Святий Августин

“Сповідь” святого Августина вже впродовж багатьох століть справедливо посідає почесне місце серед духовних і літературних шедеврів людства, залишаючись одним із найбільш духовно й інтелектуально значущих текстів західної цивілізації. Її перекладено десятками світових мов, щороку їй присвячують курси в багатьох університетах, видають нові дослідження та скликають наукові конференції, а впродовж історії вона надихала не одного мислителя, письменника чи проповідника.

Автор цього твору, Аврелій Августин (354-430 рр.) – вчитель Церкви, визначний інтелектуал свого часу, філософ, ритор, богослов, а згодом єпископ північноафриканського міста Гіпона (сучасне м. Анаба в Алжирі). Поза сумнівом, Августин – найвизначніший богослов та мислитель Західної Церкви першого тисячоліття, та, мабуть, і за всю її історію. Він – один із найбільших Отців цілої християнської Церкви, шанований як католиками і православними, так і протестантами. З-під його пера вийшла така кількість творів, що навіть простий їх перелік зайняв би багато сторінок, а їх повне видання розтягнулося б на десятки товстих томів. Писав Аврелій Августин на різноманітні догматичні, екзегетичні, аскетичні й пасторальні теми, виливаючи свої думки як у формі складних богословсько-філософських трактатів, так і простих, дохідливих для звичайних вірних, проповідях. З огляду на характер передмови, обмежимося тут до стислої інформації про особу святого Августина, його життєвий шлях і богословські погляди, а також про його “Сповідь”.

Аврелій Августин народився 354 р. у північноафриканському місті Тагаста (тепер м. Сук-Аграс в Алжирі) у сім’ї знатного міщанина-поганина Патриція і християнки Моніки (яку Церква теж вшановує як святу). З дитинства отримує найкращу класичну освіту і початкове втаємничення у християнство, від якого, втім, відходить у молодечому віці. Працює як ритор, філософ і вчитель красномовства в Карфагені, Римі й Мілані. Водночас веде драматичні духовні пошуки, переживаючи складну духовну еволюцію: спочатку приєднується до релігійної течії, званої маніхейством , згодом відходить від неї і поступово під впливом св. Амвросія Медіоланського, з яким був близько знайомий, повертається в лоно Церкви. Подія цього навернення закарбувалася в історії у двох образах: рішучої постанови зміни життя (відхід від світської кар’єри та дотеперішнього способу життя), яку Августин робить влітку 386 р. у саду в Мілані, та прийняття хрещення з рук св. Амвросія Медіоланського у пасхальну ніч 387 р. Після цього розпочинається церковний період життя Августина: 388 р. він повертається у Північну Африку та разом із кількома близькими до нього людьми засновує там монашу спільноту.

У 391 р. мешканці м. Гіпона всупереч бажанню самого Августина спонукають його прийняти священичі свячення, а згодом, у 395 р., – і єпископство Гіпонської кафедри. Саме під час більш ніж тридцятилітнього пастирства в Гіпоні Августин написав більшість творів, зокрема і “Сповідь”. Помер св. Августин 28 серпня 430 р. під час облоги його міста військом вандалів – одного із племен варварів, яке спустошило Північну Африку і практично поклало край процвітанню в ній християнства. Символічно, що відхід із цього світу св. Августина збігається із завершенням християнської епохи в історії карфагенської провінції, а в ще більш глобальному вимірі – з кінцем самої греко-римської античності, дитиною якої був Августин.