Девід Мюррей - Перезавантаження - життя благодаті в умовах вигорання

Це був один із найпринизливіших моментів мого життя. Я щойно успішно закінчив зимовий сезон змагань між середніми школами і натхненно готувався до весняного сезону. Наш тренер розпочав заняття з дистанції на 800 метрів, щоб розділити бігунів на дві команди для бігу на короткі та на довгі дистанції. Я не тренувався заздалегідь, бо звик до набагато довших забігів у гірших умовах. Я знав, що мені потрібно бігти дещо швидше на короткій дистанції, тому щосили рвонув уперед, щойно пролунав звук стартового пістолета. Пробігши половину першого кола, я був на п' ятдесят метрів попереду всіх інших. «Це занадто просто», подумав я. У мене не було звичних для бігу по пересіченій місцевості вказівників, які б допомогли мені правильно розрахувати швидкість, але хіба могло щось піти не так у таких коротких перегонах за такої чудової весняної погоди?

До кінця першого кола мої легені почало розпирати, а п'ятдесятиметровий відрив від інших бігунів скоротився до двадцяти п'яти. Незабаром мене наздогнав один бігун, потім другий, третій . . . аж доки навіть один із найгірших бігунів не пробіг зі смішком повз мене. На позначці 600 метрів я вирішив «отримати травму» і плюхнувся лантухом на узбіччі. З власного гіркого досвіду я зрозумів, що відчуття ритму перегонів це одна з найважливіших навичок, яку засвоюють легкоатлети. Якщо ми бігтимемо занадто повільно, нам ніколи не вдасться перемогти чи реалізувати свій потенціал. Біжучи занадто швидко, ми зазнаємо поразки, травмувавшись або витративши всі запаси енергії задовго до фінішу. Знайти свій ідеальний темп золоту середину між занадто повільним і надто швидким темпом вкрай важливо для успіху і довголіття як спортсмена, так і християнина.

Останніми роками деякі християнські лідери резонно закликали летаргічних і збайдужілих християн прискорити свій темп, присвятити більше часу, талантів, грошей та зусиль служінню Господу на всіх можливих рівнях. Я беззастережно підтримую цей «радикальний» заклик «не витрачати своє життя намарно» й прискорити темп, і тішуся його позитивним впливом на тисячі християн, особливо серед молодшого покоління. Проте є й багато інших вірних та ревних християн, яким необхідно прислухатися до іншого меседжа: «Уповільніть свій темп, інакше ви ніколи не добіжите до фінішу». Як наголошує Брейді Байд [Brady Boyd] у своїй книзі «Залежність від зайнятості»: «Зрештою, кожна проблема, яку я бачу практично в кожній людині, яку я знаю, це проблема занадто швидкого руху впродовж занадто тривалого часу в занадто багатьох аспектах життя».

Однак я зовсім не пропоную, щоб ми заклякли на місці й відмовилися від будь-якої діяльності чи християнського служіння. Ні, я веду мову про мудре пристосування до життєвих змін, коли ми старіємо, з'являються нові й нові обов 'язки, збільшується сім'я, множаться проблеми, зменшується рівень енергії та виникають складнощі зі здоров 'ям. Це те, що роблять успішні бігуни. Вони дуже чутливі до змін у своєму організмі та до умов, в яких відбуваються перегони, і регулюють свій темп таким чином, щоб уникнути травм чи виснаження, успішно досягаючи фінішу. Я переконався, що таких навичок «правильного бігу» не вистачає чоловікам-християнам, в результаті чого занадто багато хто з них а особливо ті, хто найщиріше служить Христу в своїй сім 'ї, на робочому місці та в місцевій церкві, швидко розбиваються або згасають ще до того, як їхній забіг закінчиться. Це, звісно ж, не лише «християнська» проблема; це також проблема сучасної культури. Щорічно в США втрачається близько 225 мільйонів робочих днів через стреси; тобто щодня майже мільйон людей не здатні працювати.