Ферреро Бруно — Кольоровий пінгвін

Період Різдва - це час світла. "Християнські урочистості з нагоди Різдва й Хрещення Ісуса спочатку були пов'язані з іншими святами давніх народів. Наприкінці грудня дні починають ставати довшими, й сонячне світло поступово перемагає темряву. Древні народи святкували перемогу світла над темрявою і, таким чином, знаходили відвагу розпочати нове життя. У час Різдва Ісус Христос стає для християн новим сонцем. Господь приходить, щоб навчити нас жити в мирі й спокої". Символіка світла є панівною впродовж різдвяного періоду. Цей час нагадує блиск світла, що з'являється на сході. "Це час, коли відроджується відвага знову жити справедливістю і любов'ю".

Мати змогу разом з дітьми й молоддю шукати знаки покори, спасіння, прощення, світла, відваги - це чудово. Діалог з дітьми можна розпочати з простого оповідання.

1. ЗАГУБЛЕНА ЗІРКА

Зірки цікаві. Про це всі знають. їхнє призначення - дивитися. Природно, що з часом їхня цікавість зростає. Зрештою, їм і так більше нічого робити. Саме цікавість зіграла злий жарт з молоденькою зірочкою. То була дуже маленька зірка, яка з трудом помічала щось серед великого руху на Чумацькому Шляху. Тому часто вихилялася поза свою маленьку орбіту.

Саме так це й сталося. Зацікавлено спостерігаючи за рухом двох комет, які мало не зіткнулися, зірка одного разу занадто сильно натягнула невидиму гумку орбіти. Тієї ж миті її підхопила сила тяжіння великого сонця й кинула в безмежні космічні простори, за тисячу світлових років від попереднього місця перебування. Летячи, вона зачепила орбіту іншої зірки і, як м'ячик, почала відбиватися від планет і роїв метеоритів. Урешті, чудом уникнувши розкритої пащі чорної діри, вона зі швидкістю в тисячі світлових років на годину помчала до одного з вигинів Чумацького Шляху.

Подорожуючи з такою швидкістю, бідолашна зірка залишала за собою смугу - барвистий хвіст - гарний, але для зірки драматичний. Вона втрачала свою матерію, з якої була зроблена. Врешті, коли зменшилася до смішних розмірів і майже повністю витратила свою силу, зірка ввійшла у сферу притягання доволі маленької, але гарної планети, на якій жили досить симпатичні створіння. Ось так зірка, яка на той час уже була завбільшки з помаранчу, опинилася на Землі.

Жінка, яка шукала гриби

Килим м'якого моху пом'якшив приземлення. Шлях зірки закінчився в лісі, під стовбуром великої смереки. Дикий кабан, який ходив поблизу, риючи мордою й іклами землю під листям і серед коріння, раптом наткнувся на зірку, яка все ще відчайдушно світилася. Він подумав, що це щось їстівне, й спробував її вкусити. Але зірки, звісно, не їстівні. Тож кабан зламав собі одне ікло й, розлютившись, обернувся і задніми ногами засипав зірку землею, листям і сухими гілками. Зірка могла існувати лише тоді, коли світилася на повну силу. Оскільки тепер її світло не могло пробитися крізь землю й рештки рослин, які її вкривали, то вона стала відчувати, що помирає.

Поблизу, тихенько ступаючи, проходила одна жінка, яка шукала гриби й каштани. Вона шпортала довгою палицею серед листя й раптом помітила зірку. Тихенько підійшла ближче і руками обережно відгорнула землю, яка душила зірку. А що жінка мала добре серце, зірка почала сяяти на повну силу, заливши все навколо своїм яскравим світлом. "Ох! - вигукнула жінка. - Віднесу її додому, щоб освітлювала дороіу моєму чоловікові, коли він повертатиметься з роботи, та моїм дітям, коли йтимуть зі школи".

Забувши про гриби, жінка, сповнена радості, взяла до рук маленьку зірку й пішла додому. Повернувшись, вона поклала зірку на підвіконня. Увечері чоловік цієї жінки, прямуючи додому, здивувався, побачивши яскраве світло, що сяяло на порозі його дому. "Що це так світить?" - запитав чоловік. Жінка розповіла йому про все, що трапилося. "Ця річ, немає сумніву, цінна, - сказав чоловік. - Продаймо її комусь". Світло зірки трохи потьмяніло. "Ні! - відповіла жінка. - Повісьмо її перед будинком, щоб вона всім освітлювала дорогу". Почувши ці слова, зірка знову заблищала на повну силу.