Білокриницька Галина - Невідправлені листи

Одного разу, коли я поверталася додому потягом, у купе зі мною їхала вродлива жінка з добрим, теплим поглядом. Вона випромінювала радість і справила на мене враження внутрішньо цілісної людини. Ми спілкувалися невимушено й просто, здавалося, ніби знаємося з дитинства. Наша розмова нагадувала віртуозне виконання концерту для скрипки і віолончелі, де голоси інструментів то звучали в унісон, то перегукувалися переливами мелодій... Випадковості невипадкові - не раз переконувалася в правдивості цього каламбуру.

Жінка мала виходити на зупинку швидше від мене. Перед виходом вона на мить завагалася, а тоді витягла з торбинки об'ємного нотатника з потер тою обкладинкою, простягнула його мені й сказала: «Ви - редактор і маєте знайомих у видавничій сфері, тож візьміть мій щоденник. Можете його опублікувати, але не підписуйте моїм іменем». Я ґречно подякувала й попрощалася. Більше ми не бачилися. Коли вже вдома я перечитала ці записи, то здивувалась, адже вони й справді були варті публікації.

Перед тобою, читачу, щоденник цієї жінки. Я виконала її прохання - дала їй інше ім'я, також змінила датування, географічні назви, імена людей, про яких ідеться. Ця книжка - про закоханість і справжню любов, про віру в Бога й безтурботну молодість, про радість і смуток, це шлях однієї жіночої душі до свого судженого. Я вирішила нічого від себе не додавати, але усі ці записи, роздуми, невідправлені листи, молитви нанизуються, як коштовні намистини на дивовижне кольє ручної роботи. Отож, гарного читання!