Вілкін Джен - Немає Богу подібних

Якби п’ять років тому ви мені сказали, що колись я напишу книжкудля християн, яка буде починатися цитатою із 31 розділу Книги Приповістей Соломона, я би нізащо вам не повірила. Здається, жоден інший уривок із Писання не цитують так часто, коли йдеться про жінок, але заждіть, не тікайте, давайте трохи побалансуємо на межі цієї нудної банальності. У питанні, яке я хочу розкрити, вірш із Приповістей Соломона 31:30, як на мене, заслуговує детальнішого розгляду, оскільки в ньому говориться про жінок і, що ще важливіше, — про Бога. У домі моєї матері висять два невеликі овальні портрети чоловіка і жінки приблизно кінця 1700-х років. Це Девід і Ненсі Кой із містечка Гомер, штат Нью-Йорк — прадідусь і прабабуся моєї прабабці по материній лінії. Ми ніжно називаємо їх «предками», адже вони були добропорядними громадянами-конгрегаціоналістами і пресвітеріанами, а їхні насуплені брови на портреті явно свідчать про прагнення уберегти цивілізацію від помилок. Із їхніх заціпенілих облич я зчитую, що життя у них було нелегке. Ненсі взагалі схожа на жінку без почуття гумору. Припускаю, що якби художник трохи розширив портрет, щоби зобразити і її тіло, то в руках моєї пра-пра ми би побачили намертво затиснутий примірник Біблії короля Якова'. Вона, як й інші жінки на портретах того часу, є справжнім утіленням образу, що виринає в уяві при фразі «жінка, яка боїться Господа». Сьогодні така характеристика прозвучала би несучасно і, можливо, навіть нещиро, та за часів Ненсі ця пряма цитата з Приповістей Соломона 31:30 вважалася високою похвалою. Зараз, коли хочемо похвалити жінку за побожність, то кажемо щось на зразок «вона сильно любить Ісуса» чи «вона має дуже глибокі стосунки з Богом». Стереотипний портрет такої жінки — це красиве фото, де вона зображена на просторах поля, у світлі сонячних променів, із простягнутими до небес руками та блаженною усмішкою. Щось на зразок кадру з Джулі Ендрюс в одній із перших сцен «Звуків музики». Це не є погане зображення побожності, та воно геть протилежне від того, якою була Ненсі. На знак пошани до своєї прапрабабці та її сприйняття праведності мені хочеться поцікавитися: як змінилося сучасне уявлення про «жінку, яка боїться Господа»? Я не кажу, що Ненсі мала краще сприйняття побожності. Мені лише цікаво, чи між урочистою насупленістю на старовинному портреті та сучасним життєрадісним образом не віднайдеться дещо точніша та глибша концепція жінки, яка боїться Бога.