Запаско - Пам’ятки книжкового мистецтва

Рукописна книга. Кому хоча б раз пощастило доторкнутися до пожовклих од часу, помережаних рядками добірного письма й ошатно прикрашених аркушів давніх кодексів, той може впевнено сказати, що мав побачення з самою історією, занурився у її витоки, осягнув підвалини народної мудрості. Адже рукописна книга ввібрала у себе духовні й матеріальні надбання багатьох поколінь, пронесла їх крізь століття, зберегла до наших днів. Сьогодні, у добу безроздільного панування друкованої книги і появи нових засобів інформації, манускрипти не втратили своєї неминущої цінності. Важко уявити сучасного фахівця, у якого не було б потреби звернутися до цього давнього джерела знань, народного досвіду, не повчитися у нього, не порадитися з ним.

 

Має глибокий зміст думка про те, що давні витвори мистецтва, писемності є не просто об’єктами наукових досліджень або милування, в них зберігається генетичний код народу, вони продовжують брати участь у його житті і впливають на нього. Як пам’ятка писемності, мови, літератури, мистецтва в цілому рукописна книга віддавна привертала увагу дослідників. Учені минулого і нашого століття — В. В. Стасов, Ф. І. Буслаєв, В. М. Щепкін, О. М. Свирін, О. С. Попова, Т. В. Ільїна, Г. К. Бугославський, Ф. І. Титов, І. С. Свєнціцький, О. С. Грузинський, П. М. Жолтовський та інші чимало зробили для вивчення книжкової мініатюри, почерків, декоративного оздоблення східнослов’янських манускриптів. Значно пожвавилося дослідження вітчизняної рукописної спадщини в останні роки, коли докорінно змінилося ставлення до історико-культурних джерел.

 

Зацікавленню рукописною книгою сприяли публікації Археографічної комісії Академії наук Росії, зокрема її грунтовний «Сводный каталог славяно-русских рукописных книг, хранящихся в СССР (XI—XIII вв.)», а також три випуски академічного збірника «Древнерусское искусство. Рукописная книга», що вийшли друком у видавництві «Наука». З’явилися якісні, з науковим апаратом факсимільні видання визначних пам’яток давньоруського рукописного мистецтва— Остромирового Євангелія 1056—1057 рр., Ізборника Святослава 1073 р., Київського Псалтиря 1397 р. та ін. Опубліковані також наукові монографії, присвячені мистецтву російської, грузинської, вірменської книги.

 

Проте з прикрістю мусимо зазначити, що у вивченні українських кодексів, які мають глибокі традиції і багатющі мистецькі надбання помітного зрушення не відбулося. Публікацій, достойних культурно- історичного значення української рукописної книги, за останні роки, по суті, не з’явилося, якщо не рахувати ілюстрованого нарису Г. Н. Логвина «З глибин. Давня книжкова мініатюра XI—XVIII століть», випущеного у 1974 р. видавництвом художньої літератури «Дніпро». Таке становище у цій галузі української мистецтвознавчої науки вкрай незадовільне. Його треба виправляти. Це й спонукало нас підготувати працю про українську рукописну книгу.

 

Львів: Світ, 1995, 480 с.: іл.

ISBN 5-7773-0232-7

 

ПЕРЕДМОВА

МИСТЕЦТВО КНИГИ КНЯЖОЇ ДОБИ XI —XIII ст.

МИСТЕЦТВО УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XIV—XVIII ст.

ПІСЛЯМОВА

РЕЗЮМЕ

SUMMARY

ОПИС РУКОПИСІВ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК

ПОКАЖЧИК РУКОПИСІВ

ПОКАЖЧИК ІМЕН АВТОРІВ, ПЕРЕПИСУВАЧІВ, ХУДОЖНИКІВ, ЗАМОВНИКІВ І ВЛАСНИКІВ РУКОПИСІВ