Я Христина Філіц — лікарка, письменниця, авторка та виконавиця пісень про Творця. Колись мені встановили вкрай плачевний діагноз, який, вочевидь, мав зламати мене, заставити впасти і більше ніколи не піднятися. І я зламалася, впала, але всього-на-всього на 24 години(!) після озвучення діагнозу, бо на той момент не зрозуміла як старання жити з Богом обернулося в таке…
Всі наступні хвилини, години, дні, місяці, роки мого життя я проживала, проживаю і буду проживати як найсильніша людина планети (як і кожна людина, що живе з Богом), а все тому, що я була з Ним. Я є і буду з Господом завжди... наскільки вистачить сил, і як вмітиму.
…Моя «історія» почалася чотири роки тому, коли мені приснився сон, сон у якому все відбувалося як нещодавно (за винятком демонічних створінь і голосу, що звучав у сні): лікарня, лікарі, очікування, лякаючий діагноз... жахливі демонічні створіння, які, з’явившись нізвідки посеред лікарняного коридору, і намагалися мене схопити, а далі спокійний і величний голос, від якого лихі істоти зникли так само швидко, як і з’явилися, сказав: «Ти повинна побудувати музичний “собор”, інакше повернешся до лікарні»…
Тоді я сміливо проігнорувала моторошний сон. Забула, як і всі інші сни, бо не вірила в них, уважала нічим іншим, як результатом втоми, вилитої з підсвідомості, або, ще краще, витвором уяви після перегляду фільмів. Я навіть злегка посміхнулася з нього, бо на той час музики в моєму житті було зовсім мало... А все через страх, який вперто «годувала» після одного з виступів на провінційній сцені, коли від хвилювання зник голос. Відтоді я перестала розвиватися у музиці, натомість, взялася здобувати диплом лікаря, а між тим — писати…
…Я писала книги, тексти пісень, танцювала, займалася волонтерством, навчалася в медичному університеті... Реалізовувала себе у всьому, окрім того, що було насправді одним з моїх шляхів, а я через страх відмовилася від нього. Я просто не захотіла славити своїми піснями Бога, а може було зручно не вірити, що це частина моєї місії. Лише згодом я зрозумію, що це не місія, а одна з цеглинок великої місії, яку має КОЖНА людина — один з талантів, що я «закопала» і збиралася його «віддати» Богу при зустрічі, адже в мізках був «жирний пунктик» — страх співати.
…Коли моє життя «зупинилося» діагнозом, я почала шукати в собі шлях до одужання. Традиційне запропоноване медичне лікування не обіцяло нічого, окрім мізерного відсотка «ймовірності жити»... Більше того, як лікар, чудово розуміла наслідки традиційного лікування при такому діагнозі. І тут варто сказати «дякую» Богові за медичний університет, місце, де я здобула масу знань та вмінь, але все ще не відчувала внутрішньої повноти… Десь глибоко я відчувала, що чогось мені не вистачає, щоб принести якнайбільше користі для людей, втім, не приймала цього, бо не знала, чим воно обернеться... Це як стрибати на одній нозі, і думати, що другої не потрібно… Я вибрала легший шлях, попри те, що багато хто вважає навчання в медичному дуже важким і довгим процесом. Для мене ж він був найлегший, бо інші шляхи мене лякали. І я скажу «чому»: тому що парадоксальний страх перед змінами, які я хотіла і відчувала близько, сковував мене, не давав прямувати до нового, і до відкладеного «в довгий ящик» старого. Але водночас, недовершеність і відсутність повноти не відпускала моє серце, штурмувала мою Душу, аби я глянула правді у вічі.
…У мене залишалося два шляхи: перший — це залишити все, як є, і чекати «свого дня», або ж — попросити допомоги в Нього, у Того, хто все моє життя був поруч, а я незграбно старалася бути поруч з Ним. До діагнозу я знала Бога здебільшого теоретично, відсоток практики був ледь на третину — я вірила в Нього напівсили, трохи молилася, ходила в церкву, іноді читала Біблію, сповідалася, причащалася, робила час від часу добрі справи і дуже ненав’язливо розповідала друзям як воно жити з Творцем. За це, як подарунок від Бога, я отримувала майже постійне відчуття спокою, захищеності, любові та радості; навіть у складних обставинах життя я почувалася незламною перед труднощами... З Ним я завжди «виживала» і йшла далі... Але моєї напіввіри (бо в напівсили) вистачало на такі ж напівтруднощі… Все моє життя «до» було лише тренуванням перед практичним заняттям під назвою «жива віра»! Тільки після озвученого діагнозу я змогла практично перевірити силу своєї віри в Нього.
Філіц Христина - Душа моя і твоя - Spa для душі
Львів: «Свічадо», 2025. — 288 с.
ISBN 978-617-8600-29-7 (електронна версія)
ISBN 978-966-938-948-0 (паперова версія)
Філіц Христина – Душа моя і твоя – Зміст
- о. Юліан Тимчук. Черпаючи силу з Божої благодаті
- Моїм найріднішим присвячую
- До мого читача
- Мій ШЛЯХ ДО ЗЦІЛЕHHЯ
-
БЕЗ ЧОГО ЛЮДИHА HЕ Є ЛЮДИHОЮ
- Душа
- Душа = зовнішність
- Тіло
- Покликання
- Слова
-
БЕЗ ЧОГО ЛЮДИHА Є ВРАЗЛИВОЮ
- Віра
- Довіра
- Soul-імунітет, або Духовний «кокон»
-
СІМ СХОДИHОК SPA ДЛЯ ДУШІ
- SPA для Душі
- Першою сходинкою у SPA для Душі є: Очищення і Прийняття Божественного (Сповідь для серця і Причастя для душі)
- Чисте Серце = доглянута Душа
-
Друга сходинка SPA для Душі: те, чим годувати свою Душу (Шкідлива та здорова їжа для душі, вітаміни)
- Заздрість
- Лицемірство і брехня
- Зловтішання
- Ревнощі
- Підлість/зрада
- Ненависть
- Марнославство
- Жорстокість
- Гордість. Сумніви
- Мстивість
- Лихослів’я
- Нарікання
- Зневіра
- Насміхання/приниження
- Надважливо!
- Невдячність. Незадоволення
- Вітаміни для душі
- Третя сходинка — Відчувати свою Душу (совість, милосердя)
- Четверта сходинка — Слухати бажання Душі (від чого легко в грудях, коли легко, після чого? Пробачення)
- П’ята сходинка — Дружити з Душею (давати те, що живить, брати те, що віддає. Смирення з тим, що дає Бог)
- Шоста сходинка — Розуміти Душу (знаки, інтуїція). Енергія інших людей
- Сьома сходинка — пізнання Бога — Любити
- Важлива ремарка до сьомої сходинки
- Що є в мені: досконала Любов чи обмежена людська?
-
…ДАЛІ ПРО ВСЕ, ЩО HАДУМАЛОСЯ ЗА ЖИТТЯ ДО МОМЕНТУ ВЕЛИКИХ ВИПРОБУВАНЬ, ЩО ПІДГОТУВАЛО МЕНЕ ДО НИХ І ЩО НАДУМАЛОСЯ ПІД ЧАС…
- Вовк в овечій шкурі
- Смирення
- Воля
- Шанс заробити бонуси: чому на світі є бідні люди…
- Бажання: чому вони не збуваються?
- На славу Божу, амінь
- Про рибу, яка пливе проти течії
- Зцілення
- Солодкий самообман
- Життя з Ним
- Дивний дар за вірність Богу
- Що означає «бути готовим до Божої допомоги»?
- У чому сила людини? (У присутності Бога в її житті... Я все сприймаю не на свій рахунок і не від людини, як самостійної істоти…)
- Подяка (бачимо у всьому Божу руку, дякуємо Йому за кожну можливість бути корисними і помітними у світі)
- Чому бажання не збуваються?
- Хто вони — ті «щасливчики», або Чому хворіють не всі?
- Страх
- «10-ий лист
- Але є одне «але»…
- Чому важливо зростати духовно через БОГА?
- Шукайте Бога через пізнання себе, справжніх
- Чому орієнтир є тихеньким? Чому могутність Бога є тихенькою?
- Чи є лукавий? Де він? Не видно
- Я не все приймаю щодо себе
- Хотіти тоді, коли вже «не хочеться»
- Білі штани і гріхи
- Таланти
- «Золоте серце»
- Що дати ближньому, коли не маєш ні гроша?
- Праведні люблять світло
- Люди — не смачні до столу
- Не атеїст, а той, хто не встигає в Любові
- «Хто без гріха, киньте в неї камінь»
- Купити козла, або «Тут буде багато звірів»
- Береженого Бог береже, або Чому тіла святих нетлінні?
- І навіть мовчати треба вміти
- Теплиця для овочів чи для людей?
- «Якби я не знав Бога, я б зійшов з розуму від несправедливості цього світу» (преп. Паїсій Святогорець)
- Щось страшніше від наркоманії
- Бог хоче, щоб люди «погубили» свої душі?
- Боротьба за кожного, або Фільми фентезі зовсім не фентезі
- Покровительство
- Довіра
- Надія
- Легко читати, як жити, а як жити тим, про що читаєш?
- Чому люди після смерті мають моторошний вигляд?
- Надважка сутність Людини
- Очі — дзеркало Душі
- Людині не потрібне щастя як таке
- Якщо ви не будете духовно сильними, вас зруйнує будь-що і будь-хто (фраза, яку варто тримати за пазухою своєї Душі на щодень)
- Спілкуйтеся з людиною так, щоб вона відчувала себе поруч з вами Людиною
- Я хочу бути якнайближче до Бога
Категории:
Благодарю сайт за публикацию:
