Св. Тереза з Авіли - Внутрішній замок

У своїй книзі під назвою “Шлях досконалості” свята Тереза запевняє читачів, що молитва “Отче наш” може привести душу до джерела живої води. Згадує вона і про написане раніше “Життя”, де розповіла про те, що відчуває душа, припадаючи до цієї живої води, та як Бог позбавляє її потягу до земних речей. Збігло близько десятка років, і Тереза, добре попрацювавши і збільшивши число зреформованих кармелітських монастирів до дванадцяти, 28 травня 1577 року знову береться за перо, маючи намір написати книжку, де б мовилося про речі, великою мірою вже описані в “Житті”.

Утім цього разу наказ взятися до писання був спричинений тим, що “Життя” було тоді в чіпких руках інквізиції, де його ретельно вивчали та перевіряли. Ця вирішальна подія відбулася у заснованому Терезою кармелітському монастирі в Толедо. О. Ґраціан, монах-кармеліт та сповідник майбутньої святої, а крім того - захоплений прихильник розпочатих нею реформ, розповідав про це так: “Що стосується книги, йменованої “Оселі”, то якось, коли я був настоятелем і розмовляв з нею [Терезою] у Толедо про багато речей, пов’язаних з її духом, вона мовила до мене: “Як же добре було це описано в тій книжці про моє життя, яка зараз в інквізиції!” Я відповів: “Оскільки її в нас немає, пригадай, що можеш, і напиши іншу книжку, але виклади те вчення у загальних рисах, не називаючи на ім’я людину, з якою все те відбувалося.” І так я звелів їй написати цю книгу - “Оселі”.

Терезі тоді виповнилося шістдесят два роки, і вона ось уже п’ятий рік щораз докладніше пізнавала глибини духовного життя, що їх описує як останню стадію містичної мандрівки. На той час здобутий нею досвід значно перевищував описане колись у “Житті”. На початку “Внутрішнього замку” вона сама визнає це: “Попри те, що в деяких інших моїх писаннях Господь сподобив мене щось утямити, розумію, що деякі речі - найважчі - я втямила тільки тепер”.