Коли я був єпископом Дарема, в моєму кабінеті в Оклендському замку була чудова колекція книг, залишених попередніми священниками. У нас був примірник єпископа Лайтфута, перше видання «In Memoriam» Теннісона. У нас була копія власного коментаря єпископа Гендлі Моула до Послання до Римлян. І багато іншого. Але однією з моїх улюблених пам’яток, яка випала з книги, коли я шукав щось інше, була листівка, датована 1717 роком. Це було запрошення на вечірню гру в теніс в коледжі Оріел, Оксфорд, адресоване молодому чоловікові, який нещодавно вирішив відмовитися від свого попереднього пресвітеріанства й шукати англіканського рукопокладення. Тим молодим чоловіком був Джозеф Батлер, якому судилося стати одною з великих фігур теології та філософії XVIII століття. Він став єпископом Брістоля 1738 року у віці сорока шести років і був переведений до Дарема 1750 року. Там він справив велике враження, хоча прожив менше як два роки, перш ніж помер у віці 60 років.
Єпископ Батлер репрезентував старий порядок, який відходив у минуле. Цей відхід та спосіб, у який дуже різні рухи думки замінили підхід Батлера, надали особливої форми та акценту подальшим дискусіям про те, що довго називали «природною теологією». Нове формулювання цього питання збіглося, з тісно пов’язаних причин, з новими запитаннями та викликами стосовно Ісуса. Ці два набори запитань і їхній взаємозв’язок формують тему цієї книги.
Питання «природної теології» та питання «ким був Ісус?» у більшості подальших теологій були відокремлені одне від одного. Одним зі способів визначення «природної теології» може бути щось на зразок «розібратися з Богом, вивівши за дужки Ісуса». Але якщо сам Ісус був повністю людиною, а отже, справжньою частиною історичної реальності І століття, як завжди вчила церква і на чому різко наполягають сучасні критики, немає сенсу вилучати Його з «природного» світу.
Проблема тут полягає в тому, що саме поняття «історія» було зовсім не усталеним. Більші рухи культури та думки, які прокотилися Європою у XVIII столітті, мали глибокий вплив не лише на «природну теологію» та вивчення Ісуса, але й на саме поняття «історії». Оскільки я маю намір заглибитися в ці питання, щоб дослідити, чому їх розуміли саме так, і запропонувати нові способи їх плідного об’єднання, важливо зробити короткий огляд того, як це відбулося. Це торкається багатьох складних і взаємопов’язаних питань...
Райт, Ніколас Томас - Історія та есхатологія: Ісус та обіцянка природної теології
[пер. з англ.: Олена Козинець]. — Київ: Таврійський християнський інститут, 2025. — 520 с.
(Серія «Богословська освіта»).
ISBN 978-617-8295-81-3
Райт, Ніколас Томас - Історія та есхатологія - Зміст
- Передмова та подяка
- Список скорочень
-
I. Природна теологія в її історичному контексті
-
1. Падіння святині
- Лісабон 1755 року і тріумф епікурейства
-
2. Книга під сумнівом
- Критична наука та Євангеліє
-
1. Падіння святині
-
II. Історія, есхатологія та апокаліптика
-
3. Рухомі піски
- Значення слова «історія»
-
4. Кінець світу?
- Есхатологія та апокаліптика в історичній перспективі
-
3. Рухомі піски
-
III. Ісус і Воскресіння у єврейському світі
-
5. Камінь, який відкинули будівельники...
- Ісус, Храм і Царство
-
6. Нове творіння
- Воскресіння й епістемологія
-
5. Камінь, який відкинули будівельники...
-
IV. Небезпека та перспектива природної теології
-
7. Зламані дороговкази?
- Нові відповіді на правильні запитання
-
8. Чаша, що чекає
- Природна теологія та Missio Dei
-
7. Зламані дороговкази?
- Примітки
- Бібліографія
- Покажчик модерних авторів
- Покажчик біблійних текстів
Категории:
Благодарю сайт за публикацию:






Комментарии
Подяка автору і тим, хто
Подяка автору і тим, хто трудився, щоб донести книгу до нас.