Ісіченко Ігор, архиєп. - Слухати Слово

архиєп. Ігор Ісіченко - Слухати Слово - Роздуми про Церкву

Шанування суботи й досі лишається одним із наріжних каменів юдаїзму. Екзотичною прикметою сучасного Ізраїлю є завмерлі на шабат квартали ортодоксів. Їхні мешканці можуть покликуватися і на спочинок Творця в сьомий день (Бут. 2:2-3), і на одну з головних десяти заповідей, і на суворе покарання її порушників (Чис. 15:32 -36). Припускають, що суворістю приписів суботнього відпочинку юдаїзм завдячує рокам вавилонської неволі, коли так важливо було закріпити бар’єри на шляху асиміляції. Дійшло до того, що повсталі разом із Маккавеями юдеї гинули, але не чинили опір ворогові в суботу (1 Мак. 2:38). Талмуд установив 39 основних типів та безліч похідних підвидів заборонених у суботу робіт, прирівнюючи порушника суботи до ідолопоклонника.

Ми звикли кепкувати над талмудичними заборонами. Зрештою, святим днем у християнському календарі стала неділя. Давні юдейські приписи святкового відпочинку були істотно пом’якшені. Хоча ще не так давно в народній релігійності регламентація заборонених у свята занять була доволі жорсткою. Пригадую, як бабуся сварила тітку, досить їй було взятися за голку в неділю.

Тривожно, що в народній релігійності шанування свят переросло в самодостатній культ. Крім звичайних заборон важкої фізичної праці у великі свята, формується цілий забобонний ескорт. Скажімо, заборона різати ножем на усікнення голови Йоана Хрестителя (29 серпня) чи категорична заборона працювати на «Михайлове чудо» — Спомин чуда архистратига Михаїла в Хонех (6 вересня). Народні прислів’я відображають іронічне ставлення до фанатиків «празникування»: «Савила та варварила, а сорочки собі не справила». Адже слідом за пам’яттю апостола Андрія (30 листопада) йшли дні споминів про вмц. Варвару (4 грудня), прп. Сави Освяченого (5 грудня), свт. Миколая Мир-Лікійського (6 грудня). Суцільні празники!