Чибізов Костянтин - 8 смертних гріхів

Чибізов К. - 8 смертних гріхів - Насолода, яка вбиває

Євагрій Понтійський, письменник-богослов часів Римської імперії, першим визначив гріхи, які здатні призвести людину до духовної загибелі. Його список вказував на вісім гріховних нахилів людства: гординю, марнославство, ледарство, гнів, смуток, хіть, жадібність, ненажерливість.

Через певний час Йоан Касіян, учень Євагрія, їх класифікував у своїй праці «Про правила спільнотних монастирів». Її було написано латиною, тогочасною мовою західного християнства, і стала популярною в усій Європі. Пізніше цей список гріхів ліг в основу догматики католицької церкви, аби допомогти парафіянам приборкувати власні гріховні нахили.

У VI столітті папа римський Григорій І Великий (Двоєслов) видозмінює цю класифікацію. Він поєднує марнославство з гординею, а смуток замінює на заздрість. Саме цей список дійшов до наших днів і здобув свою популярність. Понтифік також змінив послідовність гріхів, поставивши на перше місце гординю, далі - душевні гріхи, а потім і плотські. Зрештою список семи гріхів, який склав папа Григорій, набув такого вигляду: гординя, заздрість, гнів, лінь, жадібність, ненажерливість, хіть.

У період пізнього Середньовіччя ідея семи смертних гріхів є особливо популярною в роботах художників і письменників. У ХІІІ столітті католицький богослов Тома Аквінський повторює сім смертних гріхів у своєму трактаті «Сума теології». Видатний італійський поет Данте Аліг'єрі згадує ці гріхи в «Божественній комедії». У XV столітті художник Ієронім Босх першим візуалізував їх, написавши знамениту картину «Сім смертних гріхів» (1490 р.).