Посохова – На перехресті культур, традицій, епох

Словосполучення «православний колегіум» інтригує читача, адже традиційно колегіумами називали католицькі (єзуїтські) навчальні заклади, які були поширені та здобули визнання у багатьох країнах Європи. Насправді «колегіум» став трансконфесійною освітньою моделлю, яка відобразила синтез/зіткнення/зустріч культурних традицій Заходу та Сходу Європи. Безсумнівно, православні колегіуми мали генетичний зв’язок із єзуїтськими. Він виявлявся у схожості всієї організаційної структури, у наявності таких же «класів» та порядку їх проходження, програмі освіти (фактично зорієнтованої на єзуїтську «Ratio Studiorum»).

Важливою ознакою православних колегіумів вважається всестановий склад учнів, однак єзуїтські колегіуми також не знали станових обмежень. Втім, у конфесійному плані це були різні навчальні заклади. Звісно, на східнослов’янських землях панували традиції, догмати та норми Православної Церкви, які впливали на зміст освіти. Найбільш відомим з православних був Київський (Могилянський) колегіум, який здобув статус «академії» від уряду Речі Посполитої, а згодом і від Російської держави. Як відомо, вже до середини ХVІІ ст. київський митрополит Петро Могила зумів успішно адаптувати деякі західноєвропейські освітні форми, результатом чого й стало створення Київського колегіуму.

Наприкінці ХVІІ – у першій половині ХVІІІ ст. на українських землях, які входили до складу Російської імперії, були засновані ще три православні колегіуми – Чернігівський, Харківський та Переяславський (відповідно, у 1700, 1726, 1738 рр.). Окрім зазначених навчальних закладів, у Російській імперії не існувало інших із такою назвою. Більше того, до реформи духовних навчальних закладів у Російській імперії 1808 р. (яка була спрямована на подальшу професіоналізацію духовної освіти та, відповідно, уніфікацію духовних навчальних закладів) колегіуми зберігали своєрідність освітньої моделі.

Синкретичний характер православних колегіумів був зумовлений декількома факторами. Ці навчальні заклади виникли на українських землях, які входили до складу Речі Посполитої, згодом Московської держави (Російської імперії). Час виникнення та існування православних колегіумів (ХVІІ–ХVІІІ ст.) дослідники визначають як важливий етап «зустрічі» та взаємодії традицій Заходу та Сходу у всіх сферах культури та на різних її рівнях. У ході такої взаємодії й була вироблена культурно-освітня форма православного колегіуму, який, базуючись на «латинській ученості», став сплавом західноєвропейської та східнослов’янської культурних традицій.

Вибір Петра Могили на користь моделі єзуїтського колегіуму, заснованого на принципах поєднання гуманітарно-філологічної освіти з релігійно-моральним вихованням, означав поворот до європейських освітніх стандартів, при цьому, як зауважують дослідники, він відповідав потребам суспільства та церковної реформи. Саме цей успішний досвід Києво-Могилянського колегіуму, результатом якого було прищеплення досягнень західноєвропейської освіти на ґрунті православно-руської культурної традиції, сприяв появі та стрімкому розвитку Чернігівського, Харківського та Переяславського колегіумів.

Л. Ю. Посохова – На перехресті культур, традицій, епох

Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. — 400 с.
ISBN 978-966-623-812-5

Л. Ю. Посохова – На перехресті культур, традицій, епох – Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Православні колегіуми України на тлі трансформації освітніх форм у Європі (XVII – перша половина XVIII ст.)
  • Основні тенденції розвитку освіти в Західній, Центральній та Центрально-Східній Європі
  • Східноєвропейські освітні форми: запозичення та вироблення власних освітніх зразків
• Розділ 2. Православний колегіум як тип навчального закладу
  • Зміст навчання. Навчальні курси
  • Методи виховання
• Розділ 3. Учні та викладачі православних колегіумів України наприкінці XVII – на початку ХІХ ст.
  • Учні православних колегіумів України: колективний портрет
  • Корпорація викладачів православних колегіумів України: основні характеристики
• Розділ 4. Колегіуми і місцеве суспільство
  • Територія просвіти в місті: колегіумський локус
  • Колегіуми в соціокультурному середовищі міст та регіонів
• Розділ 5. Реформування освіти в Російській імперії наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. і доля православних колегіумів України
  • Проекти освітніх реформ і колегіуми
  • Реформа духовних навчальних закладів 1808 р. та православні колегіуми
• Висновки
• Список джерел і літератури
• Список скорочень
• Додатки
• Список ілюстрацій
• Покажчик імен