 349-351)    
    • Апостоли вислані проповідувати (§§ 352-354)
    • Смерть Йоана Христителя (§§ 355, 356)   
    • Ісус прогнаний з Назарету (§§ 357-359)   
  • День притч
    • Притча (§§ 360, 361)    
    • Ціль притч (§§ 362-364)
    • Притчі про царство (§§ 365-371)
  • Від другої Пасхи до останнього свята Кучок
    • Перше помноження хлібів (§§ 372-375)     
    • Ісус іде по воді. Промова про живий хліб (§§ 376-383)    
    • Недужий при Витесді (§§ 384-386)     
    • «Передання старших» (§§ 387, 388)
    • Ісус у Фінікії й Десятимісті. Друге помноження хлібів (§§ 389-391)    
    • Знак з неба. Фарисейська закваска, Сліпий з Витсаїди (§§ 392-394)    
    • В Кесарії Филиповій (§§ 395-399)  
    • Месіянські спростування (§§ 400, 401)  
    • Переображення (§§ 402-404)  
    • Епілептик біснуватий (§ 405)   
    • Останні дні в Галилеї (§§ 406-412)     
  • Від останнього свята Кучок до останнього свята Обновлення храму
    • Хронологічне й географічне питання (§§ 413-415)     
    • Свято Кучок (§§ 416-423)  
    • Чужоложниця (§§ 424-427)    
    • Сліповроджений (§§ 428-431)     
    • Добрий пастир (§§ 432-434)  
    • Поширення Царства Божого в Юдеї (§§ 435-437)  
    • Добрий самарянин (§§ 438-440)    
    • Марта й Марія. « Отче наш ». Притчі про молитву (§§ 441-443)  
    • Оздоровлення біснуватого. Наклепи фарисеїв. Хто щасливіший від Ісусової матері. Знак Йони (§§ 444-446)    
    • Ісус на обіді в одного фарисея. Погрози й перестороги (§§ 447-449)
    • Фінансові питання. Найбільше очікування (§§ 450-452)  
    • Знак протиріччя. Негайність зміни ментальности (§§ 453, 454)    
    • Скорчена жінка й хворий на водянку. Про покору (§§ 455-459)     
  • Від останнього свята Обновлення аж до останньої подорожі по Юдеї
    • На святі Обновлення (§§ 460, 461)     
    • Ісус по той бік Йордану (§§ 462, 463)  
    • Умови, щоб бути учнями Ісуса (§ 464)    
    • Заблукана вівця й загублена драхма (§ 465)     
    • Блудний син (§§ 466-469)  
    • Невірний управитель. Багач та Лазар (§§ 470-472)  
  • Від останньої подорожі по Юдеї до тріюмфального входу в Єрусалим
    • Десять прокажених. Випадковості в Царстві Божім (§§ 473-476)   
    • Несправедливий суддя. Фарисей та митар (§§ 477, 478)     
    • Подружні питання. Ісус та діти (§§ 479-483)
    • Багатий юнак. Роздуми над багатством (§§ 484-487)    
    • Робітники у винограднику (§ 488)     
    • Воскресіння Лазаря (§§ 469-493)    
    • Ісус в Ефраїмі та Єрихоні (§§ 494-498)    
    • Притча про міни (§§ 499, 500)     
    • Бенкет у Витанії (§§ 501, 502)    
  • Останній тиждень. Неділя й понеділок
    • Урочистий вхід до Єрусалиму (§§ 503-507)  
    • Греки хочуть говорити з Ісусом (§§ 508, 509)    
    • Безплідна смоковниця (§§ 510, 511)   
  • Останній тиждень. Вівторок і середа
  • Авторитет Ісуса. Притча про двох синів (§ 512)
    • Притча про виноградарів-убивців (§ 513)   
    • Податок кесареві (§ 514)    
    • Садукеї й воскресіння (§§ 515, 516)  
    • Найбільша заповідь. Месія - син Давида (§ 517)    
    • «Еленхос» проти книжників і фарисеїв. Грошева жертва вбогої жінки (§§ 518-522)  
    • Есхатологічна мова (§§ 523-529)  
    • Притча про діви. Останній суд (§§ 530, 531)
    • Середа. Зрада Юди (§§ 532-534)  
  • Останній тиждень. Четвер
    • Приготовления пасхальної вечері (§ 535)    
    • Хронологічне питання (§§ 536-540)     
    • Викриття зрадника (§§ 541-543)  
    • Установлення Євхаристії (§§ 544-548)    
    • Пророцтво Петрового відречення (§ 549)     
    • Останні розмови (§§ 550-553)    
  • Останній тиждень. П'ятниця
    • Гетсиманія (§§ 554-557)  
    • Ув'язнення (§§ 558-561)  
    • Релігійний суд перед Синедріоном (§§ 562-569)  
    • Знущання над Ісусом. Відречення Петра. Кінець Юди Іскаріотського (§§ 570-575)  
    • Цивільний суд перед Пилатом та Іродом (§§ 576-596)     
    • Розп'яття й смерть (§§ 597-619)  
    • Друге життя (§ 620)     
    • Появи в Юдеї (§§ 621-633)    
    • Появи в Галилеї (§§ 634-638)   
    • Вознесіння (§§ 639, 640)  
Розгляд минулого
Покажчик головніших імен і речей
 

ДЖЮЗЕППЕ РІЦЦІОТТІ - ЖИТТЯ ІСУСА ХРИСТА. з критичним вступом – ПЕРЕДМОВА

 
Перша неясна ідея писати цю книгу прийшла мені під час першої світової війни. Лежав я у військові», шпиталі між Альпами. Якийсь час я там перебув між життям і смертю, і ближче до цієї, як до там-того. День і ніч гори відгукували вибухами гранат, кругом мене стогнали ранені, інші вмирали, а запах роз'ятрених ран пригадував кладовище. Чекаючи на мою долю, одного дня подумав я, що, якби остався при житті, то міг би написати « Життя Ісуса Христа ». Його Євангелія лежала коло мене, і її сторінки, на котрих каплі крови розлились на грецьких буквах, як рубрики, виглядали мені, як символічно мереживо життя й смерті.
Коли я оздоровів і повернув до звичайного життя, ті ідея « Життя Ісуса Христа» замість приманювати, лякала мене, і кожного разу, коли я думав про це, то й більше лякався. А таки вона, не тільки ніколи не покидала мене, а ставала якоюсь потребою мого духа. Як інстинктивно реагуємо перед страшною конечністю, так і я почав метушитись кругом неї, так якби хотів себе самого обманути: почав я публікувати досліди над єврейськими та сирійськими текстами, потім «Історію Ізраїльського народу ». а дальше « Юдейську війну» Йосифа Флавія. Але празднья твердиня стояла там, посередині моїх кругів, недоступна моєму страху. Мало мене зворушували заохочування моїх приятелів та впливових осіб; через роки і роки я відповідач, що мої сили були заслабі на «Життя Ісуса Христа».
 
Але пізніше, проти всякого передбачення, я піддався. А ще тому, що агонія військового шпиталю, по кільканадцяти роках, повторилась, та ще її в куди гірших обставинах: тобто тоді, коли я побачив, що гроза нової війни надходила на людство і що Європа була б знову залита кров'ю; тоді мені здавалось, що не моя особа, але все людство, те що здавалось цивілізоване, лежало вмираюче, із скривавленою Євангелією на його ношах.
Такий вид так сильно мене зворушував, що я не міг не послухатись його: повертала кров на світ — треба було, щоб повернула й Євангелія. І так ця книга була написана в масі, коли Європа потопала у війні, тобто в тім, що є цілковитим запереченням Євангелії.
Якщо звіряю ці речі читачеві, це не на те, щоб звернути увагу на мою незначну особу, а щоб вказати в якім стані духа була написана ця книга. А така вказівка, на мою думку, є дуже важлива, щоб точно оцінити кожне « Життя Ісуса Христа ». Читач, котрий розгляне останній розділ « Вступу», переконається, що життєписи Ісуса написані Штравсом, Ренаном, Люазі та багатьма іншими, одержали їх окремі забарвлення головно від стану духа їх автора. Таке саме сталось і зі мною, — і признаю це щиросердо, —бо стан духа, в якім я писав, був такий: вийти із сучасності і скупчитись в минулому, вийти із крови й увійти в Євангелію.
 
І якраз із цієї причини я хотів написати твір тільки історично-документальний: тобто я старався віднайти давній факт, а не модерну теорію, солідність документу, а не крихкість його модного пояснення; я навіть відважився наслідувати « байдужість» канонічних євангелістів, які не пишуть ані одного слова радості, коли Ісус приходить на світ, ані одного слова жалю, коли він вмирає. Отож я хотів написати критичний твір.
Дуже добре розумію, що це слово, що находиться в заголовку книги, буде оцінене, як загарбання, тими усіма, для котрих критичне знання
— це тільки руйнування, а його останнім словом-висновком має бути «ні»; але ще ніхто не доказав, що ці хоробрі мужі є праві, а ще менше, що їх руїнницька ціль осягнула правдиві висліди на документах, проти котрих вони завзялись. І про це останній розділ « Вступу » переконає читача чесного й безстороннього.
 
Зрештою, ці руйнівники вже майже « подолані часом ». Очевидно, вони, по довгім пануванню, не хочуть піддатись і цупко тримаються своїх метод. Але, як вже сталось із Старим Завітом, так і для Нового намічена руїнницька критика підупадає, і в невдовзі вона стане залиш­ком, нікому незавидним, « старих». Нині, на підставі останніх доку­ментальних відкрить та інших підстав, мудра критика старається бути конструктивною й її останнє слово хоче бути « так ». Завдання тяжке, без сумніву, але відраза, яку я мав до писання цієї книги, похо­дила головно від цієї трудності, тобто бути критиком і будівничим.
З любові до ясності та щоб не примушувати читача вдаватись до інших творів, у « Вступі» я переказав деякі сторінки з другого тому моєї « Історії Ізраїльського народу ». бо аргумент був той самий. Та не треба шукати в цій книзі багато інших речей, про які вона, вже дуже широка, не мала й не могла писати: так, напр., бібліографії, що про Новий Завіт становить вже майже незалежне знання, і, списана, творила б не меншу книгу від цієї. Тільки деколи я защипував деякі окремі шори, а для загального погляду вказалось деяких авторів в останнім розділі « Вступу ».
 
Щиру подяку складаю Всеч. о. Маріянові Кордовані Ч.П., що по-приятельськи переглянув рукопис та підказав дуже цінні поправки.
Рим, січень 1941
ДЖЮЗЕППЕ РІЦЦІОТТІ
 

Категории: 

Благодарность за публикацию: 

Ваша оценка: Нет Average: 10 (1 vote)
Аватар пользователя brat Warden