Діллоу Лінда - Заспокой моє тривожне серце - Жіночий путівник для пошуку задоволеності

Коли Мередіт умостилася на стільці в мене на кухні, я приготувалася вислухати чергову порцію нарікань. Напередодні вона попросила про зустріч зі мною, щоб поговорити про те, як можна стати більш задоволеною, оскільки вважала своє життя вкрай нещасливим. Мередіт, без сумніву, була найпесимістичнішою людиною, яку я коли-небудь зустрічала. Про це свідчив навіть її зовнішній вигляд!

Те, якими ми є всередині, про що постійно думаємо, не- минуче виявляється в наших словах, діях і навіть на обличчі. Постава та вираз обличчя Мередіт чітко говорили про те, що вона досить своєрідно розуміла текст із Послання до филип’ян 4:8: «Наостанку, Мередіт, що тільки неправдиве, що тільки нечесне, що тільки неправед не, що тільки нечисте, що тільки нелюбе, що тільки не гідне хвали, коли яка вада, коли яка догана, — думай про це!» Життя Мередіт було яскравим втіленням її негативного мислення.

Проте її життя зовсім не було трагічним і багато жінок не роздумуючи помінялися б із Мередіт місцями. Вона мала міцне здоров’я та мініатюрну фігуру, не прикладаючи до цього жодних зусиль, мала чоловіка, який її любив, двох милих діток і навіть нові меблі, які її чоловік нещодавно придбав, щоб ощасливити її.

Я запитала Мередіт, чому вона почувається такою нещасною, коли Бог дав їй стільки добра. Вона відразу ж почала перелічувати свої претензії': по-перше, Бог не дав їй будинку. Вона хотіла мати власний дім. Вона його заслужила. А її чоловік? Так, він її любив, але в нього було надто багато недоліків. Так, її діти чудові, але вони також були постійно незадоволені й часто нарікали (і чого б це?!).

Мередіт була схожа на зашореного коня, який бачить лише брудну дорогу попереду себе. Вона ніколи не зводила свого погляду на Бога й не помічала Його благословень. У неї не було чіткого розуміння життя, зате була жахлива звичка бути завжди й усім невдоволеною.