Боднар Параскевія – Збірка євангельських свідчень

Параскевія Боднар – Збірка євангельських свідчень

Коли я ще жила у моїм ріднім селі, у бідний хатині, під солом'яною стріхою з моїми родичами і братами, приємно було нам жити у родиннім гнізді, але з причини малої господарки нам не- раз заглядав холод і голод до нашої хати. По селі люди начали говорити, що там десь далеко за морем є багатий край-Америка, де можна заробити грошей і поправити своє життя. Бідні люди зачали їхати до Америки. І у мене зродилась думка, щоб поїхати туди до тої країни, де можна жити краще. Не задовго здійснились мої мрії, я попрощалась з своїми родичами і братами, і ще раз подивилась на нашу хатину, на поля, на чудові дерева, ліси, річки. Я сіла на воза, і повезли мене мій батько до колєї. Коли вже були за селом, я ще раз оглянулась на своє село, не мов почула, що вже більше не побачу його. І тоді гірко і тяжко було мені на серці. Та ще тяжче стало, коли батько сказав послідні слова: ’’Прощай, доню! Я знаю, що вже більше тебе не побачу“. Коли вже приїхала до порту, де треба було сідати на корабля, то немов великий камінь придавив моє серпе. Ой, Господи! Я плакала і молилась, щоб Господь поміг щасливо переїхати через те велике і широке море. Коли вже відплили віл берега - їхали щось з два дні, тоді хуртовина стала велика на морі - так, що хвилі заливали наш корабель, тоді всі плакали і молились, бо вже думали, що загинемо. Ой, скільки горя і страху люди пережили, поки приїхали до берега, до пристані! А коли вже приїхали щасливо до Америки, то тоді була радість. Тут стрінулись з знайомими людьми, котрі вже скорше нас сюди приїхали і тут почали подекуди краще жити.

Живучи в цім краю, я одного разу мала нагоду почути радісну вістку про кращу країну, ніж Америка, про країну небесну, про царство Боже, де моя неспокійна душа знайде вічний спочинок. Там, де не буде більше крику, ані болю, ані страждань, ані сльоз, де смерти не буде. Там буде радість вічна без кінця у домі нашого Отця. Наслухавшись такої вістки я глибоко перенялась нею і рішила покинути той марний світ і пустилась на дорогу. Як було мені колись тяжко розв‘язатись з моєю р:дмею в краю, коли я виїжджала до Америки, так було мені тяжко розв'язатись з гріхами і з батьківською вірою. І ось знову я опинилась наче на морі, сильні вітри й хвилі почали ударяти на мене. Я зрозуміла, що через муки треба мені увійти в царство Боже. Колись народ Ізраїльский мандрував до обіцяної Богом землі, тоді Бог їх випробовував, карав, впокорював їх. Так Господь поступає зо своїми вибранцями і тепер, бо кого Бог любить, того і карає. Він очищає нас, віруючих, від усякого беззаконня, щоб ми були чистими, немов золото огнем перечищене, бо ніщо нечисте не увійде до країни небесної.

Тепер я почуваюсь, що я є нове твориво в Христі, старе життя минуло. Я вже не належу до світа цього, бо Господь викликав мене зо світа цього в країну небесну. Я знаю, кому я вірю і знаю, куди я іду. Ніхто не вирве мене з рук Отця. Ріжні бурхливі хвилі в житті цьому часто б'ють по мені, та Господь є зо мною, як колись був зо своїми учениками у човні. Дорога я о країни небесної є дуже небеспечна. Написано, що Господь „переміняє хуртовину на тишину, і хвилі втихомирює. І вони радіють, що стає тихо, і до бажаної пристані Він їх приводить” (Псл 107:29,30). „Многими муками треба нам увійти в царство Боже”. Там я. знайду повноту спокою і радощів у ніг мого Любого Спаса, Ісуса Христа, Амінь.