Лукадо Макс - Різдвяна свічка

Любі читачі й читачки, грудневі вечори в Техасі навряд чи можуть похвалитися різдвяним морозним духом. Вони, як правило, м’які й теплі. Але я пригадую один із них у 2004 році, який сприяв такому настрою. У повітрі стояла прохолода. Зима підкрадалась на південь. Ми вбралися в наш зимовий одяг і поїхали до сусідньої середньої школи на різдвяне частування. Родини сиділи за круглими столами, при- крашеними вінками. У центрі кожного вінка стояла свічка. Ми пили глінтвейн, їли індичку і — головна подія вечора — слухали шкільний хор, який співав святкових пісень.

Можливо, вам буде корисно дізнатися, що це єпископальна школа, із потужним англіканським корінням. Керівник хору дбайливо ставився до старих гімнів — менше «Каштанів» і «Рудольфа», а більше «Тихої ночі» і «Слухайте! Ангели-вісники співають». Це було неймовірно. Коли хор співав, а родини слухали, я насолоджувався цим надто швидкоплинним відчуттям, що «зі світом все гаразд». Я дивився на свічку на нашому столі. Коли вона мерехтіла, я думав про свічки, що дарували своє світло на тисячах інших різдвяних вечерях. І поки я насолоджувався моментом і спостерігав за свічкою, почала народжуватися історія. Свічкар в англійському Котсволдсі. Село дев’ятнадцятого століття, де живуть прості люди, які потребують дива. Опівночі я виклав цю історію на папері: «Різдвяна Свічка».

Історія стала книжкою, а книжка сприяла піднесеному настрою на Різдво упродовж багатьох років. І тепер, із оцим новим виданням, ми сподіваємося, що історія про свічку торкнеться цілого нового покоління. Завдяки Тому Ньюману та чудовим людям з Impact Productions, кіноверсія «Різдвяної Свічки» довершена. Над фільмом працювали найкращі таланти Великої Британії — продюсери, режисери та актори.