Бонгьоффер Дітріх – Псалми – Молитовна книга Біблії

«Господи, навчи нас молитися!» Так сказали учні Ісусові. Цими словами вони визнали свою неспроможність молитися. І їм належало цього навчитися. «Вчитися молитися» — ці слова звучать дивно для нас. Якщо серце настільки не переповниться, що саме не почне молитися, то ми говоримо, що воно ніколи не «навчиться» молитися. Однак це небезпечна помилка, яка, на жаль, нині дуже поширена у християнстві, — ніби серце само собою від природи здатне молитися. За такого підходу ми ототожнюємо бажання, надії, зітхання, нарікання та радість — усе те, що природно для людського сер ця, — з молитвою. Так ми плутаємо земне з небесним, людське з божественним. Молитися — це не просто вилити серце, а радше знайти шлях до Бога й говорити з Ним, незалежно від того, наповнене це серце чи порожнє. Цього жодна людина не спроможна досягти самотужки — для цього потрібен Ісус Христос.

Учні прагнуть молитися, але не знають як. Це може бути вельми болісно — бажати говорити з Богом і не могти, бути безмовним перед Ним, відчуваючи, що кожен заклик до Нього завмирає у власному «Я», що серце й уста промовляють безглузді слова, які Бог не хоче слухати. У такій нужді ми шукаємо людей, які можуть допомогти нам, які знають щось про молитву. Якби хтось, хто вміє молитися, узяв нас із собою у свою молитву, якби ми разом могли її виголошувати, тоді нам би це дуже допомогло! Безумовно, досвідчені християни здатні нам у цьому зарадити. Але зробити це вони можуть лише через Того, хто допомагає їм самим і до Кого спрямовують нас, якщо є правдивими вчителями молитви, — через Ісуса Христа. Коли Він бере нас у свою молитву, коли нам випадає привілей молитися разом із Ним, коли Він веде нас своїм шляхом до Бога, тоді ми стаємо вільними від муки невміння молитися. Саме цього бажає Ісус Христос. Він хоче молитися з нами й щоб ми промовляли Його молитву та мали радісну певність, що Бог нас чує. Коли наша воля, усе наше серце поринає в Христову молитву, тоді ми молимося правильно. Лише в Ісусі Христі ми здатні молитися, лише з Ним нас вислухають.

Тож нам потрібно навчитися молитися. Дитина вчиться говорити, бо з нею розмовляє батько. Вона опановує мову свого тата. Так і ми вчимося розмовляти з Богом, бо Бог говорив і говорить до нас. Мовою Отця, який на небі, Його діти вчаться говорити з Ним. Повторюючи слова самого Бога, ми починаємо молитися до Нього. Не фальшивою та заплутаною мовою нашого серця, а ясною й чистою мовою, якою Бог промовляв до нас через Ісуса Христа, бо Він хоче нас почути.

Божим словом у Святому Письмі промовляє Ісус Христос. Якщо ми хочемо молитися з упевненістю й радістю, тоді слова Святого Письма мають стати міцною основою нашої молитви. Так ми стаємо свідомі, що Ісус Христос, який є Словом Божим, хоче навчити нас молитися. Слова, що походять від Бога, стають сходинками, які ведуть нас до Нього.