Нобл Алан - Навіщо вставати з ліжка

Нобл А. – Навіщо вставати з ліжка. Тягар і дар життя

Я знав багато людей, які прожили болісне і трагічне життя. В молодості я думав, що такі історії — це аномалія. Страждання цих людей було винятком, який доводив правило, що добре прожите життя — це приємне життя.

Близькі мені люди голодували та жили в злиднях. Деякі були залежні від алкоголю, метамфетаміну, кокаїну і бозна від чого ще. Вони були готові майже на все заради того, щоб відчути себе живими — навіть на передозування. Деякі були сиротами, покинутими, знехтуваними, а потім ув’язненими. Деякі пережили сексуальні зловживання, зґвалтування та побиття з боку батьків, чоловіка, дружини чи друзів сім’ї. Всі вони мали страшенно тяжке життя, в якому щоденно переживали або гостре страждання, або тривале заціпеніння. І ці жахи передаються з покоління в покоління. Не знаю, коли це закінчиться.

Але у дитячому віці я думав, що ці трагедії — це поодинокі випадки. Я припускав, що поза моїм колом спілкування більшість людей мали відносно приємне та безпечне життя. Не ідеальне життя — не без труднощів та різних нещасних випадків, — але загалом приємне та комфортне. Хороша робота. Міцний шлюб. Захопливе статеве життя. Фотогенічна сім’я. Відчуття успіху. Новий телефон. Не надто великі борги. Відносно міцне здоров’я. Постійне відчуття щастя. Твердий середній клас. Справжні християни. Приємне життя. Нормальне життя. Життя, яке я міг би мати.

Я не думав, що мені належиться таке нормальне життя. Але моє розуміння світу і християнства полягало в тому, що якщо я достатньо старатимуся і виділятиму час для Бога, ніщо з тих благ не буде за межами доступности. Це були нормальні та обґрунтовані очікування. Не те щоб я мріяв про здійснення якихось грандіозних планів щодо великої слави чи багатства. Я лиш очікував, що все буде добре, якщо подбаю про свої справи. Тож я так і робив.

У міру дорослішання мій досвід здебільшого підтверджував мої очікування щодо того, яким має бути нормальне життя. Я зустрічав багато людей, і переважно вони мали вигляд щасливих. Віталися зі мною теплими усмішками та починали цікаві розмови. Вони мали гарні речі. Вони насолоджувалися життям. Життя давалося їм легко. Життя було приємним та безпечним.