Дискурс війни у віровченнях та практиках релігійних інституцій

Роздумуючи над необхідністю в часі війни поглибити і розширити класичні методологічні принципи, сформульовані українським академічним релігієзнавством у довоєнний період, маємо виходити із переосмислення війни як нового актуального предмету дослідження. Саме війна як новопостала обставина нашого життя формує нові підходи, новий фокус нашої дослідницької уваги. Постійно пам’ятаючи про ті контекстуальні небезпеки для життєвого світу України, що існують в релігійному його сегменті, виділяючи зовнішні і внутрішні чинники, які не можна ігнорувати при аналізі сучасної релігійної ситуації в Україні та світі, є сенс переосмислити не тільки універсальність і дієвість деяких дослідницьких методів в нових обставинах російсько-української війни, але й продумати ієрархію релігієзнавчих принципів, серед яких особливо затребуваним реальними подіями війни стає принцип контекстуальності.

Трагічні зміни контексту життя українців – мовного, культурного, інформаційного, релігійного тощо з необхідністю корегують експертну нейтральність, об’єктивність, незаангажованість. Ситуація війни звільняє від безстороннього, позаконтекстуального аналізу, допустимість такого методологічного прийому виноситься на обговорення в даному розділі.

Звернувшись до історії вітчизняної науки, нагадаємо, що українські  релігієзнавці від моменту конституювання українського академічного релігієзнавства як окремої галузі гуманітарного знання відповідально поставились до необхідності визначитися у методологічних підходах і доречних методах свого дослідження. Очевидно, що панівні в радянський період методологічні вимоги не могли задовольнити потреби вільної від войовничої ідеології науки про релігію, яка стала на шлях власної ідентифікації, аргументовано відмежувавшись від наукового атеїзму і теології.

Дискурс війни у віровченнях та практиках релігійних інституцій: сучасний український контекст. Колективна монографія

• НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України
  відділення релігієзнавства, Київ – 2026
  За ред. проф. О. Сагана. Київ: Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2026. 509 с.

• ISBN 978-617-14-0528-8 (електронне видання)

Дискурс війни у віровченнях та практиках релігійних інституцій: сучасний український контекст. Колективна монографія - Зміст

ЗМІСТ

ВСТУП.

Розділ 1. Війна як обставина та особливість предмету дослідження: методологічні виклики сучасному українському академічному релігієзнавству.

• 1.1. Базові наукові принципи релігієзнавчого дослідження крізь призму українського воєнного досвіду.

• 1.2. Термінологічні виклики у розкритті суті і форм впливу війни на релігію і релігії на війну.

• 1.3. Теоретична візія суспільно-релігійних відносин в дискурсі оновленої методології їх дослідження.

Розділ 2. Злам світоглядно-буттєвих параметрів конфесійної мережі України в умовах війни.

• 2.1. Цінності чи вартості. Аксіологічні кордони між Українським світом та «русскім міром» у їх конфесійному визначенні.

• 2.2. Онтологічні та антропологічні кордони між Українським світом і«русскім міром» та їх конфесійне маркування в емпіричному контексті.

• 2.3. Світоглядні обрії майбутньої України в теологічних міркуваннях з опертям на метафізичні виміри конфесійного розмежування Українськогосвіту та «руcского міра».

• 2.4. Духовно-світоглядні наслідки війни: релігія як зброя чи засібвідновлення світогляду громадян України.

Розділ 3. Релігія і право у контексті російської війни проти України.

• 3.1. Релігія і право у вимірі російської війни проти України в ретроспективіХХ-ХХІ століть.

• 3.2. Стан і особливості реалізації чи обмеження релігійних прав і свобод у воєнний час.

• 3.3. Релігійно-правова складова національної безпеки: «між війною і миром» та «від війни до миру».

Розділ 4. Релігійний чинник у з’яві воєні в забезпеченні мирних відносин.

• 4.1. Проблема війни і миру в їх біблійному витлумаченні.

• 4.2. Релігійний плюралізм в його різноконфесійному з’ясуванні.

• 4.3. Досвід толерантизації міжконфесійних відносин в Україні за умов російської агресії.

Розділ 5. Становлення капеланського руху в незалежній Україні: теоретичні та практичні аспекти.

• 5.1. Концептуальні питання та етапи становлення військового капеланства після відновлення незалежності України.

• 5.2. Особливості організації та змісту невійськового капеланського служіння у церквах та релігійних організаціях України.

Розділ 6. Верифікація антиукраїнської й антиєвропейської ідеологеми Московського патріархату «Простір російського православ’я».

• 6.1. Обґрунтування Московським патріархатом необхідності війни та загарбання України.

• 6.2. Російське православ'я як засіб знищення української релігійності та культури.

• 6.3. Україна у релігійних планах Московського патріархату.

Розділ 7. Проблематика війни у теоретичних та практичнихнапрацюваннях Української греко-католицької церкви та Римсько-католицької церкви в Україні.

• 7.1. Проблематика війни та захисту Батьківщини в католицьких катехизмах.

• 7.2. Проблематика війни в соціальній доктрині католицької церкви у порівнянні з чинними соціальними концепціями Російської ПЦ та церкви Адвентистів сьомого дня.

• 7.3. Проблематика війни і захисту Батьківщини в сучасних офіційних документах УГКЦ та Римсько-католицької церкви в Україні.

• 7.4. Відклики на виклики війни в актуальних практичних напрацюваннях УГКЦ та Римсько-католицької церкви в Україні.

Розділ 8. Війна Росії проти України в оцінках і позиціях протестантських конфесій в Україні.

• 8.1. «Християнство після Бучі»: перспективи повоєнного християнства в Україні (протестантський дискурс).

• 8.1.1. «Теологія після Освенцима»: християнство у світі неспростованих тверджень.

• 8.1.2. Війна і біблійний Бог. Теологія після Катастрофи чи теологія «смерті Бога»?

• 8.1.3. Чи можлива/потрібна «теологія після Бучі»?

• 8.2. Євангельський пацифізм у реаліях війни. Російсько-українська війна в оцінках і позиціях протестантських конфесій в Україні.

• 8.3. Російський політичний протестантизм як ідеологічна складова агресії Росії проти України та його вияви в Україні.

Розділ 9. Ісламська доктрина миру і війни в сучасному міжнародному праві: теорія та сучасна практика.

• 9.1. Визначення поняття «мир». Аналіз та багатовимірна концептуалізація миру.

• 9.2. Історичні та фікхівські (правові) аспекти поняття «джихад», включаючи його багатовимірність та класифікації.

• 9.3. Ісламське гуманітарне право та його співвідношення з міжнародним правом.

Розділ 10. Нові релігійні організації в умовах війни: український контекст.

• 10.1. Рефлексія поняття «війна» у віронавчальних доктринах нових релігійних течій.

• 10.2. Форми культової та практичної діяльності сповідників нової релігійності в контексті військових дій на теренах України.

• 10.3. Особливості виявів сучасного окультизму та позавіросповідної містики в умовах російсько-української війни.

Розділ 11. Мігруюча ідентичність українських віруючих під час військової агресії РФ: особливості і виклики.

• 11.1. Особливості та перспективи розвитку «мігруючої ідентичності» українських вірян.

• 11.2. Релігійна адаптація українців у Швеції: між процесійною ієрофанією та лютеранською домашньою побожністю.

Розділ 12. Теологічні сенсобуттєві ідеали в умовах війни: досвід українського народу та рефлексії західних релігійних інтелектуалів.

• 12.1. Теїстична космологія: контингентність світу та індивідуальна мужність буття.

• 12.2. Альтернативні християнські погляди на насильство: пацифізм і справедлива війна.

• 12.3. Концептуалізація деструктивної інакшості агресора та її зовнішні вияви в інтерпретаціях західних протестантських організацій.

Розділ 13. Міжнародні католицькі інституції у їх рефлексії на війну в Україні.

• 13.1. Ватикан у його ставленні до російсько-української війни: історичне підґрунтя і сучасність (2014-2025 рр.).

• 13.2. Римо-католицькі організації й рухи та їх рефлексія на російське вторгнення в Україну.

ВИСНОВКИ