Баско Катерина - Богові не все одно

Соє дитинство минало в селі Ковалівка на Івано- Франківщині. Зараз я живу за тисячі кілометрів звідти, але часто переношуся думками у той безтурботний час з бабусиними пляцками та кулешею, дідусевими бджолами та власноруч зробленими восковими свічками. Час, коли я купалася в любові. Ковалівка - це дуже круте село, а особливо - на ті часи! По-перше, тут колись була шахта, де видобували вугілля, тому в селі є водогін і вода практично в кожній хаті. У нашому садку досі є вхід до шахти. Щоправда, засипаний землею. По-друге, зовсім поруч - мальовничі українські Карпати. І хоч я народилася в буремні 90-ті з економічною кризою та тотальним дефіцитом, та ніколи не відчувала нестатків. Може, тому, що була дитиною, а, може, тому, що мою голівку берегли від усіх тих розмов... Дідусь Микола, мамин тато, тримав корову, свиней, курей. Мав бджоли. У нас були, здавалось, безкраї городи картоплі та кукурудзи... У Ковалівці також був дитячий садочок. Але, дякуючи моїй бабусі Анничці, я туди не ходила. Пам’ятаю лише перший і єдиний день, який я відбула там, ковтаючи густу холодну манну кашу разом зі сльозами... Коли моя бабуся почула, як минув цей день-знайомство в садку, вирішила, що туди я більше не повернусь. Завдяки бабусі й дідусеві у мене безліч солодких і щасливих спогадів із дитинства, а серце - донині повне вдячності їм за все. Майже цілий рік, окрім спекотних літніх днів, бабуся готувала їжу в домашній печі, а я сиділа на припічку. Розглядала дитячі книжки, малювала і бавилася маминою колекцією кольорових ґудзиків, які вона збирала в університетські часи. Мама бережно зберігала їх в металевій коробці з-під якихось закордонних льодяників. Досі не знаю, звідки вони у неї взялись в радянські часи. Я пам’ятаю, як одного разу та металева коробочка разом із десятками дрібних яскравих ґудзиків, переважно в єдиному екземплярі, впала з печі. Це було голосно і страшно. Мама дізналась про той випадок лише тоді, коли випадково зауважила, що її ґудзикова колекція значно поменшала. Але що ж... Деякі ґудзики вже упокоїлись навіки у щілинах між дерев’яними дошками старої підлоги...