Колк - Тіло веде лік - Як лишити психотравми в минулому

Не обов’язково бути солдатом чи біженцем у таборі в Сирії або Конго, щоб дістати психологічну травму. Це стається з нами, з нашими друзями, рідними та сусідами. Дослідження, яке провели Центри з контролю та профілактики захворювань США, виявило: кожен п’ятий американець зазнавав сексуальних домагань у дитинстві; кожного четвертого принаймні раз у житті так били батьки, що на тілі залишався слід; кожна третя подружня пара застосовує фізичне насильство. Чверть із нас росла з родичами-алкоголіками, а кожен восьмий бачив, як його матір ударили або побили.

Люди — надзвичайно витривалі істоти. Ще з незапам’ятних часів наша історія сповнена воєн і катастроф (природних чи спричинених нами), а в буденному житті кожного з нас чимало насильства та зради, та ми щоразу відновлювались і жили далі. Але **травматичний досвід** усе-таки залишає свої сліди — чи то у великому масштабі (відбиваючись у нашій історії та культурі), чи в меншому, змінюючи життя наших родин і перетворюючись на похмурі таємниці, які ми несвідомо передаємо з покоління в покоління. Він також залишає **шрами на нашій свідомості**, спотворює наші емоції, нашу здатність розвивати близькі стосунки, уміння радіти, навіть змінює нашу біологію та імунну систему.

Травма впливає не лише на тих, кого безпосередньо стосується, а й на їхнє оточення. Солдати, які повертаються додому з війни, можуть лякати своїх рідних спалахами люті та емоційною відстороненістю. Дружини чоловіків, які страждають на **посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)**, схильні до депресії, а діти депресивних матерів ризикують вирости невпевненими в собі й тривожними. Тому, хто в дитинстві був свідком насильства в родині, часто складно побудувати стійкі взаємини і довіряти іншим у дорослому віці.

Будь-яка травма жахлива і нестерпна. Більшість жертв зґвалтування, учасників бойових дій і дітей, які зазнали сексуальних домагань, так ненавидить згадувати про свій травматичний досвід, що намагається викинути ці думки з голови, удавати, що нічого не сталось, і рухатись далі. Потрібні колосальні сили, щоб жити, як усі інші, змагаючись зі спогадами про це жахіття і соромом від власної безпорадності та вразливості.

Ми всі хочемо забути про травматичні події і повернутися до нормального життя, але ті відділи нашого мозку, що відповідають за виживання і залягають глибоко під його раціональною частиною, не вміють відкидати такі речі. Навіть коли травма залишається в далекому минулому, ці відділи мозку у відповідь на найменший натяк на небезпеку можуть активувати патологічні нейронні шляхи і спричиняти потужний викид гормонів стресу. Усе це призводить до появи неприємних емоцій і фізичного дискомфорту, провокує імпульсивні та агресивні вчинки. Ці **посттравматичні реакції** здаються людині незрозумілими і непереборними. Жертви травми втрачають контроль над собою і починають уважати себе безнадійно зіпсованими і втраченими.

Колк ван дер Б. - Тіло веде лік - Як лишити психотравми в минулому

Пер. з англ. А. Цвіри. — X.: Віват, 2025. — 624 с. — (Серія «Саморозвиток»).
ISBN 978-966-982-892-7 (укр.)
ISBN 978-0143127741 (англ.)

Колк ван дер Б. - Тіло веде лік. Як лишити психотравми в минулому - Зміст

• Передмова. Поглянути в обличчя травмі
• Частина перша. ПОВЕРНЕННЯ ДО ТРАВМИ
  • Розділ 1. Досвід ветеранів В’єтнаму
  • Розділ 2. Революція в розумінні свідомості та роботи мозку
  • Розділ 3. Зазирнути в мозок: революція нейронауки
• Частина друга. ТРАВМА І МОЗОК
  • Розділ 4. «Біжи, якщо хочеш жити»: анатомія виживання
  • Розділ 5. Зв’язки мозку і тіла
  • Розділ 6. Не відчуваю свого тіла, не відчуваю себе
• Частина третя. ДИТЯЧИЙ РОЗУМ
  • Розділ 7. На одній хвилі: прив’язаність і налаштування
  • Розділ 8. У пастці взаємин: ціна насильства і недогляду
  • Розділ 9. До чого тут любов?
  • Розділ 10. Травма в період розвитку: тиха епідемія
• Частина четверта. ВІДБИТОК ТРАВМИ
  • Розділ 11. Розкриваючи таємниці: проблема травматичної пам’яті
  • Розділ 12. Нестерпний тягар спогадів
• Частина п’ята. СТЕЖКИ ДО ВИДУЖАННЯ
  • Розділ 13. Одужання після травми: як повернути владу над власним «я»
  • Розділ 14. Мова: диво і тиранія
  • Розділ 15. Відпустити минуле: ДОТРО
  • Розділ 16. Навчитися жити у власному тілі: йога
  • Розділ 17. Скласти шматочки докупи: самолідерство
  • Розділ 18. Заповнити прогалини, вибудувати структури
  • Розділ 19. Перепрограмувати мозок: нейрофідбек
  • Розділ 20. Знайти власний голос: колективні ритми і театр
• Післямова. Вибір, який потрібно зробити.
• Подяки
• Додаток. Пропоновані критерії травматичного розладу в період розвитку
• Джерела і ресурси
• Примітки