Елдредж Джон - Пересуваючи гори - Як молитися пристрасно, впевнено, повновладно

День 26 червня 2012 року видався у Колорадо гарячим. Термометри в Колорадо-Спрінгс покажуть рекордні 38 градусів тепла – і розбурхають нові страхи про природну пожежу, що палала без стриму в горах на захід від міста. Команди вогнеборців були нечисленні, і після довгої спеки вогонь на схилах гір міг спалахнути від кожної іскри. Того дня до пагорбів було звернено багато тривожних поглядів. А потім, немовби виконуючи чийсь зловмисний наказ, пориви вітру сягнули 65 миль на годину. (Щоб ви розуміли, порив вітру, що дме зі швидкістю 35 миль на годину, загрожує збити вас із ніг; 65 миль на годину – це «жорстокий шторм» за шкалою Бофорта.) Штормові вітри і полум’я на висохлій гірській місцевості створили разом «нечестиву трійцю». Пожежа в каньйоні Вальдо вирвалася за захисні лінії. Наче німецький бліцкриг, що пронісся через усю Польщу в 1939 році, вона почала підступати до меж міста, пожираючи все на своєму шляху. Коли все скінчилося, то вогнем були знищені 18 247 акрів землі і 346 осель.

Я сидів за своїм столом того дня, коли зайшов колега і спитав: «Ти це бачив?». Я інстинктивно подивився на гори – вікна нашого офісу виходять на захід – й угледів передню смугу вогню, яка долала останній хребет перед містом. Ми стежили за репортажами мало не щогодини; пожежа розрослася до 4 000 акрів і здавалася лише на 5 відсотків контрольованою. Моя околиця (ми живемо на краю лісу) двічі отримувала попередження про евакуацію, і ми цілими днями спостерігали, як стовп диму підноситься над горами з епіцентру пожежі на захід від нас, клубочачись на висоті 30 тисяч футів, як грозова хмара чи шлейф вулкана, чорна, помаранчева і зловісна. Утім, новини й далі запевняли нас, що пожежа попрямує на північ та на захід, оминувши місто, а тому ми й далі жили своїм життям – аж поки я не побачив, як полум’я, наближаючись, видирається на гребінь гори. Виходячи з дверей, я витяг свій телефон і подзвонив Стейсі. «Пакуйся; я їду додому». – «Але ж не було повідомлень про евакуацію», – заперечила вона. – «Він уже близько, – сказав я їй. – Вогонь уже близько. Я його бачу. Я вже їду». Мов чоловік, що втікає від хвилі припливу, я буквально біг наввипередки з пожежею, поки вона перевалювала з гребеня на гребінь. Ми схопили пса і трохи манаття – як же й справді мало важить усе, коли нарешті настає отой важливий «момент», – і попрощалися з усім решта.

Наші сусіди від’їжджали останніми; пізніше вони розповіли нам, що дерева просто вибухали на пагорбі над нашими будинками. Стоячи в заторах, спричинених евакуацією, ми гарячково дзвонили й писали повідомлення друзям, просячи про молитву. Попіл падав на землю, наче сніжинки. У моєму «Ленд-Крузері» 1978 року не було кондиціонера, а тому я вмочив шарф Стейсі у воду і приклав його до рота, щоб не дихати димом, поки складав план дій на той випадок, якщо вогонь добереться до нас; вітри дули тепер вниз по схилу гори, женучи полум’я уперед, як пекельних псів. Ми знайшли притулок на схід від міста в кількох дорогих друзів і тривожно спостерігали. Мине ще цілих три дні – посеред диму, вогню і заклубочених схилів гір – аж поки ми не почуємо новину: наш дім залишився неушкодженим.

До нас почали потроху стікатися фрагменти різних повідомлень, але саме звіти пожежних команд забрали в нас дар мови. Досвідчений начальник пожежної служби і кілька «спеців» з природних пожеж зібралися на нашій вулиці і з подивом споглядали те, чого їм ніколи не випадало бачити раніше. Стофутова вогняна стіна мала би прокотитися нашим пишним літнім схилом і пожерти наш дім за якісь секунди, але цього не сталося. Щоразу, коли несамовите полум’я підступало до межі нашого маєтку, воно зупинялося, вагалося і відступало назад – попри те, що вітер дув йому в спину, а пожежа могла розростися на милі за якісь лічені хвилини. Ми усвідомили, що саме в той момент, за три дні до того, друг написав нам повідомлення: Я бачив ангела над вашим домом, що розпростер свої крила і махав ними проти вітру й вогню. Думаю, що з вами все буде гаразд. Коли нам зрештою дозволили повернутися в нашу околицю, ми виявили, що низький вогонь випалив траву аж до самого ґанку. Але головна загроза жодного разу не перетнула межі нашого маєтку. Осики на нашому подвір’ї і далі тішили нас своєю літньою пишнотою.

Елдредж Джон - Пересуваючи гори - Як молитися пристрасно, впевнено, повновладно

пер. з англ. О. Гладкий

Львів: Свічадо, 2024, 248 с.

ISBN 978-966-938-730-1

Елдредж Джон - Пересуваючи гори - Як молитися пристрасно, впевнено, повновладно - Зміст

Розділ перший. Дієва молитва
Розділ другий. Третьокласники в Нормандії
Розділ третій. Крик серця
Розділ четвертий. Хто Він і хто ми
Розділ п’ятий. Смілива влада
Розділ шостий. Молитва заступництва
Розділ сьомий. Усунення ще однієї перешкоди
Розділ восьмий. Освячення – поширення на все влади Ісуса
Розділ дев’ятий. Щодення молитва
Розділ десятий. Моліться зараз!
Розділ одинадцятий. «Нехай буде світло!» – молитва про настанову, ясність та одкровення
Розділ дванадцятий. Молитва слухання
Розділ тринадцятий. Молитва словами Святого Письма
Розділ чотирнадцятий. Бойова молитва
Розділ п’ятнадцятий. Внутрішнє зцілення – відновлення душі
Розділ шістнадцятий. Фізичне зцілення
Розділ сімнадцятий. Як не падати духом

Подяка

Додатки. Молитви

Примітки

Перше січня. Новий-новісінький рік. Це пора, коли ми думаємо про те, що могли би змінити. Цього року, замість того щоб скласти нашвидкуруч список обітниць, які ми, найімовірніше, забудемо ще до лютого, нам, напевно, треба застосувати зовсім новий підхід. Саме час, щоб кожен з нас запитав себе: «Що я хотів би змінити цьогоріч?». Посидь з цією думкою десять хвилин. Зажди, коли заговорить твоє серце, а тоді… піднеси його до Ісуса в молитві: «Господи, прийди. Покажи мені шлях». Я часто запитую Бога, якою буде «тема» мого нового року: «Ісусе, якою буде тема цього року?».

З цього запитання я починаю січень, і воно вже не раз чудесним чином рятувало мене. Зазвичай Ісус каже одну просту річ. Одного разу я почув «Любов». Увесь той рік я відчував потребу повернутися до простої правди любови. Іншого разу цим словом було «віднова», і я взяв коротку відпустку та спробував знайти так потрібну мені віднову. Спитай Ісуса: «Господи, якою буде тема цього року?» – і коли Він заговорить, запиши її! Помісти цей запис на видноті, щоб часто бачити його. І ще: пиши дуже великими літерами.