Ім’я «Люцифер» означає «світлоносний». Це було славне і прекрасне ім’я (Іс. 14:12; Єзек. 28:12–14) Однак після його падіння Бог забрав у нього це ім’я і дав йому нове ім’я «сатана», яке в перекладі з грецької («сатанас») означає «той, що повстав проти Бога». Спроба Люцифера зрівнятися з Богом і приймати собі поклоніння, хвалу і славу від Божих творінь, означало, що він пішов проти Бога. За це й отримав ім’я «сатана». Бог дав Люциферу також ім’я «диявол». Диявол, на грецькій мові «діаболос», означає «руйнівник», «роздільник». Як вказує це ім’я, Люцифер став сатаною і зіпсувався, ставши дияволом, руйнівником всього творіння на Першому і Другому небі.
Більше того, він став перешкоджати всьому творінню жити відповідно до мети створення (Іс. 43:7, 21; Рим. 9:5; Кол. 1:16). Він сприяв розділенню і відділенню між Богом і Його творіннями. Він спокушає Божих творінь не служити Творцеві і заманює їх служити його божкам (ідолам) в ім’я їх релігій. У цьому сенсі сатана отримав ім’я роздільника. Насправді, засновник вавилонської релігії походив від диявола, як Всесильний Бог (Ісус у Новому Заповіті) пророкував сатані. З цієї причини Біблія називає занепалого Люцифера сатаною і дияволом (Лук. 10:18; Юд. 1:6; Об. 12:9; 20:2). Ці дві назви стосуються тільки однієї істоти — занепалого Люцифера. Однак за певних обставин та залежно від контексту Святого Письма назву «диявол» слід тлумачити як сатану або одного із слуг сатани. Крім того, у Біблії використано багато інших виразів для позначення занепалого Люцифера. Він також назнаний драконом і древнім змієм (Об. 12:9; 20:20),
князем світу цього (Ів. 12:31), богом цього світу (2 Кор. 4:4), князем, панівним у повітрі (Ефес. 2:2), ангелом безодні, Авадоном, Аполліоном (Об. 9:11), великим червоним драконом (Об. 12:3), наклепником (Об. 12:10), Вельзевулом, князем бісівським (Матв. 12:24), царем вавилонським (Іс. 14:4), царем Тиру (Єзек. 8:12), царем перським (Дан. 10:13) і тим, що зводить всесвіт (Об. 12:9). Причина, з якої апостол Павло в 2 Коринтян 4:4 назвав сатану «бог цього віку», полягає в тому, що люди цього світу поклоняються занепалому Люциферу та його нащадкам в ім’я своїх релігій. Найпершою в світі була вавилонська релігія. Боги світових релігій, які мали походження від вавилонської релігії, є нічим іншим як богами грецької та римської міфології, богами індуїзму, Буддою і маленькими буддами в буддизмі, Аллахом в ісламі, богами в сикхизмі, зороастризмі, синтоїзмі, бахаїзмі, шаманізмі, різними духами-божествами народних релігій. А також, богами руху нью-ейдж і тому подібне.
Насправді, всі вони — це занепалий Люцифер та його прислужники. У такий спосіб Люцифер увів людство в оману в ім’я світових релігій і безперервно спокушає людей служити йому. Ці боги вавилонської релігії видозмінювалися у відповідності до місцевості, культури і народності. Стали різноманітними їхні назви і релігійні ритуали. Кожна релігія існує незалежно, однак Господь Ісус пророкував, що до Його Другого Приходу всі ці релігії об’єднаються в один рух (Матв. 24:4–5, 23–28; Об. 6:1–2). З пророцтва, данного апостолу Івану, видно, що ця об’єднана релігія буде називатися «велике місто Вавилон» (Об. 14:8; 18:2), «розпусниця» (Об. 17:1), «матір гидот землі» (Об. 17:5), звір» (Об. 13:1, 11). Рух з повернення до цієї вавилонської релігії буде очолюватися християнством і називатиметься релігійним плюралізмом. Цей термін був придуманий ліберальним богословом Джоном Хіком (1922–2012). Та перед Другим Приходом Ісуса (Об. 19:11–16) «великий Вавилон» буде осуджений і миттєво зруйнований, згідно пророцтва, яке Ісус сказав Івану (Об. 18:10).
Томас Хванг – Походження релігій
Із серії – «Насіння жінки, Ісус»
Видавництво – «Книгоноша»
Київ – 2017 р. / 569 с.
ISBN 978-617-7248-64-3
Томас Хванг - Походження релігій - Зміст
- ПРО АВТОРА
- ВІДГУК-РЕКОМЕНДАЦІЯ
- ПЕРЕДМОВА ВІД АВТОРА
-
РОЗДІЛ 1. ПОЧАТОК ВАВИЛОНСЬКОЇ РЕЛІГІЇ
- I. ВСТУП
-
II. СУТНІСТЬ САТАНИ
- А. Падіння Люцифера
- Б. Нове ім’я Люцифера
- В. Спокушання занепалого Люцифера
- Г. Чому Бог дозволив сатані вчиняти зло?
- Д. Чому Бог не врятував Люцифера?
-
III. ФОРМУВАННЯ РЕЛІГІЙ
- А. Місце народження перших людей
- Б. Поява Німрода
-
IV. ВАВИЛОНСЬКА РЕЛІГІЯ
- А. Три бога вавилонської релігії
- Б. Поклоніння Семіраміді і півмісяцю
- В. Поширення поклоніння богині
- Г. Поклоніння богу зірок
-
V. ДРЕВНІЙ ЗМІЙ, ДРАКОН, САТАНА
- А. Змій і дракон у світових релігіях
- Б. Біблія і змій
- VI. ВИСНОВКИ
-
РОЗДІЛ 2. ПОШИРЕННЯ ВАВИЛОНСЬКОЇ РЕЛІГІЇ
- I. ВСТУП
-
II. ПОШИРЕННЯ ВАВИЛОНСЬКОЇ РЕЛІГІЇ В СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ
- А. Вкорінення богів вавилонської релігії
- Б. Давньогрецькі Олімпійські ігри
- В. Афіни — центр поклоніння богині
- Г. Відображення Греції в Біблії
-
III. ПОШИРЕННЯ ВАВИЛОНСЬКОЇ РЕЛІГІЇ В РИМСЬКІЙ ІМПЕРІЇ
- А. Пристосування раннього християнства до місцевих звичаїв, поклоніння Марії
- Б. Чому раннє християнство пристосувалося до місцевих звичаїв
- В. Сонце, місяць і зірки в Римо-католицькій церкві
- Г. Поклоніння змію і дракону в середньовічному християнстві
-
IV. ВАВИЛОНСЬКА РЕЛІГІЯ НА СЕРЕДНЬОМУ СХОДІ
- А. Поклоніння місяцю і зіркам
- Б. Поява ісламської релігії
- В. Поклоніння Чорному каменю
- Г. Поширення ісламу
-
V. ВАВИЛОНСЬКА РЕЛІГІЯ В АЗІЇ
- А. Фон індуїзму
- Б. Поклоніння змію і богині в індуїзмі
- В. Поширення індуїзму
- Г. Історія формування буддизму
- Д. Ідея поклоніння богині в буддизмі
- VI. ВИСНОВКИ
-
РОЗДІЛ 3. СУЧАСНІСТЬ І РЕЛІГІЯ САТАНИ
- I. ВСТУП
-
ІІ. РУХ НЬЮ-ЕЙДЖ
- А. Рух нью-ейдж в академічному середовищі
- Б. Духовні прояви нью-ейдж: медитація, йога, танці
-
ІІІ. РЕЛІГІЙНИЙ ПЛЮРАЛІЗМ
- А. Історичні передумови релігійного плюралізму
- Б. Теорії та ідеї релігійного плюралізму
- В. Поширення релігійного плюралізму
- Г. Відгук євангельських деномінацій: Всесвітній Євангельський Альянс (WEA)
-
IV. РОЗКВІТ І ЗАНЕПАД ВАВИЛОНСЬКОЇ РЕЛІГІЇ
- А. Від гріхопадіння Адама до релігійного плюралізму
- Б. Падіння великої розпусниці, Вавилону великого
- V. ВИСНОВКИ
- ПІСЛЯМОВА
- БІБЛІОГРАФІЯ
Категории:
Благодарю сайт за публикацию:
