Мати Марія (Єлизавета Скобцова) - Жнива духа

Син пастуха і сам пастух - і пастух не лише стад овечих, а й душ людських - Йоаникій народився в поселенні Марікато на північ від Аполоніярської гори. У ранній юності, вибираючись на далекі пасовиська зі стадами овець, він хрестив їх хресним знаменням і залишав так без нагляду, а сам поринав у молитву. І хижі звірі не крали овець, і в спокої знаходили вони джерело для водопою, і завжди їм вистачало трави на потребу, бо ж хрест Йоаникіїв був їм пастирем і загородою. А сам хлопець цим хресним знаменням звільняв себе від тягаря діл світу і міг перебувати в молитві.

Так з року в рік випрямлявся дух його в постійному стоянні перед Господом, і був він мов свіча, що пломеніє в молитві. Досягши зрілих літ, покинув Йоаникій вітцівські пасовиська та своє рідне поселення, щоб піти в пустелю й вільно перебувати в подвижництві на стезі Господній. Там, ділячи свій час між молитвою та працею, навчився Йоаникій читати слово Боже, а також богонатхненні книги святих і богоносних отців. Він не тільки читав молитви й піснеспіви, що їх склали інші, а й сам був натхнений Богом на творення особливої молитви, промовлянням якої і прославляв надалі Пресвяту Тройцю.

Молився він так: «Уповання моє - Отець, прибіжище моє - Син, покров мій - Дух Святий, Тройце Свята, слава Тобі». Безперервне чування самітника, суворе відречення від усіх благ марнотного життя, його молитовне піднесення швидко стали відомими в околицях. А добра слава часто веде за собою немудру заздрість. І позаздрив праведності Йоаникія один монах на ймення Епіфаній. Спочатку хотів він шляхом словесного випитування знайти в душі Йоаникія щось таке, що не може подобатися Господу. Але після довгої бесіди нічого подібного не виявив.