Чуда Матері Божої Неустанної Помочі

Видання, яке ви зараз тримаєте у своїх руках, – це книжка, присвячена свідченням про чуда, випрошені за заступництвом Пресвятої Матері. А її, як відомо, упродовж століть зображали в різних місцях світу по-різному. Зображення Марії на іконі Матері Божої Неустанної Помочі, про яке йтиметься в цьому виданні, можна побачити в багатьох храмах і капличках. Марія уважно дивиться на тих, хто молиться перед нею, очима, сповненими тайни й гідности, глибоко зазираючи в їхні вічі, нерідко повні сліз і смутку. Про її винятковий погляд св. Тереза з Лізьє писала: «О Маріє Неустанної Помочі! Ти добре знаєш, що ще в дитинстві твій солодкий образ зачарував моє серце. У твоєму солодкому погляді я помітила чуйність, яку завжди відчувала у твоїй присутності». А от що особливо притягує до Марії таку велику кількість людей, то це те, що вона прагне їм подарувати свою неустанну поміч.

Неустанна поміч Матері Відкупителя пов’язана також із неустанною, тобто повсякчасною присутністю, а отже є тим, чого чимало людей прагнули упродовж століть і прагнуть нині. Люди потребують близькости, особливо перед лицем самотности чи тоді, коли їх щось мучить. Можливо, таємниця популярности цієї ікони криється саме в тому, що в зображеному на ній лику Марії вірні бачать Матір, яка є близькою і завжди доступною? Оберігає їх та огортає покровом розуміння й утіхи. Однак Пресвята Богородиця зосереджує увагу тих, хто споглядає її ікону, не лише на земних справах і потребах, з якими вони приходять до неї. Вона є, як писав колись отець редемпторист Марек Котинський, «передусім взірцем того, чим ми стаємо, споглядаючи її образ, та чим будемо в славі завдяки і її молитві. Вона становить осяйний приклад того, як треба приймати Боже Слово, ставати “прозорим” для цього Слова, щоб могло в нас оселитися, сяяти з нас на ціле створіння та вести нас певною дорогою до вічности. Завдяки цьому Слову, яке стає в нас тілом, ми налагоджуємо з Богом глибші стосунки, починаємо віддзеркалювати Його образ, стаємо Його сім’єю (див. Мр. 3, 34-35)».

Люди, які опинились у драматичних обставинах чи безнадійних, на перший погляд, ситуаціях, приходять до Марії по негайну допомогу і відкривають, що вона дає їм те, чого їм найбільше не вистачає, а радше Того, кого найбільше потребують, – свого Сина. Вказує на Ісуса, веде до Нього та вчить, як бути Йому вірним. Будь-яка інша благодать, яку Марія випросить для нас, хоч би яка була цінна, завжди буде менша від Того, задля кого вона повністю пожертвувала собою, – тобто від самого Христа. Богослови, зрештою, наголошують, що благодать – це не «щось», що Бог нам дає, а це Він сам, Той, хто вділяє Себе людям як джерело життя й любови, – Бог, який сам є даром.