Клауд - Таунсенд – Межі - Коли говорити «так», як сказати «ні», щоб контролювати своє життя

Д-р Генрі Клауд і д-р Джон Таунсенд – Межі - Коли говорити «так», як сказати «ні», щоб контролювати своє життя

6:00

Задзвенів будильник. Із затуманеним поглядом Шеррі вимкнула галасливий пристрій, увімкнула лампу на столику і сіла у ліжку. Втупившись у стіну, вона намагалась зібрати докупи думки. «Чому я так боюся сьогоднішнього дня? Господи, хіба Ти не обіцяв мені радісне життя?»

Пізніше, коли в голові трохи проясніло, Шеррі пригадала причину свого страху: о пів на п’яту в неї зустріч із вчителькою Тодда, який навчається у третьому класі. У пам’яті зринув той телефонний дзвінок: «Шеррі, це Джин Рассел. Чи не могли б ми зустрітися, щоб поговорити про виступ Тодда і про... його поведінку?»

Тодд не міг всидіти на місці і слухати пояснення своєї вчительки. Що й казати, не слухався він і Шеррі з Болтом. Тодд був такою собі впертою дитиною і зовсім не хотів приборкувати свою вдачу. Та хіба це було найважливішим?

«Що ж, ніколи цим усім перейматися, — сказала собі Шеррі, важко підіймаючись усім своїм тілом тридцятип’ятирічної жінки з ліжка, і попрямувала в душ. — У мене вже достатньо проблем на увесь день». Під душем думки Шеррі пролітали із шаленою швидкістю.

Вона почала подумки відмічати пункти свого розкладу на день. З дев’ятирічним Тоддом і шестирічною Емі завжди було багато клопотів, навіть якби вона не була працюючою мамою.

«Що ж, подивимось... приготувати сніданок, спакувати два обіди і закінчити костюм Емі для шкільної вистави. Було б непогано, якби вона встигла все до того, як приїде авто, щоб забрати її на роботу о 7:45».

Шеррі із сумом згадувала минулий вечір. Вчора вона планувала попрацювати над костюмом Емі і, використавши свій талант, влаштувати особливі дні для своєї доні. Та несподівано приїхала її мати. Хороші манери вимагали, щоб Шеррі проявила гостинність, тому часу в цей вечір не було. Спогади про намагання врятувати хоч трохи часу не були приємними.

Намагаючись бути дипломатичною, Шеррі сказала матері:

«Мамо, ти навіть не уявляєш, як я радію твоїм несподіваним візитам! Але хочу запитати, чи не заперечуєш ти, щоб я працювала над костюмом для Емі, поки ми розмовлятимемо?» Шеррі почувалась огидно, знаючи наперед мамину відповідь.