Плентінга Елвін - Підґрунтя і належна функція

Платон у "Теєтеті" встановлює порядок денний західної епістемології: що таке знання? Точніше, що відрізняє знання від просто істинного переконання? Якою є та ухильна якість або кількість, достатня наявність якої, разом із істиною та переконанням, є достатньою для знання? Хай чим є ця кількість, назвімо її «підґрунтя». У першому томі цієї серії, «Підґрунтя: сучасні дебати», я розглянув деякі провідні сучасні погляди на підґрунтя. Напевно, для вас не буде сюрпризом, що я знайшов недоліки в них усіх. Тепер час зробити наступний і небезпечніший крок, облишивши безпеку філософського бункера, з якого можна розстрілювати інші погляди, і вдатися до ризикованішої справи викладу власних поглядів на цю тему. (Я планував назвати цю книжку «Підґрунтя: твереза істина», але мудріші голови взяли гору).

Втім, перед тим, як зробити цей хиткий крок, я хочу стисло підсумувати основні теми першої книжки. Її головною метою було обережно й критично поглянути на деякі провідні сучасні описи підґрунтя, намагаючись їх зрозуміти й зазначаючи, де вони хиблять чи виявляють невідповідність; помітити, чого можна від них навчитися, і спробувати з’ясувати, в якому напрямі варто шукати кращий опис. У першому розділі книжки «Підґрунтя: сучасні дебати» я зазначив, що британська й американська епістемологія двадцятого століття була глибоко інтерналістською.

Інтерналізм насправді є сукупністю нещільно пов’язаних поглядів про епістемічний доступ — доступ до того, хай чим воно є, що забезпечує підґрунтя. На погляд інтерналіста, знавець може знати, причому знати в якийсь особливий спосіб, що деяке твердження чи переконання має для нього підґрунтя чи виправдання; або може знати про наявність умови, яка становить основу цього підґрунтя; або що він має властивість, яка робить істинним, що деяке переконання має для нього підґрунтя; або щось інше в цьому дусі. Але цей епістемічний доступ має у якийсь спосіб бути особливим. Я маю доступ до відстані від Відня до Праги (маю атлас); але цей вид доступу не пасує. Належний доступ має у якийсь спосіб бути привілейованим: наприклад, для епістемічного дієвця є певним, що потрібна умова є наявною; або він може встановити її наявність лише за допомогою рефлексії; або є якась помилка, якої він не може припуститися, не завинивши; хай як саме це формулювати, інтерналіст стверджує, що знавець має особливий епістемічний доступ до умов підґрунтя.