Богонатхненність і правда Святого Письма

Щотижня в неділю, тобто в день Господній, який Церква вважає «основним святковим днем» [Sacrosanctum Concilium, п. 106), з особливою радістю і урочистістю святкуємо воскресіння Христове. У цей день «для того щоб трапеза слова Божого являлася вірним багатшою»» [Sacrosanctum Concilium, п. 51), співають вірші з псалмів і виголошують три біблійних уривки, зазвичай: один зі Старого Завіту, один з неєвангельських писань Нового Завіту і один з чотирьох Євангелій. Після читання кожного з двох перших уривків читець каже: «Слово Боже», а вірні відповідають: «Богу подяка».

 

Диякон чи священик завершує виголошення Євангелія словами: «Слово Господнє», а народ відповідає: «Слава тобі, Христе». У цьому короткому діалозі можна виділити дві характеристики читання і слухання. Читець підкреслює важливість того, що він читає, і закликає слухачів уповні усвідомити, що сповіщене їм насправді є Словом Бога чи точніше Словом Господа (Ісуса), який сам є Словом Божим (пор. Йо 1,1-2). Вірні ж своєю чергою у поставі смиренного благоговіння приймають Слово, що його до них звертає Бог: сповнені вдячності, вони з радістю і торжеством слухають Добру Новину Господа Ісуса. 

 

Львів: Видавництво «Свічадо», 2019. 192 с.

ISBN 978-966-938-320-4 

Передмова 

ЗАГАЛЬНИЙ ВСТУП

Перша частина СВІДЧЕННЯ БІБЛІЙНИХ ПИСАНЬ ПРО ЇХНЄ ПОХОДЖЕННЯ ВІД БОГА

Друга частина СВІДЧЕННЯ БІБЛІЙНИХ ПИСАНЬ ЩОДО ПРАВДИ, ЯКУ ВОНИ МІСТЯТЬ 

Третя частина ТЛУМАЧЕННЯ СЛОВА БОЖОГО І ВИКЛИКИ, ЩО ПЕРЕД НИМ СТОЯТЬ

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

 

Життя Церкви має за основу Слово Боже, яке передається у Святому Письмі, тобто у писаннях Старого і Нового Завіту. Згідно з вірою Церкви, всі ці писання є богонатхненними, Бог є їхнім автором, а для написання цих книг Він послуговувався людьми, яких і вибрав. Оскільки біблійні книги є богонатхненними, то сповіщають правду. Уся їхня цінність для життя і місії Церкви полягає у тому, що вони несуть у собі богонатхненність і правду. Писання, які не походять від Бога, не можуть сповіщати Слово Боже, а писання, які не несуть в собі правду, не можуть закладати основу і давати наснагу для життя і місії Церкви. Однак правду, яка міститься у священних текстах, не завжди можна легко розпізнати. Часом існують, принаймні на перший погляд, суперечності між тим, про що йдеться в біблійних розповідях, і висновками природничих та історичних наук. Вони немовби суперечать тому, що стверджують біблійні писання, і ставлять під сумнів їхню правдивість. Ясна річ, що така ситуація заторкує і біблійну богонатхненність: якщо те, що сповіщає Біблія є неправдиве, як її автором може бути Бог ? У пошуках відповідей на такі запитання Папська біблійна комісія доклала зусиль, щоби дослідити зв'язок, який існує між богонатхненністю і правдою, та з'ясувати, як самі біблійні писання розглядають ці поняття. Насамперед слід констатувати, що рідко коли священні тексти прямо говорять про богонатхненність (пор. 2 Тм 3,16; 2 Пт 1,20-21), зате постійно демонструють зв'язок між своїми людськими авторами і Богом, і так виражають своє походження від Бога. У Старому Завіті зв'язок, що поєднує людського автора з Богом і навпаки, представлений за допомогою різних форм та виразів. У Новому Завіті кожен зв'язок з Богом відбувається за посередництвом особи Ісуса, Месії і Сина Божого. Він, Слово Боже, що прийняло видиму подобу (пор. Йо 1,1.14), є посередником у всьому тому, що походить від Бога. 

 

У Біблії розглядається чимало різноманітних тем. Але якщо читати її уважно, то розуміємо, що основною і провідною є тема Бога і його плану спасіння для людей. Правда, яку знаходимо в Святому Письмі, стосується головно Бога і його відносин зі своїми створіннями. У Новому Завіті найвище визначення такого зв'язку дане в словах Ісуса: «Я — путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене» (Йо 14,6). Будучи воплоченим Словом Божим (пор. Йо 1,14), Ісус Христос є досконалою правдою про Бога, об'являє Бога як Отця і відкриває доступ до Того, хто є джерелом всякого життя. Інші висловлювання про Бога, які містяться в біблійних писаннях, скеровані до цього Слова Божого, яке стало людиною в Ісусі Христі, а Він стає ключем до їхнього прочитання. Розглянувши поняття богонатхненності в свідченнях біблійних книг, зв'язок між Богом і людськими авторами та правду, яку передають нам ці писання, Біблійна комісія зосередилася у своїх роздумах на вивченні деяких труднощів, які здаються проблематичними з погляду історичного, суспільного чи етичного. Для того, щоб дати відповідь на ці запитання, необхідно читати і належно розуміти тексти, які становлять трудність, беручи до уваги висновки сучасних наук і водночас головну тему цих текстів, а саме — Бога і його план спасіння. Такий підхід показує, що можна подолати сумніви, які виникають щодо правдивості писань і їхнього походження від Бога. Цей документ Біблійної комісії не є офіційною заявою Вчительського уряду Церкви щодо цих питань і не ставить собі за мету викласти повне вчення про богонатхненність і правду Святого Письма, а лише представити результати уважного екзегетичного дослідження біблійних текстів щодо походження їх від Бога і щодо їхньої правдивості. Тож пропонується, щоби одержані висновки доповнили і поглибили інші богословські науки зі своєї перспективи. Складаю подяку членам Біблійної комісії за їхню терплячу і компетентну працю та висловлюю побажання, щоби їхня робота спричинилася в усій Церкві до все більш уважного, вдячного і радісного слухання Святого Письма як Слова, що походить від Бога і говорить про Бога для життя світу. 

 

22 лютого 2014 року, у свято Престолу св. апостола Петра 

Ґергард кард. Мюллер, президент