Пєкаж - (Не) бійся Бога - Що Біблія каже про страх?

Пєкаж Д. - (Не) бійся Бога - Що Біблія каже про страх?

Тривога, боязнь, страх — це почуття, добре відомі кожній людині, а отже і біблійним авторам теж. Психологія розрізняє страх як почуття щодо конкретної загрози (нехай навіть такої, яка є результатом нашого суб’єктивного сприйняття) і як тривогу, котру людина може відчувати і без вагомої причини; ми все ж уживатимемо ці поняття як взаємозамінні.

Страх виникає, коли людина стикається із ситуацією, яка є або здається загрозливою, а захисні засоби видаються недостатніми. Отже, це застережний сигнал, який виконує, зокрема, і позитивну функцію, оскільки спонукає шукати шляхів уникнення загрози. Саме тому в Біблії можна натрапити на твердження, що дурнем є той, хто не відчуває страху, бо не зуміє розпізнати небезпеку: «Обачний бачить лихо, й ховається, а легковажні йдуть далі — й зазнають кари» (Прип. 22, 3). Не можна, однак, дати страхові запанувати над собою — особливо настільки, щоб під його впливом чинити дії, що суперечать Божій волі, — а треба шукати шляхів визволення від нього.

Люди реагують на страх по-різному: кричать або замовкають, утікають або ціпеніють від жаху, або ж намагаються протидіяти загрозі, віддаляючи її від себе, нейтралізуючи її дію, навіть вдаючись до брехні чи шахрайства. Різними бувають також і реакції людського організму: пришвидшення або сповільнення серцебиття чи дихання, почервоніння або збліднення обличчя, гіперакгивність або зомління. Страх підіймає завісу над нашою тлінністю, показує нам усе те, перед чим ми почуваємося нижчими й слабшими.

Крім того, існує страх, який відомий, мабуть, кожній людині, - страх перед занепадом, перед смертю, бо кожен чудово знає, що не уникне остаточного зотління власного тіла, а може лише його відтягти, уникаючи менших загроз. Однак перспектива смерти завжди залишається реальною, а тому страх виникає в різних ситуаціях, що хоч якось асоціюються з останнім моментом людського існування на цьому світі. А отже, відчуваючи страх, ми пізнаємо фундаментальну правду про себе, про власну тлінність і скороминучість.