У школі Матея - Євангеліє яке варто перечитувати - Фаусті Сільвано

Фаусті Сільвано, Канелла Вінченцо - У школі Матея: Євангеліє, яке варто перечитувати i слухати, яким варто молитися i ділитися

Навіщо читати Євангеліє? Часто ми маємо фрагментарні та епізодичні знання про писання такого жанру (уривки, які чуємо під час літургійних читань, однак тут не дотримуються сталого порядку, в якому укладене те чи те Євангеліє), нам бракує розуміння особливостей кожного Євангелія і чіткого уявлення про письменницькі якості кожного евангелиста.

Натомість послідовне читання, слідуючи за розповіддю тексту, проливає нове світло на знайомі епізоди, розкриває значення менш важливих уривків і допомагає краще вникнути в загальну суть самого послання. Це скромна нагода отримати біблійну формацію, щоби не змушувати Євангеліє говорити те, чого воно не каже!

Фаусті Сільвано, Канелла Вінченцо - У школі Матея: Євангеліє, яке варто перечитувати i слухати, яким варто молитися i ділитися

пер. з італ. Оксана Бодак

Львів: Свічадо, 2017, 528 с.

ISBN 978-966-938-028-9

Фаусті Сільвано, Канелла Вінченцо - У школі Матея: Євангеліє, яке варто перечитувати i слухати, яким варто молитися i ділитися - Зміст

Посібник для читання

Євангеліє від Матея

«Родовід Ісуса Христа» (Мт 1,1-17)
«Не бійсь узяти Марію» (1,18 -25 )
«Де цар юдейський, що оце народився?» (2,1 -12 )
«Назорей назветься» (2,1 3 -23 )
«Я вас хрищу водою на покаяння» (З,1 -12 )
«Це Син мій любий, що його я вподобав» (3,1З -17)
«Геть, сатано!» (4,1-11)
«Небесне Царство близько» (4,12 -17)
«Ідіть за мною» (4,18 -25)
«Блаженні вбогі» (5,1-10)
«Блаженні ви, коли вас будуть зневажати» (5,11-16)
«Я прийшов їх не усунути, а доповнити» (5,17-20)
«А я кажу вам» (5,21-48)
«Отож, коли даєш милостиню» (6,1-4)
«Коли молишся» (6,5- 8)
«Тож моліться так» (6,9-15)
«Коли постиш, намасти свою голову» (6,16-18)
«Не можете Богові служити — і мамоні» (6,19 -24)
«Не журіться» (6,25-34)
«Входьте вузькими дверима» (7,13-20)
«Кожний, хто слухає ці мої слова» (7,21-29)
«Коли захочеш, зможеш мене очистити. Хочу, очисться!» (8,1-4)
«Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри» (8,5-13)
«Він взяв на себе наші недуги» (8,14-17)
«Я піду за тобою — іди за мною» (8,18-22)
«Чого ви лякливі, маловіри?» (8,23-27)
«Ідіть» (8,28-34)
«Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати» (9,1-8)
«Я прийшов кликати не праведних, а грішних» (9,9-13)
«Молодий з ними» (9,14-17)
«Віра твоя спасла тебе» (9,18-26)
«Нехай вам станеться за вашою вірою!» (9,27-34)
«Просіть, отже, господаря жнив» (9,35-38)
«Прикликавши, він їх вислав» (10,1-15)
«Я посилаю вас, немов овець серед вовків» (10,16-25)
«Не бійтеся» (1 0 ,2 6 -31)
«Достойний мене» (10,32-11,1)
«Це ти?» (11,2-6)
«На що ви вийшли подивитися в пустиню?» (11,7-15)
«До кого б мені прирівняти рід цей?» (11,16-19)
«Горе тобі!» (11,20 -24)
«Я прославляю тебе, Отче» (11,25-27)
«Прийдіть до мене» (11,28-30)
«Син Чоловічий — Господь і суботи» (12,1-8)
«Простягни твою руку» (12,9-14)
«Щоб збулося сказане» (12,15 -21)
«Хто не зо мною, той проти мене» (12,22-37)
«Знак Йони» (12,38-42)
«Так буде й з цим лукавим поріддям» (12,43-45)
«Ось моя мати і брати мої!» (12,46-50)
«Вийшов сіяч сіяти» (13,1-9)
«Чому ти притчами до них говориш?» (13,10-17)
«Слухайте, отже, притчу про сіяча» (13,18-23)
«Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом» (13,24-30)
«Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу» (13,31-35)
«Так само буде при кінці світу» (13,36-43)
«Радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле» (13,44-52)
«Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома» (13,53-58)
«І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його» (14,1-12)
«Дайте ви їм їсти» (14,13-21)
«Маловіре; чого засумнівався?» (14,22-36)
«Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене» (15,1-20)
«О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш» (15,21-28)
«Жаль мені цих людей» (15,29-39)
«Бережіться закваски фарисейської і садукейської» (16,1-12)
«На вашу ж думку, хто я?» (16,13-20)
«Геть від мене» (16,21-28)
«Його слухайте» (17,1-13)
«Нічого не буде для вас неможливого» (17,14-21)
«Сини вільні» (17,22-27)
«Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство» (18,1-5)
«Горе світові від спокус» (18,6-9)
«В Отця вашого Небесного немає волі, щоб загинув один з тих малих» (18,10-14)
«Ти придбав брата твого» (18,15-20)
«Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою?» (18,21-35)
«Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою» (19,1-12)
«Таких Царство Небесне» (19,13-15)
«Піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; Потім приходь і йди за мною» (19,16-30)
«Око ж твоє лукаве з того, що я добрий?!» (20,1-16)
«Ми вирушаємо в Єрусалим» (20,17-28)
«Що бажаєте, щоб я учинив вам?» (20,29-34)
«Господь їх потебує. Ось цар твій іде до тебе» (21,1-17)
«Нехай повік не буде з тебе плоду!» (21,18-22)
«Йоанове хрищення — звідки було? З неба чи від людей?» (21,23-27)
«А ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому» (21,28-32)
«Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним» (21,33-46)
«Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі?» (22,1-14)
«Кесареве кесареві, а Боже Богові» (22,15-22)
«Бог — не мертвих, але живих!» (22,23-33)
«Люби» (22,34-40)
«Що ви думаєте про Христа? Чий він син?» (22,41-46)
«Найбільший з вас буде вам слугою» (23,1-12)
«Горе вам» (23,13-39)
«Глядіть, щоб ніхто не звів вас» (24,1-28)
«Побачать Чоловічого Сина, що надходитиме» (24,29-31)
«Чувайте отже» (24,32-51)
«Ось молодий! Виходьте йому назустріч!» (25,1-13)
«Лукавий слуго й лінивий!» (25,14-30)
«Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших — ви мені зробили» (25,31-46)
«Вона зробила добре діло для мене» (26,1-16)
«Беріть, їжте: це моє тіло» (26,17-35)
«Зостаньтеся тут і чувайте зо мною» (26,36-46)
«Все це сталося, щоб збулися Писання» (26,47-56)
«Ти мовив» (26,57-68)
«Не знаю я цього чоловіка» (26,69-75)
«Пішов геть та й повісився» (27,1-10)
«Ти кажеш» (27,11-26)
«Радуйся, царю юдейський!» (27,27-31)
«Це справді був Син Божий!» (27,32-56)
«Поклав його у своїй новій гробниці» (27,57-66)
«Він воскрес із мертвих» (28,1-15)
«Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи» (28,16-20)

Фаусті Сільвано, Канелла Вінченцо - У школі Матея: Євангеліє, яке варто перечитувати i слухати, яким варто молитися i ділитися - Євангеліє від Матея

Євангеліє нічого не розповідає про свого автора. Найдавніша традиція (Папій, Іриней, Оріген, Єронім...) приписує його апостолові Матею-Леві, який був митарем (Мт 9,9). Тому багато авторів дійшло висновку, що апостолові можна приписати першу редакцію арамейською мовою нашого грецького Євангелія від Матея. Проте дослідження Євангелія не підтверджує цю гіпотезу, хоч і не спростовує її повністю. Оскільки ж достеменне ім'я автора ми дізнатись не можемо, то потрібно вдовольнитися деякими думками, на які нас наводить саме Євангеліє: автор є двомовним генієм, адже пише він грецькою, а думає єврейською. Він має глибокі знання Святого Писання і єврейських традицій; він показує себе досвідченим наставником у тому, як навчає і розкриває «розуміння» волі Ісуса своїм слухачам, постійно підкреслюючи важливість практичного застосування свого навчання. Ймовірно, він був душ пастирем відповідальним за якусь спільноту. Його портрет добре відповідає опису, в якому зображується один «книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе» (Мт 13,52).

Вважається, що Євангеліє було написане в Сирії, можливо в Антіохії чи у Фінікії (сучасний Ліван), оскільки в цих краях було багато євреїв, а його безпосередніми адресатами були християни єврейського походження. У ньому також проглядається стисла полеміка проти ортодоксального юдаїзму фарисеїв, який виник у Ямнії приблизно у 80-і роки. Певним є те, що воно було написане після зруйнування Єрусалима (у 70 р. по Р. Хр.; пор. Мт 22,7). За такого стану речей, написання першого Євангелія можна датувати приблизно 80-ми роками, можливо, дещо раніше. Ще з II століття Євангеліє від Матея вважалося церковним Євангелієм через його виразний інтерес до ekklesia (Мт 16,18 і 18,18; пор. Еф 2,20), а також, більш ймовірно, через багатство і впорядкованість його документальних даних. Для Матея Церква не є «новим Ізраїлем»: вона не є його наступницею, вона вказує напрямок, в якому вибраний народ має рухатися, щоби реалізувати себе. А вона (Церква), у свою чергу, має відкрити в цьому Ізраїлі своє власне начало.

Матей відтворює майже цілого Марка (601 вірш із 661 віршів Марка), але урізає майже кожний уривок, тобто скорочує його до того, що його цікавить. Із цього народжується особиста розповідь, яка доволі відрізняється як за кількістю елементів, з яких складається, так і за свободою, з якою використовує спільний матеріал. Інші його джерела є такими самими, як у Марка і Луки. Він наповнює свій текст цитатами, що показують, як життя і навчання Ісуса постійно передвіщалося (висвітлювалося) Писанням: «Щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком»: це «цитати сповнення» (пор. Мт 1,22). Ісус — це справді Месія, на якого чекали євреї. І в Мт 27,54 сотник, який був поганином, і ті, що стерегли з ним Розіп’ятого, проголосять: «Це справді був Син Божий!». Матей розкриває христологічне і місійне значення свого Євангелія як у пролозі, у главах 1-2, що є «євангелієм дитинства» (схожим, але дуже відмінним від Лк 1-2), так і в розповідях, які передають чуда і науки Ісуса впродовж його публічного життя. Спосіб викладення Матея назагал характеризується стислістю: епізодична розповідь поступається місцем строгому та ієратичному катехитичному представленню, яке служить обрамленням для п’ятьох великих «проповідей». Вони — у супроводі стількох же розповідних частин — окреслюють і містять у собі головні теми науки Ісуса.

Категории: