Кассен - Більше однієї мови

Барбара Кассен - Більше однієї мови

 

 

Не знаю, що означає «своя», тож воліла би почати саме з цього запитання: що таке рідна мова? Потім спробую з'ясувати, що відбувається, коли говорять не однією мовою, а багатьма різними мовами, та як ці різні мови позначають, по суті, різні світи; ці світи не є несумісними, радикально відмінними, вони резонують між собою, але ніколи не збігаються повністю. Тут постає питання, в який спосіб відбувається перехід від однієї мови до іншої; ми також маємо поміркувати, що ж тоді називається перекладом.

 

Я міркуватиму про це, виходячи з того, що я знаю, із самого осердя моєї професії, а я є філософом. Коли йдеться про філософію, ми вже маемо справу з іншою мовою, це може бути французька, але не тільки. По-перше тому, що термін «філософ» походить безпосередньо з давньогрецької й означає: той, хто любить мудрість. Так у давнину називали себе деякі греки — у V столітті до Різдва Христового, тобто двадцять шість століть тому. Ці греки проголосили себе філософами, але в цій назві не було великих амбіцій, як могло б спасти на думку, бо вони казали, що люблять мудрість, а не що є мудрецями. Це були не «софи», а «філософи». З любові до мудрості можуть народитися такі запитання, як наприклад: навіщо говорити іншою мовою, що таке мова, що таке рідна мова?

 

Почнімо з останнього запитання. Рідна мова — це мова матері, вона може бути також мовою батька, й це не завжди та сама мова. Це мова, якою ми говоримо, яка оточує нас від народження — вдома, в родині. Уже в материнському лоні ми чуємо звуки, з яких починається довгий процес звикання до мови; він триває далі з колисковими, яких співають, щоб приспати немовля, з оповідками, які нам розповідають пізніше. Ось у чому унікальність рідної материнської мови. Дехто, можливо, має дві рідні мови, але не тому, що має двох матерів, а тому, що мови їхньої матері та батька не зовсім однакові. Або тому, що мова, якою розмовляє їхня сім'я, мова, в яку вони занурені, безпосередньо повязана або, в іншому разі, конкурує (не знаю, як краще сказати) з мовою країни, в якій вони перебувають, мовою, якою до них звертаються вдома брати та сестри, або невдовзі говоритимуть за межами дому, в дитячому садку, у школі.

 

Розмовляти двома мовами нелегко, але це щаслива нагода. Це дає змогу уникнути небезпечної, на мою думку, ілюзії, якій піддалися греки: вони гадали, що немає жодних інших мов, окрім їхньої власної. Вони називали її словом «логос». Інші, ті що розмовляли не так, як вони, були «варварами», бо вони варнякали щось незрозуміле. Чи знаєте ви, що таке ономатопея, звуконаслідування: «трісь», «плюх», «бум». «Варвар» — це звук, який видає той, кого й позначають цим звуком, — це незрозумілий для греків звук, і вони й не намагаються його зрозуміти. Логос, навпаки, грецькою означає «мову», а водночас і «розум». Аристотель, один із перших грецьких філософів, визначає людину, як тварину, здатну до логосу, це тварина, що розмовляє та мислить. Отже, греки вважали, що мова, якою вони говорять, тотожна розумові, що грека — це мова розуму, мислення, єдина можлива мова, а інших не існує. Інше — це навіть не мова. Греки говорили логосом, тобто мовою, яка робить людиною, яка творить культуру, раціональність, тобто греки навіть не були певні, що варвари — це люди. У будь-якому разі, те, що вони варвари, те, що вони «варнякають», давало змогу сумніватися у їхній людськості. Уявлення, що існує лише одна мова, та, якою ми розмовляємо, тягне за собою цей жахливий поділ. Це означає, що інші, можливо, не розмовляють взагалі, може, вони й не люди чи, принаймні, вони не такі люди, як ми. Тому я кажу, що бути двомовним — це щаслива нагода, це шанс зрозуміти й відчути, що існує багато мов. Перше, про що треба пам'ятати, коли ми хочемо поміркувати про рідну мову, це що рідна мова є однією серед інших можливих мов, однією з мов, навіть якщо вона є для кожного унікальною й найпрекраснішою.

 

 

Европейский словарь философий - Лексикон непереводимостей - том 2 - ред. Барбара Кассен