Освальд Сандерс - Духовне лідерство - Принципи зростання для кожного християнина

Уже більше сорока років книгу Освальда Сандерса «Духовне лідерство» християни визнають як класичне дослідження біблійних принципів посвяченого Богу лідерства. Спочатку у формі лекцій, виголошених перед лідерами місіонерського товариства Overseas Missionary Fellowship, а згодом і в опублікованій книзі цінність викладених істин тисячі читачів визнали завдяки їхній глибині та мудрості. Тоді для чого ж потрібна оновлена редакція книги? Нас хвилював той факт, що мова і стиль, використовувані в оригінальному виданні, ускладнювали сучасному читачеві можливість усвідомити силу ідей Сандерса. Сьогоденні християни, котрі могли б отримати величезну користь від прочитання цієї книги, були збиті з пантелику застарілими висловами та відсутністю відповідей на актуальні питання сучасної церкви і культури загалом.

Саме тому наша мета — переглянути «Духовне лідерство» і зробити цю книгу ціннішою й актуальнішою для християн двадцять першого століття. Ми не здатні якимось чином поліпшити ідеї Сандерса, проте спробували осучаснити його працю, дослідивши кожне речення на зрозумілість і актуальність для сучасного читача. Хоча ми й значною мірою змінили формулювання думок, проте залишилися вірними оригінальному сенсу та задуму кожного уривка. Деякі зі змін, що ми внесли, зазначені у наступному параграфі.

По-перше, жіноче лідерство завжди було вагомою, хоча й недостатньо висвітленою частиною християнської місії. В оригінальному виданні майже немає згадок про те, що жінки разом із чоловіками беруть участь у спрямуванні світу до пізнання Ісуса Христа. Можливо, Сандерс, посилаючись на «чоловіка», «чоловіків», «нього» та «його», мав на увазі всіх людей, незалежно від гендерної приналежності. У ті часи було звично використовувати займенники чоловічого роду як посилання на всіх людей. Але, можливо, він цього й не робив. У будь-якому разі, визнаючи роль як чоловіків, так і жінок у Христовій Церкві, ми розширили мову і стиль цього видання, щоби підкреслити важливість як одних, так й інших, за винятком тих конкретних уривків, у яких Сандерс очевидно звертається лише до однієї групи людей.