Академічне релігієзнавство - Підручник

Релігієзнавство - порівняно молода і водночас одна з найдавніших галузей гуманітарної науки. Молода тому, що її складові почали конституюватися в систему знання лише в XVIII-XIX ст. Найдавніша, бо окремі знання про релігію (переважно у богословській формі) виникають уже в стародавніх країнах - Китаї, Індії, Греції. Втім, як зауважує відомий західний дослідник релігії Уроул Кінг, ще й досі немає спільної точки зору щодо того, чим є релігієзнавство або що слід так називати.

Сучасні релігієзнавці мають різні думки з приводу об’єкту свого дослідження. Відмінність в поглядах дослідників релігії виявляється не лише в предметному плані, а й у методах творчого пошуку. Якщо західні релігієзнавці до певної міри слідують за академічними (світськими) традиціями, то дослідники східних країн у своїх розвідках щодо релігійного феномена так і не вийшли за межі його теологічного окреслення. Невизначеність щодо сутності та структури релігієзнавства, зумовлена насамперед тим, що дослідники переслідують різну мету та послуговуються при цьому різними методологічними засадами.

В тоталітарні комуністичні часи релігієзнавству, як специфічній сфері гуманітарного знання, в СРСР взагалі було відмовлено в праві на самостійне існування. Воно включалося в контекст так званого наукового атеїзму і розглядалося як невід’ємний складовий елемент останнього. Його існування мислилося лише в цій системі. При цьому спотворювалася сама природа релігієзнавства. Поділяючи науковий атеїзм на два аспекти - позитивний і критичний, деякі дослідники вважали, що релігієзнавство є сукупністю різних видів наукової критики релігії. Так, М.Горбачов виділяв три види критики - філософський, природничонауковий та історичний. В.Танчер доповнив їх соціально-класовим, логічним, естетичним і морально-етичним, а Г.Габинський – етнографічним, лінгвістичним, соціологічним, конкретно-соціальним і психологічним видами критики.1 Покликанням цих видів критики було показати безпідставність концептів релігії та викрити її негативну роль в історії. Прихильники таких поглядів вдавалися часто до тенденційного підбору фактів, цитат, історичних епізодів, діючих осіб з церковної історії тощо. Релігієзнавство виступало вже не як знання про релігію, а як її критика, що спотворювало сутність релігієзнавчого пізнання, орієнтувало не на дослідження релігійного феномена в усій багатоманітності форм його існування і складної історії, а на пошуки (в основному - тенденційні) спростовувань релігійного світобачення, на зведення до абсурду будь-яких форм релігійного світовідношення.

Саме такі установки, власне, й спричинили відсутність у релігієзнавстві власного предмета дослідження. Воно не виробило специфічних методів пізнання релігійного феномену, своєї категоріально-понятійної системи, а користувалося тим, що давали йому інші науки. При цьому релігієзнавство вбирало у свої теоретичні побудови лише ті наукові концепції та висновки, конкретні приклади й описи, котрі в той чи інший спосіб мали антирелігійну зорієнтованість, точніше, давали можливість шляхом довільних тлумачень і комбінацій “спростовувати” релігійні положення й ідеї. Саме тут слід шукати основу думки, згідно з якою релігієзнавство не має свого власного предмета дослідження, а є сукупністю знань про релігію з різних галузей наук, в певний спосіб синтезованих ним. В такому витлумаченні релігієзнавство виступало як опосередкований запереченням релігії атеїзм.

Основним завданням тих, хто працював у сфері наукового атеїзму, був пошук і відповідна інтерпретація знань про релігію, що давали різні науки. Через чіткі ідеологічні установки того часу запозичені знання вже були антирелігійно зорієнтовані, тому давали спотворені дані.

Однак не всі дослідники радянської доби зводили релігієзнавство лише до заперечення релігії. Так, О.Онищенко зазначав, що “релігієзнавство не лише заперечує релігію, а й описує її, з’ясовує її природу, сутність, походження, закономірності еволюції, сучасний стан, розкриває тенденції зміни”.2 Болгарський вчений Н.Мизов зауважив, що релігієзнавство “інтерпретує релігійний феномен”.3

Включаючи сукупність знань про релігію як об’єктивно існуючий соціально-історичний феномен до позитивного змісту наукового атеїзму, дослідники відтак ставили перед релігієзнавцями завдання підпорядковувати знання розв’язанню теоретичних і практичних орієнтацій “наукового атеїзму” та довести неспроможність й недосконалість релігійних вірувань і в такий спосіб подолати релігійні забобони.

Не можна абсолютно відкидати доробки релігієзнавців тоталітарного періоду щодо пізнання релігійного феномена. Вони, безумовно, були. Проте заідеологізований підхід до релігії спричинив те, що навіть такі внутрішні її характеристики як специфіка структури, віра в надприродне, уособлювальний зміст її образів, догматичні, канонічні й обрядові особливості різних віровизнань не розглядалися як предметна сфера окремої, релігієзнавчої науки.

Академічне релігієзнавство - Підручник

За науковою редакцією професора А. Колодного. – К.: Світ Знань, 2000. – 862 с.

Академічне релігієзнавство - Зміст

• ВСТУП
• РОЗДІЛ І. РЕЛІГІЄЗНАВСТВО – СПЕЦИФІЧНА СФЕРА ГУМАНІТАРНОГО ЗНАННЯ
  • Тема І. Релігієзнавство як наука
    • Предмет і об’єкт релігієзнавства
    • Структурні поділи і особливості релігієзнавства
    • Понятійно-категоріальний апарат релігієзнавства
    • Герменевтичний аспект релігієзнавства
    • Релігієзнавство і теологія
  • Тема ІІ. Принципи академічного релігієзнавства
    • Принципи релігієзнавчих досліджень як гносеологічні феномени
    • Принцип об’єктивності
    • Принцип історизму
    • Принципи дуальності і загальнолюдськості
    • Зміна парадигм методологічного мислення в релігієзнавстві
  • Тема ІІІ. Релігія як предмет науково дослідження
    • Зародки науки про релігію
    • Вчення про релігію епохи середніх віків і Нового часу
    • Становлення релігієзнавства як галузі наукового знання
    • Дисциплінарні вияви релігієзнавства
    • Релігієзнавча думка України
  • Тема ІV. Дисциплінарна структура релігієзнавства
    • Філософія релігії
    • Феноменологія релігії
    • Соціологія релігії
    • Психологія релігії
    • Історія та історіософія релігії
    • Географія релігії
    • Лінгвістичне релігієзнавство
• РОЗДІЛ ІІ. ФІЛОСОФСЬКЕ ВИТЛУМАЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ РЕЛІГІЇ
  • Тема V. Метафізика релігії
    • Сутність і визначення феномену релігії
    • Структура релігії і закономірності її змін
    • Релігія – духовно-онтологічна основа буття антропологічної цілісності
    • Витоки релігії: багатоманіття їх концептуального визначення
  • Тема VІ. Онтологія релігії
    • Ідея подвійності світу – головна риса релігійної свідомості
    • Істини буття Бога в релігії. Докази буття Бога.
    • Питання походження світу в релігії
    • Релігійне витлумачення людини
    • Есхатологічна перспектива світу
  • Тема VІІ. Епістемологія релігії
    • Проблема можливості пізнання релігії
    • Релігія як знання
    • Поняття релігійної істини
    • Проблема богопізнання
    • Відображальне відношення і власний зміст релігійного феномену
  • Тема VІІІ. Праксеологія релігії
    • Релігійна діяльність: сутність та форми вияву
    • Особливості інтелектуальної діяльності в релігії
    • Культова діяльність в її праксеологічному вимірі
    • Релігійне виправдання підприємницької діяльності
    • Культова особливість як основа конфесійної диференціації
  • Тема ІХ. Антропологія релігії
    • Людина - вінець Божого творіння і образ Бога
    • Божественний промисел і свобода людини. Теодіцея і антроподіцея
    • Сенс буття людини у світі. Вчення про спокуту і спасіння
• РОЗДІЛ ІІІ. ІСТОРИЧНЕ ВИТЛУМАЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ РЕЛІГІЇ
  • Тема Х. Релігія як історичне явище
    • Історична природа релігії
    • Проблема періодизації історії релігії і її типологізація
    • Загальні закономірності еволюції релігії
    • Роль особи в релігійному житті
    • Закономірності релігійного процесу в Україні
  • Тема ХІ. Первісні релігійні вірування
    • Час та умови виникнення вірувань
    • Чуттєво-надчуттєві вірування
    • Демоністичні вірування
    • Первісна магія
    • Первісні вірування, міфологія, світогляд
  • Тема ХІІ. Етнічні релігії
    • Історичне підґрунтя виникнення етнічних релігій
    • Народні релігії
    • Національні або етнодержавні релігії
    • Різновиди етнічних релігій
    • Іудаїзм як національна релігія
  • Тема ХІІІ. Світові релігії
    • Особливості світових релігій
    • Буддизм
    • Християнство
    • Іслам
  • Тема ХІV. Основний зміст християнського віровчення і культу
    • Біблія як священна книга християнства
    • Засади християнського віровчення
    • Християнська моральна доктрина
    • Культ в системі християнської релігії
  • Тема ХV. Конфесійна філософська теологія
    • Особливості і метатеологічні функції філософської теології
    • Буддійська філософія і її основні школи
    • Християнська філософія
      • А). Філософія православ’я
      • Б). Католицька філософія
      • В). Протестантська філософія в контексті теологічних концепцій
    • Мусульманська філософія
  • Тема ХVІ. Релігія в контексті історії України
    • Дохристиянські вірування на українських теренах
    • Українське язичництво
    • Прийняття і поширення християнства в Україні
    • Українське християнство: особливості, віхи історії
    • Релігія і Церква в тоталітарну добу
    • Багатоконфесійність України. Міжконфесійні колізії трагедія українського народу
    • Секулярні процеси в Україні і формування “нової релігійності”
• РОЗДІЛ ІV. СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧЕ ВИТЛУМАЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ РЕЛІГІЇ
  • Тема ХVІІ. Релігія як суспільний феномен
    • Релігія і суспільство.
    • Форми соціально-функціональних виявів релігії
    • Інституалізація релігії. Типологія релігійних інституцій
    • Аксіологічний статус релігії
    • Природа і особливості світських релігій
  • Тема ХVІІІ. Релігія як соціально-психологічне явище
    • Психологічні корені релігії і релігійності. Релігійні переживання
    • Релігійний досвід і його типи
    • Релігійна віра: природа, вияви, структура
    • Психологічні функції релігії. Релігія і духовне здоров’я особи й народу
  • Тема ХІХ. Релігійність - форма буття релігії
    • Співвідношення понять “релігія” і “релігійність”
    • Компоненти релігійності
    • Релігійність особи: мотиви і вияви
    • Показники та критерії релігійності
    • Релігійна духовність
    • Релігійне життя як релігійне діяння
    • Релігійна громада – первинний осередок життя віруючих
  • Тема ХХ. Функціональність релігії
    • Функціональність як сутнісна характеристика релігії
    • Поліфункціональність релігії: вияви функціональності релігійного комплексу
    • Рівні вияву функціональності релігії
    • Сакралізація і секуляризація як вияв суспільного статусу релігії
    • Релігія і культуротворення
    • Релігія в мистецтві і мистецтво в релігії
  • Тема ХХІ. Політологія релігії
    • Структурний рівень взаємовпливу релігії і політики
    • Функціональний рівень взаємовпливу релігії і політики
    • Еволюція теократичної ідеї походження влади
    • Сучасні богословські концепції поєднання релігії та політики
    • Держава і церква: основні моделі взаємодії
    • Державно-церковні відносини в Україні
  • Тема ХХІІ. Етнологія релігії
    • Релігія як етнічна ознака народу
    • Космополітизм та етнічність релігії
    • Історичні етапи та закономірності етнорелігієгенезу
    • Функції і роль релігії в етнічних процесах людства
    • Релігія в національному бутті українського народу
  • Тема ХХІІІ. Релігія як моральне явище
    • Особливості релігії як морального чинника. Етичні виміри релігії
    • Смисложиттєві проблеми в контексті їх релігійного розуміння
    • Особливості моральних концепцій різних типів релігії
    • Оновлення морально-етичного вчення сучасних релігій
    • Бізнес і релігійна мораль
  • Тема ХХІV. Свобода буття релігії в суспільстві
    • Свобода совісті: зміст і структура
    • Свобода релігії, свобода віросповідання, свобода церкви, свобода в релігії
    • Свобода совісті й толерантність
    • Державні гарантії свободи совісті
    • Основні пріоритети державної політики щодо релігії та церкви
• РОЗДІЛ V. РЕЛІГІЯ І СУЧАСНІСТЬ
  • Тема ХХV. Статистика і географія сучасних релігій
    • Кількісні показники сучасних релігій
    • Поширення релігій в світі
    • Конфесійна структура і географія релігій в Україні
  • Тема ХХVІ. Релігія в сучасному світі
    • Кризові явища в сучасному релігійному житті
    • Політизація релігії. Еволюція соціально-політичних орієнтацій і діяльності релігійних організацій
    • Глобальні проблеми сучасності в їх релігійному витлумаченні і розв’язанні
    • Міжконфесійні відносини у світі. Проблема християнського екуменізму
    • Природа громадянської релігії
  • Тема ХХVІІ. Християнство в контексті сучасності
    • Пошук шляхів і форм оновлення. Католицьке аджорнаменто
    • Інтеграція теології і західної філософської та соціальної думки
    • Антропологічна пантеїзація християнства
    • Онтологічна пантеїзація християнства
    • Концепція синтезу науки і релігії в сучасному богослов’ї
    • Церква і культура: “обновленські” спроби здолати розрив
    • Християнство на межі тисячоліть
  • Тема ХХVІІІ. Новітні релігійні течії
    • Теоретичні та методологічні проблеми дослідження новітніх релігійних течій
    • Неорелігії в контексті світових суспільних процесів
    • Причини появи новітніх релігійних течій
    • Неоднорідність новітніх релігійних течій і рухів
    • Перспективи новітніх релігійних течій
  • Тема ХХІХ. Вільнодумство, секуляризація та натуралістична міфотворчість – вияви змін духовності
    • Вільнодумство - традиційне явище духовного життя
    • Основні напрямки сучасного вільнодумства. Доля атеїзму у світі
    • Секуляризація і секулярні процеси сучасності
    • Натуралістичні міфи – феномен нової білярелігійної свідомості
  • Тема ХХХ. Релігія і Церква в незалежній Україні
    • Етноконфесійна ситуація в Україні. Міжцерковні та внутрішньо-конфесійні відносини
    • Становлення національних церков як складова національного відродження
    • Релігійний чинник в контексті політичного життя України
    • Національна безпека і релігійне життя
    • Релігійна та релігієзнавча освіта в Україні
    • Законодавче закріплення свободи совісті в Україні